3. Нормативне та методичне забезпечення фінансового обліку

Фінансовий облік – це комплексний синтетичний облік всіх засобів і коштів та всієї економічної діяльності підприємства, фірми. До нього входить аналітичний облік розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими організаціями та особами, а також аналітичний облік фінансових операцій (облік акцій, дивідендів, облігацій, векселів, кредитів і процентів, інвестицій тощо).

Об’єктами фінансового обліку, які підлягають обов’язковому відображенню, є:

1) активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, довгострокові і короткострокові фінансові інвестиції, довгострокові і поточні біологічні активи, виробничі запаси, розрахунки з дебіторами (дебіторська заборгованість всіх видів), кошти, інші активи;

2) джерела власних засобів: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, цільове фінансування і цільові надходження, нерозподілений прибуток, інші джерела власних засобів;

3) зобов’язання підприємства (пасиви): довгострокові кредити банків і позикові кошти, короткострокові кредити банків і позикові кошти, розрахунки з кредиторами (кредиторська заборгованість всіх видів), інші короткострокові зобов’язання;

4) доходи підприємства за їх видами і витрати підприємства за їх економічними елементами;

5) фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;

6) господарські процеси та операції, що здійснюються з наведеними вище об’єктами.

За даними фінансового обліку визначається прибуток або збиток підприємства і складається фінансова звітність.

Фінансовий облік зобов’язані вести всі підприємства і організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Фінансовий облік і звітність регулюються державою, стандартами різних рівнів. Інформація фінансового обліку використовується внутрішніми і зовнішніми (постачальниками, податковими органами, банками, інвесторами та ін.) користувачами.

Дані фінансового обліку використовуються для прийняття рішень – акціонерами, кредиторами, інвесторами, податковими органами та ін. Ці рішення у кінцевому підсумку впливають на діяльність підприємства. Фінансовий облік входить в професійне середовище, де як окремі сектори можна виділити також бюджетний облік та бухгалтерську освіту. Професіонали вищої кваліфікації на відміну від вузьких фахівців є універсалами і їх діяльність відзначається високим ступенем диверсифікації.

Фінансовий облік грає регулюючу роль і несе в собі елементи такої системи, котра передбачає прямі і зворотні зв’язки при виконанні функцій спостереження, вимірювання різних характеристик виробництва або його окремих частин, обробки інформації за даними первинної документації. Підтвердженням тому служить рух звітної документації між підрозділами і службами підприємства і бухгалтерією.

Ведення фінансового обліку є обов’язковим для кожного підприємства. Законом встановлюються вимоги до фінансової інформації. Регламентуються форми звітності і їх зміст, порядок розрахунку показників. Оскільки менеджерам необхідна часто термінова (негайна) інформація, то для прийняття рішень використовуються приблизні (наближені) оцінки. Вимоги до точності в управлінському обліку послаблені в сторону (бік) прискорення отримання інформаціії. В той час як фінансовий облік базується на точності інформації, законом регламентуються не тільки обмеження, але і вимоги. Фінансові звіти готуються для зовнішніх користувачів, тобто людей, які не працюють на підприємстві. Інформація, що міститься в фінансових звітах, відображає операції, котрі вже здійснені, і тому вона піддається перевірці і оцінці надійності.

Фінансові звіти узагальнюють інформацію про діяльність всього підприємства. В деяких випадках (коли підприємство або розміщене в різних регіонах, або має декілька видів діяльності) складаються окремі фінансові звіти або розрахунки за галузями, видами діяльності.

Призначення фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

Фінансовий облік будується на основі загальноприйнятих норм і стандартів бухгалтерського обліку. Цей принцип дозволяє зовнішнім користувачам інформації проводити порівняння і співставлення. Крім того, користувачі повинні бути впевнені, що облік ведеться по загальноприйнятому порядку, дякуючи чому він в достатній степені (мірі) достовірний. В фінансовому обліку використовується наступна базисна рівність:

Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

Інформація, що відображена в фінансових звітах, показує результат здійснених фактів (що мали місце, відбулися) і господарських операцій за певний (визначений) період часу. Інформація фінансового обліку використовується в управлінському обліку при плануванні і прогнозі. Однак в структуру управлінського обліку, крім того, попадає інформація, спрямована і до майбутнього. Мета фінансового обліку – показати, “як це було”, а управлінського – “як це повинно бути". При цьому найбільша увага приділяється оцінкам майбутніх періодів. Кінцевим продуктом (результатом) фінансового обліку є фінансові документи, котрі складаються в грошовому вираженні. Господарські операції вже здійснені і об’єктивно виміряні в грошових одиницях відповідного періоду на рахунках бухгалтерського обліку. Сальдо всіх рахунків, які включені в головну книгу, показують в фінансовій звітності.

Загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами побудови бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві є:

• автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання звітності;

• історичної(фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відповідності доходів та витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.