2. Особливості технічного обслуговування і ремонту техніки

При організації технічного обслуговування і ремонту техніки в бойових умовах необхідно враховувати вид і напруженість бойових дій, передбачені витрати моторесурсів, фактичний технічний стан машин, можливості сил і засобів технічного забезпечення, вплив противника, фізико-географічні, метеорологічні, дорожні умови й інші фактори, що обумовлюють темпи виходу машин з ладу по бойових і експлуатаційних причинах, терміни їх повернення до ладу і можливості ефективного використання.

Періодичність і обсяги робіт з технічного обслуговування машин проводяться в підготовчий період і не повинні істотно мінятися. При браку часу на обслуговування машин вони проводяться шляхом сполучення основних робіт номерних технічного обслуговування і регламентних робіт з ЩТО з розрахунку виконання всього обсягу робіт за троє-четверо діб без зниження бойової готовності машин.

Для скорочення простоїв машин поточний ремонт, як правило, сполучають з черговими технічним обслуговуванням і регламентними роботами. При цьому загальний час ремонту не повинний істотно збільшуватися, тому що для технічного обслуговування і регламентних робіт використовуються час чекання ремонту, затримки з постачанням запасних частин і агрегатів.

Особлива увага приділяється контролю і діагностиці технічного стану А та ЕГТ. Досвід бойових дій показує, що краще залучити більше сил і засобів для виконання якісного контролю і вчасно запобігти розвиток відмов, чим усувати поломки й ушкодження в умовах дефіциту часу, запасних частин, інструментів і приладів. Крім того, будь-який ремонт виводить техніку з боєздатного стану, вимагає висококваліфікованих фахівців, розгортання спеціальних постів, в окремих випадках необхідна евакуація машин.

Як правило, основний обсяг робіт з технічного обслуговування і регламентних робіт у частинах виконується особовим складом, що експлуатує техніку, і силами штатних підрозділів технічного забезпечення з використанням рухомих засобів.

Рухомі засоби технічного обслуговування і ремонту призначені для виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту техніки в умовах ведення бойових дій, а також на навчаннях та у відриві від місць постійної дислокації.

Рухомі засоби поділяються на: засоби заправки А та ЕГТ експлуатаційними матеріалами, майстерні технічного обслуговування (МТО), машини технічної допомоги (МТД), рухомі автомобільні ремонтні майстерні (ПАРМ), майстерні ремонту електрогазової техніки (МЕГТ), евакуаційні тягачі й ін.

До засобів заправки відносяться засоби доставки і видачі експлуатаційних матеріалів служби пального: автомобільні паливні цистерни, автомобільні паливозаправники, автомобільні паливомастилозаправники, водомаслопідігрівачі, водопідігрівачі й ін. Ці засоби є штатною технікою автомобільних, технічних і тилових підрозділів.

Підрозділи, що нараховують 15…40 автомобілів чи 5…15 гусеничних машин, укомплектовуються МТО, що спеціалізуються по технічному обслуговуванню і поточному ремонту автомобілів багатоцільового призначення (МТО-АТ), автомобілів і гусеничних машин (МТО-АТГ) чи автомобілів багатоцільового призначення спеціальних чотиривісних автомобілів (МТО-40С).

Майстерні технічного обслуговування змонтовані на шасі багатоцільових автомобілів і укомплектовані загальним уніфікованим технологічним обладнанням, пристосуваннями й інструментом, призначеними для обслуговування і ремонту усіх видів і марок автомобілів, і в залежності від спеціалізації майстерні - додатковим обладнанням. Якщо в підрозділі знаходиться досить велика кількість спеціальних машин якої-небудь служби, то силами цієї служби МТО додатково укомплектовується майном і пристосуваннями, що дозволяють виконувати номерні обслуговування і регламенти цієї техніки в польових умовах. Звичайно для обслуговування електрогазової, інженерно-аеродромної техніки, техніки служби пального та інших спеціальних машин МТО обладнається спеціальним причепом, а відділення технічного обслуговування розгортає додаткові пости.

Розгортання МТО складається в приведенні обладнання, пристосувань і інструмента в готовність до використання в кузові і на робочих постах, розміщених на ділянці місцевості відповідно до технологічного процесу обслуговування чи ремонту машин. Кількість і обладнання робочих постів визначається наявністю фахівців у відділенні технічного обслуговування (3…6 чол.) і часом робіт на одному місці. Час розгортання (згортання) майстерні залежить від часу року, обраної ділянки місцевості, варіанта розгортання, навченості особового складу і повинне знаходитися в межах 15…20 хв.

Для забезпечення роботи автоТЕЧ (ремонтного взводу) у польових умовах призначена ПАРМ-1М, доповнена обладнанням для ремонту електрогазової та іншої спеціальної техніки. До складу ПАРМ-1М входять ремонтно-слюсарна майстерня МРС-АТ на шасі ЗИЛ-131 з лебідкою; ремонтно-механічна майстерня МРМ на шасі ЗИЛ-131; зварювальний агрегат і пересувна зарядна станція на одноосьових причепах; відділення медницко-жестяницких і вулканізованих робіт (у наметі); автомобіль ЗИЛ-131 з тентом, лебідкою і краном - стрілою двоногої для перевезення табельного майна і ремонтних комплектів; вантажний автомобіль із причепом для перевезення додаткового обладнання і ремонтних комплектів електрогазовой і іншої техніки (обладнується силами автоТЕЧ).

