МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Сумський державний університет

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра маркетингу та управління інноваційною діяльністю

Реферат

з дисципліни «Маркетинг»

на тему: «Екологічність продукції як фактор конкурентоспроможності»

Студенти

групи МК - 91

Зарубіна В.В.

Шатова В.М.

Викладач

Ілляшенко С.М.

Суми СумДУ 2012

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

1 Аналіз існуючої практики підвищення конкурентоспроможності бізнесу (товаровиробника і продукції) на основі екологічних факторів 4

2 Оцінка готовності бізнесу до використання екологічності продукції як фактору конкурентоспроможності (мета експертного опитування, методика, аналіз погодженості думок експертів, аналіз результатів і висновки) 10

3 Рекомендації щодо використання екологічності як фактору конкурентоспроможності бізнесу 17

Висновки 24

Додаток А (опитування представників бізнесу) 26

Список літератури 27

Вступ

Розвиток науки, техніки і технологій у всіх галузях досягли такого рівня, що результати їх впровадження мають як позитивний, так і негативний наслідки для соціально-економічного життя та його сталий розвиток. Нераціональне використання природних ресурсів, незбалансоване поєднання основних систем господарювання спонукає до дослідження екологічного фактора як складової формування конкурентних переваг, забезпечення конкурентоспроможності та підвищення іміджу підприємства на ринку.

Разом з тим сучасний етап розвитку людства характеризується значним загостренням протиріч між закономірностями екосистемної еволюції та особливостями функціонування економічних систем різних ієрархічних рівнів. Тому до факторів, що визначають конкурентоспроможність підприємств, необхідно долучити і фактор екологічної безпеки, який безпосередньо або опосередковано пов’язаний із усіма процесами забезпечення його конкурентоспроможності.

Метою дослідження є аналіз існуючої практики підвищення конкурентоспроможності бізнесу (категорій, факторів, моделей та стратегій) за сучасних умов, оцінка готовності бізнесу до використання екологічності продукції як фактору конкурентоспроможності, а також розробка рекомендацій щодо використання екологічності як фактору конкурентоспроможності бізнесу.

Питання конкурентоспроможності підприємства є актуальною проблемою його функціонування в умовах ринкового середовища. Саме середовище невпинно змінюється, й це впливає на конкурентні позиції підприємства. Формується необхідність постійного пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності - як в тактичному, так і в стратегічному плані.

1Аналіз існуючої практики підвищення конкурентоспроможності бізнесу (товаровиробника і продукції) на основі екологічних факторів

Проблема підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств посідає провідне місце у теорії і практиці управління, оскільки її вирішення забезпечує успішне функціонування підприємств і є основою забезпечення конкурентної здатності держави.

Екологічні фактори є динамічними складовими конкурентоспроможності підприємства. Підвищення значимості екологічних факторів ставить питання про постійне вдосконалення систем екологічного менеджменту на підприємствах.

Категорія «конкурентоспроможність» є такою, що пов’язана з низкою факторів довго- та короткострокового економічного розвитку, таких, як:

• просторова орієнтація підприємства (цільовий ринок, галузева належність, мікросередовище);

• динамічність (трансформування конкурентоспроможності із короткострокової у стратегічну, міжнародну та світову);

• системність (урахування дії максимально можливої кількості факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства у процесі реалізації стратегії);

• самодостатність (формування системи компетенцій як здатностей забезпечення неперервного розвитку конкурентного потенціалу);

• унікальність (випуск висококонкурентної продукції);

• ієрархічність (конкурентоспроможність факторів виробництва, товару, підприємства, галузі, регіону, держави).

Одна з важливих задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов’язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращенного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Конкурентоспроможність - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон’юктуру ринку та ін. Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатне довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

Конкурентоспроможність з урахуванням екологічного фактора - це здатність підприємства до створення, вироблення екологічно чистої продукції, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічної продукції конкурентів, а також до комплексного оновлення виробництва, адаптації до зовнішніх факторів з метою зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та забезпечення еколого-економічної ефективності діяльності підприємства.

