99.Соціалізація суспільств Західної цивілізації у 50-80-ті роки хх ст. Вплив наднаціональних організацій на національні господарства.

Унаслідок соціально-економічних перетворень у Західній Європі у 50-80 р 20ст. відбулася модифікація ринкової системи від тради­ційного капіталізму вільної й недосконалої конкуренції до соціаль­но зорієнтованого ринкового господарства.

Характерними рисами та змістовими ознаками соціально рин­кового господарства є:

- формування нової моделі (змішаної економіки) на заса­дах поєднання економічно прогресивних та со­ціально гармонізованих рис ринкової та планової моделей еко­номіки;

- визнання принципів трудової етики ідео­логічним і культурним обґрунтуванням соціально зорієнтовано­го ринкового господарства (працьовитість, скром­ність, відповідальність, ініціативність). У подальшому відбувається модифікація ідеологічно-культурного базису методом залучення рис суспільства масового споживан­ня: екстравагантності, лінощів тощо;

- рівноправність та взаємовигідність відносин між суб'єктами-носіями (соціальними верствами) праці, інтелекту і капіталу;

- збереження базисного статусу і подальший розвиток інсти­туту приватної власності;

- тенденція до обмеження руйнівних форм монополізації та збереження конкуренції, механізмів ринкового ціноутворення як важливих елементів підприємницької економіки;

- інтеграція й утвердження державного регулювання у пер­винній моделі ринкового господарства: законодавча діяльність, фіскальна політика (оподаткування), державні витрати, держпідприємництво;

- масове виробництво споживчих товарів, доступних усім верствам населення (зростання частки зарплати у ВВП, участь робітників у прибутках компаній і корпорацій, розвиток системи довгострокового кредитування тощо);

- досягнення соціальної згоди в суспільстві на основі соціаль­них програм, рівних економічних прав і стартових можливостей.

Головним для політикуму провідних країн світу по за­вершенні війни було вирішення проблеми колективної безпеки. З цією метою 25 квітня 1945 року у Сан-Франциско було відкри­то конференцію Об'єднаних націй, яка була завершальним етапом створення ООН. Її учас­ники підбили підсумки тривалої й складної дипломатичної бороть­би, котра віддзеркалювала докорінні зміни, що сталися на світо­вій арені за роки Другої світової війни. Члени ООН зобов'язалися вживати ко­лективних заходів щодо запобігання й усунення загрози миру, боротьби проти актів агресії, домовилися розв'язувати свої супе­речки мирними засобами, розвивати дружні відносини на засадах поваги, рівності та самовизначення народів, співпрацювати у розв'язанні екон, соціальних і культурних проблем, за­охочувати повагу до прав людини.

Ще одним наслідком війни було створення у 1944р у Бреттон-Вудсі (США) Міжнародного валютного фонду (МВФ), вироб­лено основні правила міжнародних валютних відносин. Крім МВФ, був створений Міжнародний банк реконструкції та роз­витку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредит­них центрів.

Метою діяльності МВФ проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фі­нансування короткотермінових дисбалансів у міжнародних пла­тіжних відносинах.

На міжнародній арені політику соціальної реабілітації населення мали здійснюва­ти такі наднаціональні структури, як Організація Об'єднаних Націй та Міжнародна організація праці.