Майстерня ПАРМ-1М розгортається в секторі ремонту польового парку частини на майданчику 60…80 м у ширину і 120…140 м у довжину. Відстань між майстернями, наметами і виносним обладнанням постів при розміщенні визначається характером місцевості, бойовою обстановкою і можливостями кабельної мережі Енергетична самостійність МРС, МРМ і спеціальних причепів дозволяє розміщати їх на значної відстані одна від одної. Однак розосередження не повинне ускладнювати виробничий взаємозв'язок з автоТЕЧ.

Розміщення майстерень, наметів і постів повинне відповідати технологічному процесу поточного ремонту, забезпечувати проїзд машин без перетинання шляхів руху, відповідати вимогам маскування і протипожежної безпеки. При тривалому розміщенні частини на одному місці обладнаються укриття для особового складу і техніки, землянки і курені для постів.

Час розгортання ПАРМ-1М улітку складає 40…50 хв., узимку - до 1 год., а згортання – 25…30 хв.

На оснащенні авіаційно-технічних підрозділів знаходяться майстерні електрогазової техніки МЕГТ-1, яка складається з двох частин: МЕГТ-1/1, призначена для поточного і середнього ремонту електричних систем електрогазової техніки і гідравлічних систем засобів забезпечення гідроенергією; МЕГТ-1/2, призначена для діагностики і ремонту електропневмоагрегатів засобів забезпечення газами і теплотехнічними засобами.

Технологія виконання ремонтів електрогазової техніки на базі МЕГТ-1 передбачає взаємодію з ПАРМ-1М и використання її обладнання для здійснення ряду операцій. Тому ці майстерні звичайно розгортаються в одному районі.

Обладнання МЕГТ-1 змонтоване в уніфікованих кузовах, розміщених на двох багатоцільових автомобілях (КамАЗ-4310). До комплекту майстерні входить електростанція на одновісному причепі.

У залежності від бойової обстановки, характеру бойових дій і наявності часу можуть застосовуватися такі способи використання рухомих засобів: подача техніки до засобів технічного обслуговування і ремонту; подача рухомих засобів до техніки, що обслуговується; комбіноване використання рухомих і стаціонарних постів (об'єктів).

При застосуванні першого способу засоби обслуговування і ремонту розгортаються повністю і працюють тривалий час на одному місці. Унаслідок чого втрати часу на їх переміщення будуть мінімальними, виробничі обладнання і фахівці будуть використовуватися більш ефективно, а якість робіт буде вище. Недоліками цього способу є: необхідність відволікання частини сил і засобів на евакуацію техніки, що втратила рухомість; більш жорсткі умови маскування і захисту; організацію збірного пункту пошкоджених машин чи планового рівномірного надходження техніки на обслуговування (ремонт).

При застосуванні другого способу рухомі засоби послідовно переміщаються від однієї машини до іншої чи від одного об'єкта до іншого. При цьому техніка, що обслуговується, може знаходитися на бойовій чи технічній позиції, в укритті для літальних апаратів чи спеціальних машин у польовому парку.

Повне чи часткове розгортання постів обумовлюється обстановкою, наявністю часу і потребою у виконанні тих чи інших робіт. При цьому через багаторазове згортання, розгортання і переїзду знижується надійність виносного обладнання й ефективність використання майстерень.

Вибираючи спосіб використання рухомих засобів необхідно оцінювати кінцевий результат їх роботи і загальні витрати фонду робочого часу фахівців. У ряді випадків витрати (втрати продуктивності) на переміщення майстерень у район обслуговування чи відновлення техніки можуть бути менш, ніж витрати на пересування великої кількості машин, евакуацію ушкодженої техніки чи простої майстерень у чеканні роботи.

Продуктивність підрозділів технічного забезпечення залежить від укомплектованості фахівцями і технікою, умов виконання робіт, корисного фонду робочого часу і його втрат трудомісткості робіт та інших факторів. Добова виробнича можливість (W) майстерні визначається за формулою:

, (2.1)

де - облікова кількість особового складу (фахівців) майстерні;

- добовий фонд робочого часу одного виробничника, τ_р=10…12 год.;

- втрати робочого часу, год.;

- трудомісткість i-ої роботи, люд.год;

- коефіцієнт використання фахівців при виробництві i-ої роботи.

Втрати робочого часу складаються з часу на згортання, переміщення і розгортання майстерні, проведення заходів щодо захисту, охорони й оборони, евакуаційні та інші роботи.

Значення визначаються складністю роботи, тобто необхідністю застосування спеціального інструмента і пристосувань, виконання зварювальних, токарських, слюсарних та інших робіт із залученням відповідних фахівців, використання підйомно-транспортного обладнання і т.д. Орієнтовно =0,5 при поточному ремонті автомобільної техніки і =0,6…0,7 при поточному ремонті спецмашин у присутності водія, і =1 – при відсутності водія.

Трудомісткості робіт у значній мірі обумовлюються причинами виходу техніки з ладу. Експлуатаційні ушкодження вимагають, як правило, складних робіт з відновлення геометричних форм і розмірів зношених деталей і є більш трудомісткими. Бойові ушкодження найчастіше вимагають заміни тільки зруйнованих деталей без ремонту інших. Для скорочення термінів повернення до строю техніки її ремонт і відновлення здійснюються, як правило, агрегатним методом. Зняті агрегати, вузли і механізми відправляються в спеціалізовані ремонтні майстерні чи на обмінні пункти агрегатів.