32. Сутність і призначення планово висотної підготовки аерофотознімків.

При фотографуванні місцевості з літака внаслідок відхилення осі аерофотоапарата від вертикалі і впливу рельєфу місцевості одержують аєрознімки різних масштабів. Тому для складання карти (фотоплану) з використанням аерознімків їх необхідно трансформувати, тобто привести до одного масштабу.

Аерозйомку місцевості виконують за маршрутами, при цьому в повздовжньому положенні кожний аерознімок перекриває один одного не менше ніж на 60%, а в поперечному 30%.

Для трансформування аерознімків необхідно, щоб на кожному аерознімку було не менше чотирьох планових точок, розташованих на кутах його робочої площі.

Робочою площею аерознімка називається площа обмежена лініями середини поздовжнього і поперечного перекриття

Метод геодезичного визначення планового положення і висот точок місцевості розпізнаних на аерознімках називається польовою підготовкою аерознімків, або прив’язкою розпознаків, а контурні точки розпізнані на аерознімках з визначеними координатами з геодезичних: робіт називають плановими розпізнавальними знаками і скорочено позначається РП. Спосіб планової прив’язки аерознімків, коли кожний аерознімок забезпечується чотирма геодезичними точками (РП), називається суцільною плановою прив’язкою аерознімків. Суцільна планова прив’язка аерознімків є трудомістким і дорогим процесом, тому для визначення трансформаційних точок застосовують метод фототріангуляції або аналітичний метод згущення трансформаційних точок. Цими методами на весь маршрут з наземних геодезичних робіт визначають декілька розпознаків і з їх допомогою камеральним методом кожний аерознімок в маршруті забезпечують чотирма плановими точками. Планова прив’язка аерознімків складається з таких процесів:

1. Складання проекту польової підготовки аерознімків.

2. Установлення методики виконання геодезичних робіт.

3. Розпізнавання контурних точок на аерознімках і геодезичних вимірювань на місцевості для визначення координат планових розпознаків.

4. Обчислення координат планових розпознаків.

Плановий розпознак повинен розташовуватись по середені поперечного перекриття так, щоб він забезпечував два суміжних маршрути і одночасно розташовуватись в зоні потрійного поздовжнього перекриття. Віддаль від розпознака до країв аерознімка повинна бути більше 1 см.

Густота розташування розпознаків залежить від масштабу аерознімального зальоту, формату аерознімків, масштабу створюваної карти, якості зальоту, рельєфу місцевості і методу фотограмметричної обробки. Чим більший масштаб створюваної карти і рельєфніша територія, тим більше число планових розпознаків визначається на площу яка опрацьовується.

За розпознак вибирають контурні точки, які виразно і чітко зображені на аерознімках. Вони повинні точно розпізнаватись на місцевості і аерознімках (кути городів близькі до 90, які мають точковий характер, стик канав, стовпи і т.п.). Забороняється вибирати розпознаки на крутих схилах і в ярах.

33.Складання проекту планової підготовки аерознімків. Маркування точок.

До початку польових робіт повинен бути складений робочий проект розташування планово-висотних розпознаків. Проект прив’язки аерознімків складають на репродукції накидного монтажу з використанням аерознімків. При проектуванні розпознаків користуються типовими схемами розташування розпознаків (Рис.152) для даного району, масштабу знімання і перерізу рельєфу. Користуючись картами, каталогами координат і висот пунктів і реперів нівелювання, з допомогою стереоскопа, спочатку на аерознімках розпізнають всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання, а потім переносять їх на репродукцію накидного монтажу. Після цього на репродукції накидного монтажу намічають місця (контури) розташування планово-висотних розпознаків та передбачають схеми визначення їх координат відносно пунктів державної геодезичної мережі, намічають місця визначення урізів вод в річках та озерах. По свобідних межах ділянки, паралеьних до аерозйомочних маршрутів зйомки площі, додатково намічають один планово-висотний розпознак між рядами точок знімальної основи. Розпознаки вибирають по поздовжньому і поперечному перекритті маршрутів. Вони вибираються на чітких контурах, на характерних точках місцевості, які чітко зображуються на аерознімках і добре розпізнаються на місцевості. Висотні розпознаки повинні вибиратись на вершинах або в гирлах лощин. Не рекомендується вибирати планово-висотні розпознаки на стрімких схилах.

В лісових і степових районах де контурних точок недостатньо, доводиться перед аерофотозйомкою створювати штучні контурні точки. Таку попередню підготовку точок для прив’язки аерознімків називають маркуванням точок польової підготовки аерознімків.

Маркувальні знаки бувають різними і залежать в кожному окремому випадку від місцевих особливостей.

Наприклад: в лісі вирубують (якщо на вирубку є дозвіл) ділянку квадратної форми в центрі залишають дерево, навколо дерева, жердинами і гіллям викладають у вигляді куреня круг діаметром 0.12–0.15 мм в масштабі аерознімку , а на дереві встановлюють віху 3-5 м вище навколишнього лісу. Розмір сторони квадрата визначають за формулою

D=0.4ммМ+1.5h

М – знаменник масштабу аерознімка

h – середня висота лісу в м.

В рідкому лісі створюють чотирьохпроменеві на темному фоні білого кольору знаки з розмірами 0.1250.016 мм в масштабі аерознімка.

В відкритих районах викладають чотирьохпроменеві маркувальні знаки використовуючи для цього марлю, міткаль каміння, комиш і т.п. в залежності від місцевих умов. Проект розташування маркувальних знаків намічають на картах. Після маркування розпознаків на місцевості виконують аерофотозйомку.