У зв’язку з тим, що конкурентоспроможність є екзогенною категорією, постає проблема формування багаторівневої системи (держава - регіон - галузь - підприємство) на основі діалектичної єдності виробничих циклів та ланцюгів створення цінності у рамках концепції екологічно сталого розвитку. Така система створить передумови виходу України на міжнародний та світовий рівень конкурентних відносин.

Досягнення конкурентоспроможності промислового підприємства у сучасних умовах розвитку узагальнюється наступними факторами:

• глобалізацією ринків, участю України в євроінтеграційних процесах (поява імпортної продукції з вищим рівнем конкурентоспроможності, нові стандарти діяльності підприємств тощо);

• новими вимогами державної екологічної політики (підвищення плати за забруднення довкілля, удосконалення системи моніторингу якості навколишнього природного середовища тощо);

• підвищенням рівня екологічної поінформованості населення і, як наслідок, появою нових вимог до продукції;

• новими механізмами конкуренції (істотним фактором конкурентоспроможності продукції стає її екологічність у процесі експлуатації);

• появою нових екологічно безпечних технологій;

• активізацією проблем зберігання відходів (появою нових вимог до утилізації);

• світовою тенденцією підвищення цін на природні ресурси;

• удосконаленням стандартів діяльності (наприклад, поява стандарту рівня утилізації продукції підприємства) та ін.

На даний момент в Україні прийнято чимало законів, державних програм щодо збереження та підвищення ефективності використання природних ресурсів, але є достатньо підстав вважати, що існуюча система природокористування є недосконалою.

Ефективність системи залежить від того, як організовано регулювання відповідних процесів. В екологічному плані регулювання повинне забезпечувати збереження навколишнього природного середовища, екологічно-орієнтовану поведінку виробників продукції.

Макроекономічні показники та тенденції природокористування передаються на підсистеми економіки інших рівнів - галузі, ринки, підприємства, регіони. На теперішньому етапі розвитку економіки загальний стан природокористування, подальших його перспектив передається на вищезгадані рівні, в тому числі на рівень підприємств, через фактор обмеженості, що виявляється одночасно як об’єктивним, так і суб’єктивним.

Можна виділити два види ресурсно-екологічних обмежень:

• запаси природних ресурсів постійно зменшується через властиву їм вичерпність, а їхній видобуток ускладнюється і дорожчає (об’єктивне обмеження);

• через свої інструменти (закони, стандарти, податки, штрафні санкції тощо) держава має можливість обмежити використання підприємствами тих чи інших видів ресурсів (суб’єктивне обмеження).

Дані обмеження мають певні наслідки для підприємств. По-перше, державні екологічні (ресурсні) обмеження можуть набувати форми реальних додаткових фінансових витрат для підприємства, зокрема за неналежне виконання екологічних вимог стосовно підприємства можуть бути прийняті санкції з боку держави з метою відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу або компенсування вартості використаних ресурсів. По-друге, при зменшенні можливостей щодо введення до господарського обороту нових обсягів ресурсів, зростає їх собівартість і ціна, а це є загрозою зменшення вартісної продуктивності ресурсу та зниження рівня ринкової конкурентоспроможності підприємства.

Виходячи з цього, можна розробити такий комплекс стратегічних заходів щодо забезпечення еколого-орієнтованої конкурентоспроможності підприємства, який буде включати:

1. реструктуризацію та трансформацію економічного потенціалу підприємства (ресурсного, адаптивного потенціалу тощо) з урахуванням екологічного фактора, у тому числі і його адаптацію до внутрішніх та зовнішніх умов функціонування;

2. забезпечення ефективності управління еколого-орієнтованим життєвим циклом виробу та товару;

3. розроблення, проектування, виробництво, реалізацію та післяпродажне обслуговування екологічно чистих видів продукції;

4. розроблення та впровадження стратегії сталого розвитку підприємства на основі синтезу екологічного, технологічного, інноваційного та інвестиційного аспектів.

