Тема 5. Планування виробничої діяльності підприємства
5.1. Зміст і значення виробничої програми у системі планів підприємства.
5.2. Планування виробничої програми у натуральному виразі.
5.3. Планування виробничої програми у вартісному виразі.
5.4. Системи, принципи та методи планування виробничої діяльності.
___________________________________________
Ключові слова теми: планування, виробнича програма, довгостроковий план-прогноз, середньостроковий план-прогноз, поточний (короткостроковий) план, номенклатура, асортимент, товарна продукція, валова продукція, реалізована продукція, чиста продукція, умовно-чиста продукція, нормативна вартість обробітку, валовий і внутрізаводський оборот, обсяг незавершеного виробництва, методи планування.
Зміст і значення виробничої програми у системі планів підприємства.
Сучасне промислове підприємство є складною організаційною системою, ефективне функціонування якої було би неможливим без чіткої координації у часі і просторі дій усіх її структурних підрозділів. Така координація може бути забезпечена на підприємстві лише при наявності на підприємстві добре організованої системи планування.
Планування - це розробка і встановлення керівництвом підприємства системи якісних і кількісних показників його розвитку, в яких визначаються темпи, пропорції і тенденції розвитку даного підприємства як у поточному періоді, так і на перспективу.
Планування є однією з найбільш важливих функцій управління підприємством. Воно забезпечує не лише цілеспрямовану і взаємоузгоджену діяльність усіх підрозділів підприємства, а й дозволяє максимально ефективно використовувати усі наявні ресурси підприємства, комплексно та швидко вирішувати усі різноманітні завдання управлінської діяльності.
В умовах колишньої адміністративно-командної системи планування носило жорсткий директивний характер і прирівнювалось до закону, невиконання якого суворо каралось.
У сучасних умовах побудови ринкових відносин змінилась і сутність планування. Тепер це не комплекс обов'язкових директив, що одержує підприємство від органів державного управління і планування усіх рівнів, а системна робота по розробці усіх видів планової роботи у межах підприємства. Надання широких повноважень підприємству означає не лише відмову від регламентації усієї планової роботи зверху та надання підприємству широких прав у визначенні обсягів виробництва і реалізації продукції, але й наділяє підприємство такими можливостями, що робить його повноцінним ринковим суб'єктом, здатним до гнучкого реагування на будь-які коливання ринкової кон'юнктури.
Планування діяльності підприємства, його деталізація залежить від того, на який період воно розраховано. Так, за періодичністю планування поділяється на чотири основних види: довгострокове, середньострокове, поточне і оперативне.
Довгострокове планування представлено у вигляді довгострокових планів-прогнозів, що розробляються на період 10-25 років і націлені на вирішення багатьох стратегічних напрямів діяльності підприємства, завдяки чому їх ще називають стратегічними. Ступінь деталізації таких планів є найменшою.
Середньострокове планування представлено у вигляді середньострокових планів-прогнозів, що конкретизують довгострокові плани. Розробляють їх на термін до 5 років. Вони націлені на вирішення конкретних стратегічних напрямів діяльності підприємства. Ступінь деталізації таких планів є більш високою порівняно з довгостроковими планами-прогнозами підприємства.
Поточне планування представлено комплексом поточних (короткострокових) планів, які конкретизують середньострокові плани. Їх розробляють на термін до 1 року. Даний вид планування є достатньо конкретизованим, має високий ступінь деталізації і охоплює усі основні сфери діяльності підприємства.
Оперативне планування представлено детальною розробкою планів по вирішенню конкретних питань діяльності підприємства на поточну декаду, місяць, квартал. Цей вид планування є завершальною ланкою у системі планування і виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокового планування.
Система планування підприємства на багатьох великих і середніх промислових підприємствах носить назву - план економічного і соціального розвитку підприємства. Цей план розкривається в основному через поточне і середньострокове планування підприємства. Він включає у себе весь комплекс планів по усіх напрямах діяльності підприємства та по усіх його структурних підрозділах. Центральною ланкою плану економічного і соціального розвитку підприємства є план виробництва і реалізації продукції, який також носить назву виробнича програма підприємства. Головне завдання виробничої програми полягає у максимальному забезпеченні потреб споживачів у високоякісній продукції при найбільш оптимальному використанні ресурсів підприємства. Місце виробничої програми у системі планів економічного і соціального розвитку підприємства можна відобразити за допомогою схеми відображеної на рис.5.1.
На даній схемі чітко простежується, що виробнича програма є ядром всієї системи економічного і соціального планування і на її виконання спрямована уся інша планова діяльність підприємства. Тобто, виконання будь-яких інших видів планів мало чого вартує, якщо план виробництва і реалізації продукції залишиться невиконаним. Важливо зазначити, що виробнича програма та усі інші види планів мають відповідати принципу пропорційності, тобто взаємній скоординованості.
Рис.5.1. Місце виробничої програми у системі планів економічного і соціального розвитку підприємства.
При виконанні виробничої програми необхідно дотримуватись певних вимог, а саме:
правильно встановити потреби у продукції, яку випускають, і найповніше їх задовольняти, тобто орієнтуватись на ринок, на зміну попиту на продукцію, на оновлення номенклатури і асортименту;
постійно забезпечувати організацію рівномірного випуску продукції, що буде гарантією суворого виконання термінів поставок продукції і високоякісного здійснення договірних зобов'язань;
обґрунтовувати виробничу програму наявними матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та виробничими потужностями з метою їх раціонального використання;
забезпечувати ув'язку між усіма показниками плану, а головне - натуральними і вартісними, кількісними і якісними;
добиватися виконання виробничої програми при мінімальних витратах ресурсів, тобто при багатоваріантності розробки плану вибирати оптимальний варіант (економічно вигідний).
Для виміру і характеристики виробничої програми використовують систему показників, які прийнято ділити на два види: кількісні та якісні.
Кількісні показники поділяють на наступні групи: натуральні (умовно-натуральні), вартісні, трудові.
Натуральні (умовно-натуральні) та вартісні показники виробничої програми будуть розглянуті нами у наступних параграфах.
Трудові показники використовуються для внутрішньовиробничого планування для оцінки трудомісткості одиниці продукції та виробничої програми.
Якісні показники визначають сортність продукції, марки, вміст корисних компонентів, характеризують частку продукції, що відповідає світовим стандартам, частку імпортної продукції тощо.