2.3. Антропологічна вибірка

Ми сказали, що антропологи досліджують популяції. Але переважна більшість груп сучасної людини численні, та ще й мають унікальну внутрішньопопуляційну структуру. Тільки що ми наводили приклад з «системою ізолятів» В.В. Бунакена, але ж і там в самих маленьких об'єднаннях сотні людей.

Я к він їх досліджував? Адже не можна приїхати в будь-який населений пункт, нехай навіть відносно невеликий, і обстежити з докладною програмою ознак все його населення - не вистачить ні часу, ні терпіння, ні фінансів (що зовсім має значення).

На допомогу дослідникам приходить статистика. Для цієї універсальної для сучасної науки методологічної дисципліни в принципі все одно, що за об'єкти ми досліджуємо і за якими ознаками збираємося їх описувати. З точки зору статистики будь-яка безліч об'єктів, яка не може бути описана «на всі 100%», являє собою т.зв. генеральну сукупність. Знаючи (або навіть тільки припускаючи) загальну чисельність об'єктів в цій безлічі (N = X), неважко розрахувати яку кількість цих об'єктів (n = х) слід описати, не боячись, що при цьому буде втрачена частка істотно важливої інформації. Така реально обстежувана безліч об'єктів називається вибіркою або випадковою вибіркою (рис. 2.2).

На практиці найчастіше антрополог працює з вибірками - групами об'єктів (індивідів), що представляють собою частину генеральної сукупності (популяції чи іншої групи).

Необхідна чисельність антропологічної вибірки встановлюється в кожному конкретному дослідженні, але вона завжди менше такої у вихідної сукупності (x<<X). Є, звичайно, й негласні правила, встановлені практикою антропологічних робіт.

Наприклад, мінімальною вибіркою невеликого населеного пункту рахується дослідження не менш 100-200 чоловік (n>=100). Для палеоантропологічного матеріалу успіхом вважається отримання інформації щодо 50 і більше індивідів (n>=50) і т.п.

Чисельність вибірки - це тільки один з показників її «придатності». Дуже важливо «взяти» (вибрати) наші об'єкти випадковим чином (звідси і назва - випадкова вибірка).

На жаль, але на практиці майже будь-яка антропологічна вибірка залишається в певному сенсі не випадковою. Так далеко не кожна людина погодиться, щоб її обличчя, голову та тіло вимірювали, просили здати аналіз крові або брали відбитки пальців. Під час роботи зі скелетної вибіркою завжди доводиться припускати, що найбільш збереженими виявляться тільки певні кістяки (більш масивні або більш мінералізовані), а, скажімо, тендітні дитячі скелети будуть втрачені з уваги в ході розкопок. Є й інші причини.

Але ця невипадковість об'єктивна. Набагато гірше, коли дослідник нехтує правилами збору матеріалу і формування вибірки. Звичайно, існують у сучасному світі зовсім невеликі локальні популяції, чисельність яких лежить в межах кількох сотень і навіть десятків людей. У дослідженнях сучасного населення такі популяції є свого роду «еталоном» генеральної сукупності. Адже, використовуючи наші терміни, можна сказати, що вибірка тут за всіма параметрами дорівнює вихідній групі (n = N). Зрозуміло, чому до їх детального вивчення багато фахівців особливо небайдужі.

Отже, на практиці найчастіше антрополог працює з вибірками - групами об'єктів (індивідів), що представляють собою частину генеральної сукупності (популяції чи іншої групи).

Така вибірка повинна бути репрезентативною в чисельному і якісному відношенні, тобто максимально знижувати втрати інформації щодо параметрів всієї генеральної сукупності, яку вона представляє, відповідати їй по досліджуваних характеристик.