Здійснення цих стратегічних заходів має передбачати еколого-економічну реструктуризацію, забезпечення екологічності виробу та товару, оновлення технологічних процесів за критеріями безвідходності або маловідходності, ресурсозбереження, ефективне використання природних ресурсів.

Оптимальна еколого-економічна модель виробничих процесів повинна базуватися на:

• орієнтації процесів на зменшення викидів;

• впровадженні маловідходних, безвідходних та енергозберігаючих технологій; рециклінгу відходів; екологічно орієнтованих формах інтеграції за ланками галузевих циклів природокористування;

• раціональному використанні природних ресурсів (зниженні матеріаломісткості, енергомісткості виробів; підвищення ефективності використання ресурсів та ін.);

• модернізації обладнання;

• екологічних інноваціях;

• впровадженні інновацій-продуктів та розробці концепції забезпечення їх екологічності за етапами повного життєвого циклу конкурентоспроможного виробу (з урахуванням останньої стадії - утилізації виробу).

З погляду продуктивності ресурсів захист навколишнього середовища і конкурентоспроможність нерозривні, оскільки забруднення довкілля фактично відображає окремі недоліки в конструкції виробів або у відповідному технологічному процесі. Екологічний фактор, що останнім часом дедалі більше лімітує економічний розвиток, примушує економіку жити не лише за економічними законами, а й враховувати екологічні: подальший розвиток можливий тільки в достатньо вузьких межах екологічного «коридору». Не рідко в економічних ситуаціях лімітуючим фактором розвитку виявляється не фізичний, а природний капітал. У зв’язку з цим чітко усвідомлюється обмеженість інтерпретації природного капіталу лише як природних ресурсів.

Для успішного економічного зростання, що свідчить про конкурентоспроможність, необхідно враховувати й інші екологічні функції природного капіталу. По-перше, ресурсну - забезпечення природними ресурсами виробництва товарів і послуг; по-друге, екосистемну (екологічні послуги) - забезпечення природи різного роду регулюючими функціями: асиміляція забруднень і відходів, регулювання клімату і водного режиму, озоновий шар тощо. Загальний діагноз традиційних моделей економіки (ринкової, адміністративно-командної та ін.) - недооцінка й ігнорування екологічного фактора, всієї сукупності функцій природного капіталу. Оцінюють лише функції забезпечення людини природними ресурсами, а екологічні послуги, як правило, не набувають ціни [1]. Такий стан спричинив глобальні екологічні проблеми, економічна шкода від яких на сьогоднішній день величезна, а в майбутньому може набути загрозливих розмірів.

В умовах євро інтеграційних процесів досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від потенціалу країни, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань вимагає пошуку нових чинників підвищення конкурентоспроможності країни.

Отже, економічні процеси мають динамічний характер, що допомагає підприємствам в умовах гострої конкуренції швидко адаптуватися до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища. У цих умовах виграє те підприємство, яке швидше інших пристосується до реалій часу й адаптується до нових незвичних для нас умов.

2Оцінка готовності бізнесу до використання екологічності продукції як фактору конкурентоспроможності (мета експертного опитування, методика, аналіз погодженості думок експертів, аналіз результатів і висновки)

У практиці управління соціальними процесами виникає необхідність з’ясування думки фахівців щодо складних проблем, які важко піддаються формалізації. Експертні опитування мають на меті саме вивчення оцінки спеціалістів з широкого кола питань і прогнозів розвитку складних нетипових ситуацій. В окремих випадках вирішення нестандартних завдань експертне опитування є не тільки ефективним, а навіть єдино можливим методом отримання необхідної інформації та вибору варіанту дій.

Експертні опитування - це опитування компетентних, тобто висококваліфікованих у певній галузі фахівців (експертів). Експертними оцінками називають результати експертного опитування, а під експертизою розуміють дослідження будь-якого об’єкта, ситуації, питання, що потребує спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку [3].

