ВСТУП
Мал. 1. Емоції (маски)
Важливою стороною психічної діяльності людини є емоції та почуття як своєрідне ставлення до навколишнього світу і самої себе, що виявляються у вигляді переживань.
Актуальність моєї теми визначається в першу чергу тим, що інтерес до емоційних явищ виникає не тільки у психологів, але й у представників усіляких наукових дисциплін і професій: біологів, фізіологів, медиків, філософів, соціологів, педагогів, юристів, мистецтвознавців, космонавтів. Він продовжує зростати, оскільки збільшується комплекс теоретичних і практичних проблем, для розв’язання яких необхідні глибокі знання емоційної сфери життя людини.
Мета цієї роботи полягає у висвітленні ролі лімбічної системи у формуванні емоцій, впливу емоцій на організм людини в цілому, виявити основні функції емоцій.
Для досягнення цієї мети було опрацьовано 30 позицій літератури. Окрім цього, робота складається із вступу, двох розділів, кожен із яких має свої підрозділи, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складається із 31 сторінки основного тексту, без списку використаної літератури, 4 малюнків і однієї схеми.
Емоції розглядаються як “суб’єктивні реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що виявляються у вигляді задоволення і невдоволення, радості, страху тощо. Супроводжуючи практично будь-які прояви життєдіяльності організму, емоції відбивають у формі безпосереднього переживання значущість явищ і ситуацій та служать одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб”
Як правило, емоції тісно пов’язані з певними потребами індивіда. Зв’язок цей полягає в тому, що емоція, насамперед своєрідно обслуговує ту або іншу потребу, спонукаючи до необхідних для її задоволення дій. Як уже зазначалося, емоційні процеси обслуговують наші потреби, під якими розуміємо певні властивості організму або особистості. Це обслуговування потреб емоціями полягає в тому, що вони оцінюють як власний стан потреб, відбиваючи його в суб’єктивному переживанні, так і різні обставини, що сприяють або заважають їхньому задоволенню, тим самим спонукаючи індивіда до відповідних поведінкових актів.
Емоції та почуття, як важлива сторона діяльності людини.
Визначення терміну «Емоція».
По визначенню, емоції — особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з потребами й мотивами, що відбивають у формі безпосередніх суб'єктивних переживань (задоволення, радості, страху й т.д.) значимість діючих на індивіда явищ і ситуацій. Супроводжуючи практично будь-які прояви життєвої активності людини, емоції служать одним з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення потреб.
За критерієм тривалості емоційних явищ виділяють, по-перше, емоційне тло (або емоційний стан), по-друге, емоційне реагування. Зазначені два класи емоційних явищ підкоряються різним закономірностям. Емоційний стан більшою мірою відбиває загальне глобальне відношення людини до навколишньої ситуації, до самого себе й пов'язаний з його особистісними характеристиками, емоційне реагування — це короткочасна емоційна відповідь на той або інший вплив, що має ситуаційний характер. Найбільш істотними характеристиками емоцій є їхній знак і інтенсивність. Позитивні й негативні емоції завжди характеризуються певною інтенсивністю.
Той або інший емоційний стан звичайно виникає як афект дії попередньої йому сильної емоційної реакції. Виникнувши в результаті певної емоційної реакції, емоційний стан надалі може позначатися на наступному реагуванні людини на всілякі явища дійсності.
Емоції — психічні стани і процеси в людини та вищих тварин; це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.
Людина не лише сприймає навколишні предмети і явища — у неї формується певне ставлення до них. Спілкування з іншими людьми, природа, твори мистецтва, наука, власна праця — все це викликає у неї різні переживання: любов, радість, повагу, захоплення, горе, гнів, страх. Без емоцій неможлива цілеспрямована діяльність людини. Ще давній філософ Спіноза звернув увагу на те, що емоції "... збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії".
Американський фізіолог У. Кеннон підкреслював мобілізуючу роль емоцій, які приводять організм у стан готовності до затрат енергії: "Припинення Діяльності травних органів, що звільняє запаси енергії для інших частин організму, прилив крові від шлунка до органів, які беруть участь у м'язовій діяльності; збільшення сили серцевих скорочень; глибоке дихання; розширення бронхів; швидке відновлення працездатності втомленого м'яза... — усі ці зміни безпосередньо слугують для того, щоб пристосувати організм до інтенсивної затрати енергії, яка може бути потрібна на час страху, люті й болю".
Більшість сучасних вчених також розглядають емоції як пристосувальне явище.
Емоції властиві вищим тваринам, але вони пов'язані здебільшого із захистом від ворогів, здобуттям їжі, статевим потягом і піклуванням про потомство. Ці функції емоцій притаманні й людині. Але, на відміну від тварин, виникнення емоцій у людини переважно пов'язане з дією соціальних факторів.
За К. Ізардом існує десять фундаментальних емоцій це - цікавість, радість, здивування, гнів, горе, огида, відраза, страх, сором та вина.
Кожна фундаментальна емоція має властиві тільки для неї адаптивні функції з унікальними мотиваційними якостями, винятково важливими для кожного індивіду та для всього виду.
Емоції називаються фундаментальними, оскільки кожна з них має:
специфічні внутрішньо детерміновані нервові субстрати;
характерні мімічні або нервово-м'язові виразні комплекси і відмінне суб’єктивне переживання або феноменологічну якість.
Жоден з цих компонентів не утворює емоцію самостійно. Цілісна емоція (або повний емоціональний процес) вимагає всіх цих трьох компонентів, хоч в одному з них — виражальному комплексі — і тривалість, і інтенсивність послаблюються соціалізацією.