МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
з навчальної дисципліни «Внутрішні хвороби тварин»
для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)
2012
1. Етіотропна терапія спрямована:
1. На усунення причини хвороби;
2. На механізм розвитку хвороби;
3. На підвищення неспецифічної резистентності;
4. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. Патогенетична терапія спрямована:
1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. На механізм розвитку хвороби;
3. На усунення причини хвороби;
4. На нормалізацію функцій нервової системи.
3. Замінна терапія спрямована:
1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. На механізм розвитку хвороби;
3. На усунення причини хвороби;
4. На нормалізацію функцій нервової системи.
4. До етіотропної терапії відносять:
1. Новокаїнові блокади;
2. Протимікробну терапію;
3. Пробіотикотерапію;
4. Протеїнотерапію.
5. До патогенетичної терапії відносять:
1. Імуностимулювальну терапію;
2. Інтерферонотерапію;
3. Новокаїнові блокади;
4. Жарознижувальні препарати.
6. До замінної терапії відносять:
1. Гемотрансфузію;
2. Протеїнотерапію;
3. Вітамінотерапію;
4. Пробіотикотерапію.
7. Протеїнотерапія включає:
1. Гемотерапію;
2. Тканинну терапію;
3. Органотерапію;
4. Серотерапію.
8. До патогенетичної терапії відносять:
1. Терапію, яка регулює нервово-трофічні функції;
2. Терапію специфічними препаратами;
3. Неспецифічну стимулювальну терапію;
4. Антибіотикотерапію.
9. До етіотропної терапії відносять:
1. Терапію, яка регулює нервово-трофічні функції;
2. Пробіотикотерапію;
3. Неспецифічну стимулювальну терапію;
4. Антибактеріальну терапію.
10. До протеїнотерапії відноситься:
1. Лізатотерапія;
2. Органотерапія;
3. Лактотерапія;
4. Серотерапія
11. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:
1. Загально;
2. Комплексно;
3 Локально;
4. Вибірково.
12. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:
1. зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;
2. підвищенням температури тіла;
3. гіпотонією передшлунків;
4. збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.
13. Протеїнотерапія протипоказана при:
1. пневмонії;
2. артриті;
3. Інфекційних захворюваннях з гострим перебігом;
4. гіпопластичній анемії
14. До гемотерапії відносять:
1. Гемотрансфузію;
2. Аутогемотерапію;
3. Ізогемотерапію;
4. Гетерогемотерапію
15. Суть аутогемотерапії:
1. Введення тварині її власної крові;
2. Введення крові різних тварин в межах одного виду;
3. Введення крові тварин різних видів;
4. Гемотрансфузія.
16. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:
1. Введення тварині її власної крові;
2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;
3. Введення крові тварин різних видів;
4. Гемотрансфузія.
17. Суть гетерогемотерапії:
1. Введення тварині її власної крові;
2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;
3. Введення крові тварин різних видів;
4. Гемотрансфузія.
18. Механізм дії тканинних препаратів полягає:
1. В утворенні біогенних стимуляторів;
2. Дії на біологічно активні точки;
3. В утворенні гістаміноподібних речовин;
4. Нормалізації функцій нервової системи.
19. До тканинних препаратів відносять:
1. Екстракт алое;
2. Катозал;
3. алохол;
4. Екстракт плаценти.
20. До ферментотерапії відносять застосування:
1. Фесталу;
2. Панкреатину;
3. Т-активіну;
4. Тималіну.
21. Основний метод дослідження книжки:
1. Пальпація;
2. Перкусія у 5 – 6 міжреберних проміжках;
3. Аускультація від 7 до 10 ребра;
4. Аускультація у 4–5 міжреберних проміжках;
22. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:
1. У перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до
нервової системи;
2. Стимуляції процесів збудження у ЦНС;
3. Стимуляції процесів гальмування у ЦНС;
4. Знеболювальному ефекті.
23. В яких випадках протипоказано застосування новокаїнової терапії:
1. плеврит;
2. бронхопневмонія;
3.Серозний, катаральний і гнійни мастити;
4. Серцево-судинній недостатності.
24. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
1. Преапарати бактеріостатичної дії;
2. Препарати бактерицидної дії ;
3. Препарати пролонгованої дії;
4. Важкорозчинні препарати.
25. Методи діагностики зміщення сичуга:
1. Аускультація з правої сторони за реберною дугою;
2. Аускультація з лівої сторони за реберною дугою;
3. Аускультація у поєднанні з безпосередньою перкусією;
4. Аускультація у поєднанні з пальпацією.
26. Які новокаїнові блокади застосовують при лікуванні хвороб
органів дихання?
1. Надплевральну;
2. Зірчастого вузла;
3. Паранефральну;
4. Інтраплевральну.
27. Суть пробіотикотерапії:
1. Застосування протимікробних препаратів;
2. Застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджають розвиток дисбактеріозу;
3. Застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;
4. Застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.
28. Які штами мікроорганізмів використовують для виготовлення пробіотиків?
1. Лактобактерії;
2. Сальмонели;
3. Біфідумбактерії;
4. Ешерихії.
29. Солями яких мікроелементів збагачують корми за хвороба кровотворної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):
1. Кобальту, купруму, феруму;
2. Фосфору, феруму, фтору;
3. Натрію, магнію, феруму;
4. Цинку, натрію, купруму.
30. Дієтотерапія – це:
1. Метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;
2. Лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;
3. Штучне харчування;
4. Метод лікування за допомогою дієтичного режиму.
31. Фізіотерапія відноситься до:
1. Симптоматичної терапії;
2. Патогенетичної терапії;
3. Терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;
4. Рефлексотерапії.
32. Якісно приготовлений сінаж містить кислоти:
1. Молочну;
2. Пропіонову;
3. Масляну;
4. Оцтову.
33. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:
1. Лампи інфраруж;
2. Еритемно-увіолеві лампи;
3. Ртутно-кварцеві лампи;
4. Лампи солюкс.
34. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:
1. Довгохвильових;
2. Короткохвильових;
3. Середньохвильових;
4. Змішаних.
35. Ультрафіолетове опромінення протипоказане при:
1. Д-гіповітамінозі;
2. Екземі;
3. Бронхітах;
4. Кахексії.
36. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:
1. Тепловому ефекті;
2. Стимуляції синтезу вітаміну D;
3. Бактерицидному ефекті;
4. Стимуляції еритроцитопоезу.
37. Інфрачервоні промені застосовують при :
1.Пневмоніях, плевриті;
2. Гнійно-гнильних процесах;
3.Міозиті, артриті;
4. У гостру стадію запальних процесів.
38. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:
1. Ергокальциферол;
2. 25 (ОН) D3
3. Холекальциферол;
4. 1,25 (ОН)2 D3.
39. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження отвору аорти;
2. Недостатності двостулкового клапана;
3. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;
4. Недостатності клапанів аорти.
40. Етапи диспансеризації:
1. Діагностичний;
2. Проведення протиепізоотичних заходів;
3. Профілактичний;
4. Проведення лабораторних досліджень крові.
41. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:
1. Щомісячно;
2. Один раз у 6 місяців;
3. Щоквартально;
4. За необхідністю.
42. Показниками енергетичної поживності раціонів є:
1. Забезпеченість цукром;
2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;
3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;
4. Забезпеченість жиром.
43. Структура раціону це:
1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;
2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;
3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;
4. Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.
44. рН якісного силосу має бути:
1. 3,8 – 4,2;
2. 3,5 – 3,7;
3. 4,5 – 4,7;
4. 4,3 – 4,5.
45. Міокардит це:
1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;
2. Запалення серцевого м’яза;
3. Запалення серцевої сумки;
4. Дистрофічні зміни міокарда.
46. Етіологія міокардиту:
1. інфекційні та інвазійні хвороби;
2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;
3. алергічні, аутоімунні ураження;
4. всі перераховані фактори.
47. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Розвивається екстрасистолія.
48. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Виникають блокади серця.
49. За міокардиту у першу стадію АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
50. Тони серця за міокардиту в першу стадію:
1. Посилюються;
2. Не змінюються;
3. Акцентується перший тон;
4. Акцентується другий тон.
51. частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):
1. 24 – 40;
2. 40 – 60;
3. 60 – 90;
4. 20 – 30.
52. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:
1.Препарати етіотропної дії;
2. заспокійливі засоби;
3. кисень, глюкозу, препарати камфори;
4. всі перераховані засоби.
53. Міокардоз – це:
1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;
2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;
3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;
4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.
54. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):
1. Порушення обміну речовин;
2. Гострі інфекційні хвороби;
3. Сепсис;
4. Гіпоксія.
55. Збудливість серця за міокардозу:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Виникають блокади серця.
56. За міокардозу АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
57. Тони серця за міокардозу:
1. Посилюються;
2. Послаблюються;
2. Не змінюються;
4. Акцентується другий тон;
58. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:
1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);
2. Протипоказане;
3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);
4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.
59. За морфологічною ознакою ендокардит буває:
1. Бородавчастим;
2. Гнійним;
3. Ерозивним;
4. Виразковим.
60. За локалізацією ендокардит буває:
1. Клапанним;
2. Судинним;
3. Пристінковим;
4. Перфоративним.
61. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:
1. Міокардит;
2.Міокардіодистрофія;
3. Перикардит;
4. Набуті пороки серця.
62. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Недостатності двостулкового клапана;
2. Недостатності клапанів аорти;
3. Недостатності клапанів легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана.
63. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;
2. Звуження отвору аорти;
3. Звуженні отвору легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана;
64. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Недостатності двостулкового клапана;
2. Недостатності клапанів аорти;
3. Недостатності клапанів легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана.
65. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;
2. Звуження отвору аорти;
3. Звуження отвору легеневої артерії;
4. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;
66. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:
1. Інфекційні хвороби;
2. Порушення обміну речовин;
3. Зниження резистентності організму;
4. Простуда.
67. Вторинний травматичний перикардит виникає:
1. Як ускладнення інфекційних хвороб;
2. Внаслідок ендокардиту;
3. За зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;
4. Внаслідок травматичного ретикуліту
68. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:
1. Перикардіальні шуми тертя;
2. Перикардіальні шуми хлюпання;
3. Збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;
4. Переповнення яремних вен.
69. Для випітного перикардиту характерно:
1. Перикардіальні шуми хлюпання;
2. Болісність серцевої ділянки;
3. Переповнення і напруження яремних вен;
4. Посилення серцевого поштовху.
70. За травматичного перикардиту АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
71. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:
1. 100 – 120;
2. 80 – 90;
3. 50 – 80;
4. 40 – 60.
72. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:
1. Позитивний венний пульс;
2. Зміни тонів серця;
3. Підвищена температура;
4. Наявність перикардіальних шумів.
73. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:
1. Промивання рубця;
2. Магнітні зонди і ловушки;
3. Попереджують порушення вітамінно-мінерального обміну;
4. Відновлюють структуру раціону.
74. За яких хвороб серця відмічається болісність у ділянці серця:
1. гідроперикард;
2. міокардіофіброз;
3. міокардит;
4. міокардоз.
75. Основними симптомами серцевої недостатності є:
1. Набряки;
2. Наявність шумів серця
3. Венозний застій;
4. Задишка.
76. Які лікарські препарати показані для лікування кровотечі з носа?
1. Кальцію хлорид;
2. Антибіотики;
3. Адреналін;
4. Вікасол.
77. За макробронхіту хрипи:
1. Високого тембру;
2. Низького тембру;
3. Крепітуючі;
4. Не постійні.
78. За мікробронхіту хрипи:
1. Високого тембру;
2. Низького тембру;
3. Крепітуючі;
4. Не постійні.
79. До лобулярних пневмоній відносять:
1. Катаральну бронхопневмонію;
2. Крупозну пневмонію;
3. Пастерельозну пневмонію;
4. Ателектатичну пневмонію.