Експертні опитування становлять окремий різновид і мають свою специфіку у доборі респондентів, організації проведення та інструментарії опитування, методах аналізу отриманої інформації. Респондентами в експертному опитуванні є експерти, які володіють необхідними для оцінки поставлених в дослідженні питань знаннями та досвідом; та професійною інтуїцією.

Мета даного експертного опитування полягає в отриманні необхідної інформації, відображеної в знаннях, думках і оцінках респондентів (підприємців), які є компетентними особами, що мають глибокі знання про предмет або об’єкт дослідження та мають цінний практичний досвід у певній сфері.

Методичне забезпечення включає, в першу чергу, розробку прогнозних анкет, складання iнструкцiй по їх заповненню, сукупнiсть моделей та методик, необхiдних для розрахунку системи показникiв, що використовуються в експертних оцiнках.

В анкетах повинно бути сформульованi питання, що вiдображають сутнiсть проблеми, і на якi повиннi дати вiдповiдi експерти. Форма i змiст питань визначалися специфiкою об’єкта дослiдження, тобто питання складалися виходячи із завдання виявити готовність бізнесу до використання екологічності продукції як фактору конкурентоспроможності.

В даній анкеті (Додаток А) було використано відкриті, прямі питання, що дали певну можливiсть респондентам вiдповiдати без усяких обмежень та у яких вказується реальна цiль дослiдження. Вiдкритi запитання часто дають бiльше iнформацiї, тому що опитуваний нiчим не зв’язаний у вiдповiдях.

У анкетуванні приймали участь представники різних підприємств, які працюють у різних галузях діяльності. Були опитані представники таких товарств, як ПАТ «Сумихімпром», ВАТ «Сумське НПО ім. Фрунзе», ВАТ Сумський завод «Насосэнергомаш», Сумський фарфоровий завод, будівельні та хімічні підприємства м. Суми.

Часто передбачається вироблення узгодженого рішення експертів, чого майже не спостерігається при проведенні масових опитувань. При обробці даних експертного опитування статистична обробка не є єдиною процедурою, а усереднені оцінки не відіграють роль визначальних. Оскільки експертне опитування застосовується для вирішення нетипових завдань, найбільш раціональне рішення може знаходитися осторонь усередненого розподілу. Тому при аналізі даних експертного опитування необхідний розгляд індивідуальних пропозицій та відповідей експертів. Ще однією ознакою програми експертного опитування є ознайомлення експертів з його результатами та погодження формулювання останніх з учасниками опитування.

Вагомості складових оцінки готовності бізнесу до використання екологічності продукції як фактору конкурентоспроможності визначено експертним методом. При цьому спочатку визначалися ранги критеріїв, які потім переводили у вагові характеристики. У ролі експертів виступали фахівці промислових підприємств м. Суми. Було задіяно 18 фахівців.

Результати ранжування показників наведено в табл. 2.1.

Найважливіший показник (з погляду конкретного експерта) отримує найвищий ранг, у даному випадку – 4.

Щоб визначити найважливіший показник, необхідно просумувати ранги в табл. 2.1 за стовпцями. Показник, який матиме найбільше значення , вважатиме найважливішим.

Таблиця 2.1. Ранжирування оціночних показників експертами

Експерти	Показники складових
	Екологічність продукції	Екологічність технологій	Вкладання коштів в екологічність продукції	Вкладання коштів в екологічність технологій
1	2	1	3	4
2	1	2	4	3
3	1	2	3	4
4	4	3	1	2
5	4	3	2	1
6	2	1	4	3
7	2	1	3	4
8	3	2	4	1
9	2	1	4	3
10	2	1	4	3
11	4	3	2	1
12	3	4	1	2
13	4	3	2	1
14	4	3	2	1
15	4	3	2	1
16	1	2	3	4
17	4	1	3	2
18	1	2	3	4
Σ	48	38	50	44

Погодженість думок експертів оцінюють за допомогою коефіцієнта конкордації W, однак W є випадковою величиною і його розраховане значення слід перевірити за допомогою спеціальних таблиць за X²–критерієм.

