- •Пояснити термін “формула компліментів” та навести 2-3 приклади.
- •Перелічити відомі Вам форми письмових звернень до старших дипломатичних співробітників, міністра закордонних справ.
- •Проаналізуйте Постанову Кабінету Міністрів від 12 липня 2006 р. Про затвердження Положення про Міністерство Закордонних Справ України.
- •Перерахуйте ранги дипломатичних працівників в Україні.
- •Проаналізуйте відмінності між назвами документів договірного характеру: договір, угода, протокол, хартія, прелімінарна угода, реверсалії, конкордат.
- •[Править]Известные конкордаты
Пояснити термін “формула компліментів” та навести 2-3 приклади.
Комплімент (фр. сотріітепі) є, мабуть, чи не найдавнішим засобом мовного впливу, він може виразити приязнь, увагу, вдячність, сподівання і т. ін. Формула компліменту («Формула трафаретної ввічливості»)2 є невід'ємною складовою дипломатичної практики. Характер компліменту має враховувати принцип взаємності, особливо при направленні ноти-відповіді3.
Комплімент, як правило, обрамлює текст — лист починається і закінчується формулою ввічливості, тобто можна говорити про спеціальні формули початку і кінця тексту.
Оскільки метою початкового компліменту є встановлення контакту, приязного тону, він містить, найперше, засвідчення поваги:
Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу..;
Посольство України в Австрійській республіц
засвідчує свою повагу... Часто засвідчення поваги поєднується з повідомленням: засвідчує свою повагу і має честь повідомити або з вишуканою формою прохання: Дипломатична академія при Міністерстві закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству Королівства Нідерландів в Україні імає честь звернутися до Вас, Вельмишановний пане Посол, з проханням.... Залежно від ситуації прохання може бути висловлене у різних формах: ...має честь звернутися з проханням; ...звертається з проханням...; ...просить Вас...;... висловлює прохання...
Перелічити відомі Вам форми письмових звернень до старших дипломатичних співробітників, міністра закордонних справ.
Прем´єр-міністру, Голові парламенту, Міністру закордонних справ чи Послу (якщо він має особистий ранг Посла) |
Прошу Вас, пане Прем´єр-міністр (пане Міністр, пане Посол) прийняти запевнення у моїй вельми високій (до Вас) повазі» або «Користуюся нагодою, щоб поновити Вашій Високоповажності запевнення.. |
Віце-прєм´єр-міністру, Заступнику міністра. Посланнику, Раднику-посланнику,Директору департаменту (якщо вони не мають особистого рангу Посла) |
Прошу Вас, пане Віце-прем´єр-мІністр (пане Міністр... пане Директоре) прийняти запевнення у моїй високій повазі. (При цьому слід пам´ятати, що в багатьох країнах звернення з «віце» (Прем´єр-Міністр) не вживається, а пишеться: Прем´єр, Міністр). |
Тимчасовому Повіреному у справах (в ранзі Посланника) |
Прошу Вас, пане Міністр, прийняти запевнення у моїй високій повазі. |
Тимчасовому Повіреному у справах |
Прошу Вас, пане Тимчасовий Повірений у справах, прийняти запевнення в моїй глибокій повазі. |
Проаналізуйте Постанову Кабінету Міністрів від 12 липня 2006 р. Про затвердження Положення про Міністерство Закордонних Справ України.
Міністерство закордонних справ України (МЗС) як центральний орган виконавчої влади є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координації відповідних заходів, зокрема тих, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо забезпечення входження України в європейський простір і створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі (ЄС), Організації Північно-атлантичного договору (НАТО).
2. МЗС у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням.
МЗС узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення цього законодавства, та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президента України і Кабінету Міністрів України.
3. Основними завданнями МЗС є:
участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями;
забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;
координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України, зокрема реалізації стратегічних цілей і пріоритетних напрямів державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;
здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України;
внесення в установленому порядку пропозицій щодо основних напрямів діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;
забезпечення прозорості процесу реалізації стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції;
сприяння входженню України до світового інформаційного простору;
сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера;
реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки;
створення зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;
забезпечення у межах своїх повноважень послідовності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;
захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;
забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері.