3.2 Перспективність

Помітний інтерес до розвитку сільського зеленого туризму пов'язаний із зміною умов існування людини, ритму його життя, а відповідно рівня його здоров'я, з появою т.з. "хвороб цивілізації", у зв'язку з чим зростає необхідність забезпечення оптимальних умов відпочинку, профілактики, лікування і відновлення здоров'я населення різного віку і професій. На нашу думку, сільський туризм може вирішити проблему необхідності реабілітації, психічного оздоровлення за рахунок впливу на здоров'ї людини природних, екологічних чинників. Популярність сільського зеленого туризму як виду відпочинку пов'язана з тим, що він найбільшою мірою відповідає рекреаційним потребам людей, що живуть в умовах урбанізованого середовища, в районах з складною екологічною ситуацією, що випробовують гіподинамію і постійне нервове перенапруження, що посилюється в країнах з перехідним типом економіки, соціальним неблагополуччям, фінансово-економічною нездатністю задовольнити свої потреби. На жаль, на сьогоднішній день лише невеликий відсоток населення України має можливість відвідин престижних зарубіжних курортів. Ціни ж на послуги у сфері сільського туристичного бізнесу знаходяться в межах купівельної спроможності населення в кількісному виразі в 2-5 разів нижче, ніж в готелях. Але слід враховувати і той факт, що по рівню доходів населення, вартості "споживчої корзини", їх співвідношенню АРК знаходиться в числі аутсайдерів серед областей України, що свідчить про низький рівень життя і всі витікаючі з цього наслідки.

3.3 Необхідність розвитку

Різноманітність циклів туристичних занять: пізнавальних (ознайомлення з культурно-історичними, етнографічними, природними цінностями території), розважальних (рибний лов, охота, збір грибів, ягід, лікарських трав, катання на човнах, здійснення радіальних виходів в гори), оздоровчих (купання у водоймищах, заняття фізичною працею), зміна вражень і майже постійний контакт з природою у поєднанні з прийнятними фінансовими витратами - все це робить привабливим сільський зелений туризм, перетворює його на один з ефективних видів оздоровчою і в цілому рекреаційною діяльності.

Економіка здорового глузду, що існує за кордоном, давно навчила сільських і міських жителів будувати свої стосунки на взаємовигідній основі. Так, в результаті розвитку сільського туризму городяни мають можливість отримувати здоровий відпочинок по цілком прийнятних цінах, а сільські жителі - можливість ефективніше використовувати свій житловий фонд, реалізувати частину проведеної сільськогосподарської продукції прямо на місці. До того ж, за підрахунками економістів, дохід за 3 роки від одного койко-места, використовуваного в сільському туристичному бізнесі, еквівалентний доходу, що отримується за той же час від однієї корови, що міститься в домашньому присадибному господарстві сільського жителя[5], що в нинішніх кризових соціально-економічних умовах, особливо в аграрному секторі економіки Криму, актуалізує розвиток цього виду малого бізнесу. Крім того, економічність сільського туризму виявляється і в можливості вирішення проблеми зайнятості як сільського, так і міського населення, адже не секрет, що сільські жителі в осінньо-зимовий період не зайняті на сельхозработах, а міські, часто не проти попрацювати в полі, на виноградниках. Саме тому, на наш погляд, цей вид малого бізнесу в перспективі може стати надійним імпульсом в процесі відродження сіла, виховання патріотичних відчуттів жителів на основі дбайливого відношення до самобутньої культури, природно-історичної спадщини Криму. У числі основних передумов формування системи сільського зеленого туризму на конкретній території виділяються, на наш погляд, туристичні ресурси, що є сукупністю природних і штучно створених людиною об'єктів, придатних для створення туристського продукту. Ця сукупність включає економічні (фінансові, житлові умови), природні (екологічно сприятливі і аттрактивные особливості ландшафтів), культурно-історичні (пам'ятники історії, культури, старовини і сучасності), трудові (можливість зайнятості туристів і специфіка зайнятості господарів), соціальні (рівень культури, освіти приймаючих туристів), виробничі (можливість надання послуг зв'язку і транспорту).

Вищезгадані ресурсні аспекти розділяються на природні, соціально-економічні і екологічні. Саме наявність поєднання вищезгаданих ресурсних аспектів, необхідних для розвитку сільського туристичного бізнесу, в змозі, на наш погляд, забезпечити ефективніше його функціонування. Визначає є набір вищезгаданих ресурсів з позиції визначення перспективних територій і об'єктів в цілях розвитку сільського зеленого туризму. Це можливо, на нашу думку, на основі проведення комплексної эколого-социально-экономической експертизи (ЕСЕЕ), визнаної за кордоном як найбільш ефективний інструмент ідентифікації эколого-социально-экономической ефективності будь-якого виду господарської діяльності. У зв'язку з даною проблемою перспектив розвитку сільського зеленого туризму в Криму, ЕСЕЕ території слід розуміти як процес географічного моделювання і прогнозування эколого-социально-экономической ситуації в її межах у зв'язку з розвитком туристичного бізнесу, на основі використання інтегрального потенціалу території з метою прогнозу його соціально-економічної ефективності.

У системі методики проведення такої експертизи доцільне використання прийомів математичної логіки, зокрема теорії розпізнавання образів на основі побудови булевих матричних моделей.

Реалізація вищезгаданого підходу до визначення перспективності території в рекреаційних цілях була здійснена на кафедрі економічної і соціальної географії Сімферопольського університету на прикладі Великого Севастополя (БС).