Значення W та X² визначають за такими формулами:

; (2.1)

; (2.2)

де N – кількість експертів;

- кількість оцінюваних показників;

- ранг і-го показника, присвоєний -м експертом;

- показник, що враховує довжини зв’язків рангів різних експертів.

Величина у чисельнику формули (2.2) фактично є сумою квадратів відхилень суми рангів кожного показника (за всіма експертами) від середньої суми рангів [2].

Значення проміжних величин, що входять до формул (2.1 – 2.2), розрахуємо в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Результати розрахунків проміжних величин

Експерти	Показники складових
	Еколог. продукції	Еколог. технологій	Вкладання коштів в екологічність продукції	Вкладання коштів в екологічність технологій
Середнє значення оцінок	2,67	2,11	2,78	2,44
	48	38	50	44
	3	-7	5	-1
	9	49	25	1

Підставимо розраховані величини у формулу (2.2):

.

Розрухуємо W за формулою (2.1):

.

Оскільки значення коефіцієнта конкордації не перевищує 0,5, то слід вважати, що думка експертів не є погодженою.

У таблиці 2.3 задано ранжування оціночних показників експертами стосовно актуальності екологічних проблем в Україні на підприємствах.

Таблиця 2.3. Ранжирування оціночних показників експертами

Експерти	Показники складових
	Показник 1	Показник 2	Показник 3
1	2	3	1
2	0	3	0
3	0	3	0
4	3	2	1
5	3	1	2
6	0	3	0
7	0	3	0
8	3	0	0
9	2	1	3
10	2	3	1
11	0	2	3
12	0	0	3
13	3	0	2
14	2	0	3
15	2	3	0
16	2	1	3
17	2	3	0
18	0	3	0
Σ	26	34	22

Показник 1 – Виробництво і використання засобів захисту навколишнього середовища від процесів її забруднення.

Показник 2 – Екологічне удосконалення технологій виробництва без суттєвї зміни структури продукції, що виробляється.

Показник 3 – Виробництво і споживання товарів та послуг, які сприяють зниженню матеріало- та енергомісткості систем

Значення проміжних величин, що входять до формул (2.1 – 2.2), розрахуємо в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Результати розрахунків проміжних величин

Експерти	Показники складових
	Показник 1	Показник 2	Показник 3
Середнє значення оцінок	1,44	1,89	1,22
	26	34	22
	-10	-2	-14
	100	4	196

Підставимо розраховані величини у формулу (2.2):

.

Розрухуємо W за формулою (2.1):

.

Отже, можна зробити висновок, що думка експертів є майже погодженою стосовно актуальності екологічних проблем для України.

Слід зробити висновок, що на думку респондентів, найбільш актуальними екологічними проблемами для України є екологічне вдосконалення технологій виробництва без істотної зміни структури вироблюваної продукції та виробництво і споживання виробів і послуг, які сприяють зниженню матеріало-та енергоємності систем.

Перешкоджають зміцненню конкурентоспроможності такі чинники, як: низький рівень розвитку фінансово-кредитної системи; нерозвиненість інфраструктури країни; недостатня гармонізація українських стандартів якості з міжнародними; недостатність державного цільового фінансування науково-технічних розробок; великий ступінь зношеності основних фондів; низький рівень технологічної оснащеності, що вимагає залучення значних об’ємів інвестицій для можливості розвитку високо технологічних виробництв. Все це не дає змогу Україні прирівнятися до стандартів світового ринку.

Для подолання існуючих проблем конкурентоспроможності видається доцільною реалізація заходів за такими основними напрямами, як: гармонізація стандартів якості продукції згідно зі стандартами ЄС; налагодження сучасної інфраструктури; посилення кооперації господарств населення виробників сільськогосподарської продукції; налагодження співпраці між виробниками; збільшення технологічних нововведень, інновацій, що є основним джерелом конкурентоспроможності.