Зоонози

Сказ (гідрофобія) – гостре вірусне захворювання, що виникає після потрапляння на ушкоджену шкіру слини інфікованої тварини. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі смертельним результатом. Збудник - із групи мікровірусів. Інфіковані тварини (собаки, вовки, лиси й ін.) починають виділяти вірус наприкінці інкубаційного періоду - за 7-8 днів до появи клінічних симптомів.

Клініка. Інкубаційний період триває від 10 днів до 1,5 років (частіше 13 місяця). Виділяють стадії провісників, порушення й паралічів. Стадія провісників триває 1-3 дні. У цей час у хворого з'являються неприємні відчуття в області укусу або ослюніння (печіння, тянучі болі, сверблячка, підвищена чутливість шкіри), хоча рана давно вже зарубцювалася, безпричинна тривога, депресія, безсоння. Стадія порушення проявляється гідрофобією, аерофобією і підвищеною чутливістю. Гідрофобія (водобоязнь) проявляється в тім, що при спробі пити, а надалі лише при наближенні до губ склянки з водою, у хворого виникає судорожне скорочення м'язів ковтання й гортані, дихання стає гучним у вигляді коротких судорожних вдихів; можлива короткочасна зупинка дихання. Судороги можуть виникнути від подуву в особу струменя повітря (аерофобія). Температура тіла субфебрильна. Слиновиділення підвищене, хворий не може проковтнути слини й постійно нею спльовує. Порушення наростає, з'являються зорові й слухові галюцинації. Іноді виникають напади буйства з агресивними діями. Через 2-3 дні порушення переміняється паралічами м'язів кінцівок, мови, обличчя. Смерть наступає через 12-20 годин після появи паралічів. Загальна тривалість захворювання 3-7 днів.

Профілактика. Проводять заходи щодо попередження сказу в людей, які піддались укусам інфікованих тварин. При укусі рану варто промити мильною водою, припекти настойкою йоду. Антирабічні щеплення проводять по безумовних й умовних показаннях. За безумовними показниками вакцинують при укусах явно скаженою твариною й у випадку, якщо тварина зникла або вмерла протягом 14 днів після укусу. Умовні показання для введення антирабічної сироватки – будь-які укуси незнайомої тварини. До заходів профілактики належить також спостереження за тваринами й вилов хворих тварин.

Лептоспіроз – гостре інфекційне захворювання, викликане різними серотипами лептоспір. Належить до зоонозів із природною очаговістю. Інфікування людини відбувається через заражені водойми, рідше через харчові продукти або при контакті з інфікованими тваринами (свинями й ін.). Лептоспіри зберігаються у водоймах до 25 днів, швидко гинуть при підігріванні, висушуванні, додаванні солі, цукру. На харчових продуктах зберігається до 12 доби. Вхідними воротами інфекції найчастіше служить шкіра. Лептоспіри проникають через мікротравми при контакті з інфікованою водою. Можуть проникати через слизові оболонки травного тракту, через конъюнктиву.

Клініка. Інкубаційний період триває від 4 до 14 днів (частіше 7-9 днів). Захворювання починається гостро, без продромальних симптомів. З'являється сильний озноб, температура тіла вже в першу добу підвищується до 39-41 градуса. Турбують сильний головний біль, безсоння, відсутність апетиту, м'язові болі, особливо в ікроножних м'язах. Болі в м'язах настільки сильні, що хворі ледь можуть ходити. Шкіра обличчя, шиї й верхніх відділів тулуба гиперемована, судини склер червоні. Лихоманка тримається 5-10 днів. При важких формах хвороби з 3-5-го дня з'являється жовтушність склер і шкіри. У цей же час в 20-50% хворих з'являється висипка (кіроподібна, краснухоподібна, скарлатиноподібна). Важкі форми характеризуються геморрагічним синдромом (пітехіальна висип, крововиливи в склери, крововиливи на місці ін'єкції, носові кровотечі й ін.). Можливе збільшення печінки й селезінки. Може з'явитися менінгіальний синдром (картина серозного менінгіту). Легкі форми можуть протікати з 2-3х денною лихоманкою, з помірковано вираженими симптомами інтоксикації й без органних поразок. Ускладнення: менінгіт, енцефаліт, мієлит, ірит, іридоцикліт, гостра ниркова недостатність, пневмонія, отит, пієлит.

Профілактика. Заборона купання у водоймах, розташованих в ендемічній місцевості та вживання води з відкритих водойм. Використання гумових чобіт при роботі на мокрих лугах і спецодягу при догляді за хворими тваринами. За показниками проводиться вакцинація. Хворі люди не представляють небезпеки для навколишніх.

Орнітоз – гостре інфекційне захворювання, викликане хламідіями. Належить до зоонозів. Резервуаром інфекції й джерелом зараження є домашні й дикі птахи. Установлено, що 10-20% гострих пневмоній мають орнітозну етіологію. Хламідії в зовнішньому середовищі зберігаються до 2-3тижнів. Воротами інфекції є переважно слизова оболонка респіраторного тракту; інфікування відбувається повітряно-пиловим шляхом. Рідше збудник проникає через слизову травного тракту.

