Тема: розвиток я-концепції особистості. Особливості афективної сфери підлітків.

питання. 1. Характеристика я -коцепції на кожному віковому етапі. розвиток адекватної я -концепції. 2. досягнення особистісної ідентичності. пошук ідентичності. 3. Особливості вираження емоцій і почуттів. Почуття дорослості. 4. Розвиток соціальних емоцій. Емоційні порушення підліткового віку, їх психопрофілактика та корекція.

№ 1 Я-концепцією називають відносно стійку, в більшому чи меншому ступені усвідомлену, систему уявлень індивіда про самого себе,  на підставі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться сам  до  себе.  Я-концепція  –  цілісний,  хоч  і  не  позбавлений внутрішніх  протиріч образ власного Я, який виступає як  установка по  відношенню до самого себе і включає компоненти: когнітивний  – образ   своїх   якостей,   здібностей,   зовнішності,   соціальної значимості   і   т.   ін.  (самоусвідомлення);   емоціональний   – самоповагу,  самолюбство  т.  ін.; оціночно-вольовий  –  прагнення підвищити  самооцінку, завоювати повагу і  т.  ін.  Я-концепція  – передумова   і   наслідок   соціальної   взаємодії,   визначається соціальним досвідом. Її складові: реальне Я (уявлення про  себе  в теперішньому часі), ідеальне Я (те, яким суб’єкт, на  його  думку, повинен був би стати, орієнтуючись на моральні норми), динамічне Я (те,  яким суб’єкт планує стати), фантастичне Я (те, яким  суб’єкт бажав  би  стати,  якщо б це було можливим) та ін.  Я-концепція  – важливий  структурний елемент психологічного  образу  особистості, який  складається  у спілкуванні і діяльності як ідеальне  подання індивіду  в  собі як в іншому. Становлення Я-концепції,  будучи  в кінцевому    рахунку    визначене   широким   соціально-культурним контекстом  виникає в обставинах обміну діяльністю  між  людьми  в ході якого суб’єкт уточнює, корегує образ свого Я.

Формування я-концепції в дошкільному віці

Я-концепция включає 3 аспекти: оцінний, емоційний і когнітивний. Оцінний. Самооцінки у власному вигляді ще немає, дитині важко оцінити себе без зовнішньої опорної шкали, наприклад, методики Дембо. Дитина не може оцінити такі свої якості, як доброта, чуйність і т.д., але якщо попросити її відзначити міру цих якостей на запропонованій йому шкалі, вона з цим справиться. Когнітивний. Є на увазі здатність скласти опис самого себе. Емоційний. Сприйняття себе пов'язано з якимсь типом переживань. Якщо дорослий пригадає себе дитиною, то провідну роль грає якийсь емоційний фон (здивування, страх, загроза і т.п.). Дитину можна зрозуміти через малюнки. Перспективи особи у дитини пов'язані з її дорослістю. Якщо образ дорослості приєднаний до навчання, то воно задовольнятиме дитину, і навпаки. Перспектива – це мета, реалізація якої пов'язана з сенсом життя. Без усвідомлення перспективи немає діяльності. Формування ієрархії спонук, ієрархії мотивів. Дитина 2 років діє ситуативний: який мотив сильніший, той і перемагає. До 5-6 років складається механізм смислової корекції спонуки до дії. Дія стає вчинком, і дитина вибирає, виходячи з того, який сенс матиме той або інший вчинок.