80. До лобарних пневмоній відносять:
1. Аспіраційну пневмонію
2. Крупозну пневмонію;
3. Пастерельозну пневмонію;
4. Метастатичну пневмонію.
81. Для крупозної пневмонії характерно:
1. Катаральне запалення;
2. Стадійність розвитку;
3. Фібринозне запалення;
4. Лобулярне поширення.
82. За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:
1. Тимпанічним;
2. Не змінюється;
3. Притупленим;
4. Тупим
83. За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:
1. Тимпанічним;
2. Не змінюється;
3. Притупленим;
4. Тупим
84. Причинами катаральної бронхопневмонії є:
1. Пастерельоз;
2. Асоціації мікроорганізмів;
3. Парагрип;
4. Низька резистентність.
85. Причинами аспіраційної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Інфекційні хвороби;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
86. Причинами метастатичної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Інфекційні хвороби;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
87. Причинами ателектатичної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Інфекційні хвороби;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
88. Причинами гіпостатичної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Серцева недостатність;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
89. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:
1. Респіраторний ацидоз;
2. Киснева недостатність;
3. Серцева недостатність;
4. Диспротеїнемія.
90. Задишка за катаральної бронхопневмонії:
1. Відсутня;
2. Інспіраторна;
3. Експіраторна;
4. Змішана.
91. Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії:
1. Шуми тертя;
2. Патологічне бронхіальне дихання;
3. Хрипи;
4. Шуми плескоту.
92. Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:
1. Переважно черевний;
2. Грудо-черевний;
3. Переважно грудний;
4. Діафрагмальний.
93. При призначенні антибіотиків для лікування пневмоній враховують:
1. Розчинність препарату;
2. Чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів і легень;
3. Токсичність;
4. Синергізм дії.
94. За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
1. Препарати бактеріостатичної дії;
2. Препарати бактерицидної дії;
3. Препарати пролонгованої дії;
4. Важкорозчинні препарати.
95. Симптоматична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію. передбачає застосування:
1. Новокаїнових блокад;
2. Відхаркувальних препаратів;
3. Вітамінів;
4. Серцевих препаратів.
96. Патогенетична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:
1. Новокаїнових блокад;
2. Відхаркувальних препаратів;
3. Вітамінів;
4. Імуностимулювальних препаратів.
97. Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1–2-місячного віку має бути:
1. не більше 10 мг/м3;
2. не більше 15 мг/м3;
3. не більше 20 мг/м3;
4. не більше 5 мг/м3.
98. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:
1. Неспецифічний імуноглобулін;
2. Антибіотики;
3. Аерозолі лікарських препаратів;
4. Сироватку крові тварин-реконвалесцентів.
99. У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук при перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.
1. Гідроторакс;
2. Інтерстиціальна емфізема легень;
3. Альвеолярна емфізема легень;
4. Бронхіт.
100. Причинами альвеолярної емфіземи є:
1. Тривале надмірне фізичне навантаження;
2. Пневмоторакс;
3. Серцева недостатність;
4. Бронхіт.
101. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:
1. Не змінюється;
2. Зменшується;
3. Збільшується;
4. Утворюються ателектази.
102. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:
1. Патологічне бронхіальне дихання;
2. Коробковий звук при перкусії грудної клітки;
3. Збільшення задньої межі легень;
4. Зменшення задньої межі легень.
103. Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень, застосовують:
1. Протимікробні препарати;
2. Бронхолітики;
3. Протиалергійні препарати
4. Новокаїнові блокади.
104. Вкажіть основну причину виникнення плевриту в тварин?
1. Ускладнення перикардиту
2. Попадання в дихальні шляхи сторонніх речовин
3. Некваліфіковане введення лікарських речовин
4. Ускладнення пневмонії
105. Типові симптоми плевриту:
1. Грудний тип дихання;
2. Шуми тертя або хлюпання;
3. Хрипи;
4. Горизонтальна лінія притуплення перкусійного звуку.
106. Плеврит відрізняється від перикардиту за наступними симптомами:
1. Шуми за плевриту співпадають з вдихом і видихом;
2. Шуми за плевриту співпадають з систолою або діастолою;
3. Шуми за плевриту однобічні;
4. Шуми за плевриту двобічні.
107. Стоматит:
1. Запалення слизової оболонки ротової порожнини;
2. Запалення слизової оболонки глотки;
3. Запалення навкологлоткових мигдаликів;
4. Виразки язика.
108. Фарингіт:
1. Запалення слизової оболонки ротової порожнини;
2. Запалення слизової оболонки глотки;
3. Запалення глотки, навкологлоткових мигдаликів і м’якого
Піднебіння;
4. Запалення м’якого піднебіння.
109. Для видалення сторонніх тіл зі стравоходу застосовують:
1. Зонд Черкасова;
2.Зонд з мандреном і оливою;
3. ЗМВ-1;
4. Двопетлевидний зонд Хохлова.
110. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:
1. Молочна кислота;
2. Хлоридна кислота;
3. ЛЖК (КЖК);
4. Лимонна кислота.
111. рН вмісту рубця у корів в нормі становить:
1. 6,6 – 7,2
2. 6,0 – 6,4;
3. 7,3 – 8,0;
4. 5,5 – 6,0.
112. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:
1. 3 –5;
2. 5 – 8;
3. 8 – 12;
4. 12 –16.
113. Назвіть один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення у великої рогатої худоби?
1. Тимпанічний звук у ділянці рубця;
2. Розлади відрижки;
3. Пригнічення загального стану;
4. Розлади жуйки.
114. Які румінаторні препарати застосовують для лікування гіпотонії рубця?
1. Атропіну сульфат;
2. Настойку кореневища білої чемериці;
3. Аміридину гідрохлорид;
4. Но-шпу.
115. Причини ацидозу вмісту рубця:
1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;
2. Згодовування великої кількості цукрових буряків;
3. Згодовування карбаміду;
4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.
116. Причини алкалозу вмісту рубця:
1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;
2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;
3. Згодовування карбаміду;
4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.
117. Причини травматичного ретикуліту:
1. Травми сітки зі сторони грудної клітки;
2. Попадання гострих металевих предметів у сітку;
3. Згодовування грубих, жорстких кормів;
4. Згодовування мучнистих кормів.
118. Основним сприяючим фактором розвитку травматичного ретикуліту є:
1. Гіподинамія;
2. Гіпотонія передшлунків;
3. Спотворення смаку;
4. Тривале голодування.
119. Для визначення болісності сітки використовують:
1. Надавлювання у ділянці мечоподібного хряща;
2. Перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;
3. Натискання долонями на шкіру заднього схилу холки;
4. Проводку тварини.
120. Який буває гастрит за характером ексудату?
1. Гіперацидний
2. Катаральний
3. Гіпоацидний
4. Фібринозний.
121. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту
1. Зниження активності пепсиногену;
2. Посилення перистальтики кишечнику;
3. Пілороспазм;
4. Збільшення кількості вільної хлоридної кислоти.
122. Причини первинної тимпанії:
1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;
2. Закупорення стравоходу;
3. Напування тварин холодною водою після годівлі кормами, що легко зброджуються;
4. Гіпотонія передшлунків.
123. За характером газоутворення тимпанія буває:
1. Простою (газовою);
2. Пінявою;
3. Комбінованою;
4. Вуглекислою.
124. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:
1. Серцева недостатність;
2. Асфіксія;
3 Розрив діафрагми;
4. Перитоніт.
125. Які протибродильні препарати застосовують за тимпанії?
1. Іхтіол;
2. Свіже молоко;
3. Тимпанол;
4.натрію сульфат.
126. До хвороб з синдромом колік з явищами перитоніту відносять:
1. Розширення шлунка;
2. Інвагінацію кишечнику;
3. Катаральну ентералгію;
4. Тромбоемболічні коліки.
127. До хвороб з синдромом колік без явищ перитоніту відносять:
1. Метеоризм кишечнику;
2. Заворот кишечнику;
3. Хімостаз;
4. Інвагінацію кишечнику.
128. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік при зондуванні виділяються гази, перистальтика тонкого кишечнику відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз?
1. Копростаз;
2. Заворот товстих кишок;
3. Хімостаз;
4. Катаральна ентералгія.
129. Копростаз характеризується:
1. Застоєм вмісту у товстому кишечнику;
2. Застоєм вмісту у тонкому кишечнику;
3. Закупоркою брижових артерій;
4. Перекручуванням товстого кишечнику.
130. Причинами первинного метеоризму кишечнику є:
1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;
2.Поїдання отруйних рослин;
3. Напування тварин холодною водою після годівлі зернофуражем або кормами, що легко зброджуються;
4. Хімостаз 12-палої кишки4
131. Які лікарські препарати є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії:
1. Глауберова сіль;
2. Атропіну сульфат;
3. Гексаметилентетрамін;
4. Но-шпа.
132. Основним у патогенезі первинного розширення шлунка є:
1. Зменшення виділення хлоридної кислоти;
2. Пілороспазм;
3. Посилене газоутворення;
4. Серцева недостатність.
133. Для лікування розширення шлунка застосовують:
1. Зондування;
2. Ферментні прпарати;
3. Спазмолітики;
4. Сорбенти.
134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:
1. Анальгін;
2. Атропіну сульфат;
3. Зондування;
4. Молочну кислоту.
135. Які із синдромів є характерними для патології печінки?
1. Жовтяниця;
2. Анемія;
3. Холестаз;
4. Лейкоцитопенія.
136. Які з перерахованих лікарських препаратів мають ліпотропну дію?
1. Ліпомід;
2. Холіну-хлорид;
3. Метіонін;
4. Гексаметилентетрамін.
137. Яке захворювання печінки може ускладнюватись розвитком асциту?
1. Гіпертрфічний цироз;
2. Атрофічний цироз;
3. Гепатодистрофія;
4. Гепатит
138. Які з перерахованих препаратів мають жовчогінну дію?
1. Бікогепар;
2. алохол;
3. глюкоза 40% розчин;
4. атропіну сульфат.
139. Які препарати застосовують, як гепатопротектори при патології печінки?
1. Папаверин;
2. Есенціале;
3.Гепавекс;
4. Піпольфен.
140. Які захворювання печінки перебігають з підвищеною температурою тіла?
1. Цироз печінки;
2. Гепатодистрофія;
3. Гострий паренхіматозний гепатит;
4. Амілоїдоз печінки.
141. За механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:
1. Непроведеного через печінку білірубіну;
2. Проведеного і непроведеного через печінку білірубіну;
3. Проведеного через печінку білірубіну;
4. Вміст білірубіну не змінюється.
142. За гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:
1. Непроведеного через печінку білірубіну;
2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
3. Проведеного через печінку білірубіну;
4. Вміст білірубіну не змінюється.
143. За паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:
1. Непроведеного через печінку білірубіну;
2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
3. Проведеного через печінку білірубіну;
4. Вміст білірубіну не змінюється.
144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:
1. Гострі інфекційні хвороби;
2. Хронічні інтоксикації;
3. Анемії;
4. Отруєння.
145. Причиною жирової гепатодистрофії у корів є:
1. Висококонцентратний тип годівлі;
2. Дефіцит у раціоні крохмалю і цукру;
3. Отруєння пестицидами;
4. Гострі інфекційні захворювання.
146. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризується:
1. Гіперальбумінемією;
2. Диспротеїнемією;
3. Гіпоальбумінемією;
4. Збільшенням у крові сечовини.
147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:
1. Аспарагінову амінотрансферазу;
2. Альфа-амілазу;
3. Каталазу;
4. Аланінову амінотрансферазу.
148. Гломерулонефрит це:
1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;
2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;
3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;
4. Запалення капсули нирок.
149. Пієлонефрит це:
1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;
2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;
3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;
4. Запалення капсули нирок.
150. Нефроз це:
1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;
2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;
3.Запалення міжканальцевої сполучної тканини;
4. Захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у