Клініка. Інкубаційний період від 6 до 17 днів (частіше 8-12 днів). Пневмонічні форми орнітозу починаються гостро з лихоманки (до 40 градусів) і симптомів загальної інтоксикації, до яких незабаром приєднуються симптоми поразки органів дихання. У більшості хворих озноб, сильний головний біль, болі в м'язах спини й кінцівок, слабість, можуть бути блювота й носові кровотечі. На 2-4-ий день приєднується кашель сухий або з незначною кількістю слизуватого мокротиння, рідко з домішкою крові. Наприкінці першого тижня хвороби збільшується печінка й селезінка. В окремих хворих захворювання переходить у хронічну форму. Атиповий перебіг гострого орнітозу проявляється в менінгіальному синдромі, що може виникнути на тлі орнітозної пневмонії. Іноді орнітоз протікає як гостре пропасне захворювання з вираженими симптомами інтоксикації, збільшенням печінки й селезінки, але без поразки легенів. Спостерігаються повторні захворювання орнітозом. У лікуванні використають антибіотики й симптоматичну терапію.

Профілактика. Боротьба з орнітозом птахів, регулювання чисельності голубів у містах. Обмеження контакту з ними; дотримання гігієнічних заходів при обробці птаха. Специфічна профілактика не проводиться. Хворий практично не небезпечний для навколишніх.

Сибірська виразка – гостре інфекційне захворювання із групи зоонозів. Збудник - Bacillus anthracis - відносно велика паличка, утворює спори. Спори в зовнішнім середовищі досить стійкі. Вегетативна форма гине без доступу повітря, при прогріванні, впливі дезінфікуючих засобів.

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 8 днів (частіше 2-3 дні). Найбільш часто в людини сибірська виразка протікає у вигляді шкірної форми (95-99% випадків). Типові прояви шкірної форми виникають у зоні вхідних воріт інфекції. Спочатку з'являється червона свербляча цятка, що швидко перетворюється в папулу, а остання у везикулу із прозорим або геморагічним вмістом. На місці пухирця утвориться ранка з темним дном і рясним серозним виділенням. По периферії ранки виникає запальний валик, у його зоні утворяться дочірні пухирці. Навколо ранки розвивається набряк і збільшення регіональних лімфовузлів. Наростають лихоманка, загальна слабість, розбитість, головний біль й адинамія. На місці виразкового некрозу формується струп, що відривається на 10-14й день, утворюється виразка з наступним рубцюванням.

Профілактика. Боротьба із сибірською виразкою в худоби. Ветеринарний нагляд за худобою. Людей, що захворіли сибірською виразкою, госпіталізують в окрему палату з виділенням індивідуальних предметів догляду, білизни, посуду. Виділення хворих, перев'язувальний матеріал дезінфікують. Хворих виписують після дворазового негативного бактеріологічного дослідження випорожнень, слини й мокротиння на паличку сибірської виразки.

Токсоплазмоз – паразитарне захворювання, що характеризується хронічним перебігом. Збудник токсоплазмозу - Toxoplasma gondii - належить до найпростіших. В організмі людини розмножується внутрішньоклітинно й утворює цисти, оточені щільною оболонкою. Основним хазяїном паразита є кішки, що виділяє із випорожненнями ооцисти, здатні зберігатися в ґрунті до року. Людина заражається при потраплянні ооцист у травний тракт. Інші тваринні небезпеки не представляють. Хвора людина небезпеки для навколишніх не представляє. При зараженні під час вагітності можливо внутрішньоутробне інфікування плода.

Клініка. Токсоплазмоз звичайно починається як первинно хронічне захворювання, і від моменту зараження до перших проявів хвороби може пройти багато місяців. Розрізняють уроджений і придбаний токсоплазмоз. При внутрішньоутробному інфікуванні в перші місяці вагітності наступає загибель плода, рідше інфекція приводить до виникнення пороків розвитку.

Профілактика. Боротьба з токсоплазмозом свійських тварин, дотримання гігієнічних правил при утриманні кішок, заборона вживання (пробування) сирого м'ясного фаршу, а також м'ясних блюд без достатньої термічної обробки. Особливо ретельно ці правила повинні дотримуватись жінки під час вагітності й, насамперед, ті, хто має негативні реакції на токсоплазмоз. Заходи у вогнищі не проводяться.

Туляремія – гостре інфекційне захворювання із циклічним перебігом. Типова зоонозна хвороба, що передається людині від заражених тварин. Раніше туляремія називалася «чумоподібною хворобою». Збудник - туляремійна паличка (Francisella tularensis); нерухома, спор не утворює. Стійкість у зовнішньому середовищі висока: у воді - 1 місяць, на соломі - 3місяці, на зерні - 4 місяці. Джерелом інфекції в природі є гризуни (миші, ондатри, зайці), іноді свійські тварини (вівці, кози). Виділяючись у зовнішнє середовище із сечею хворих гризунів, туляремійні палички заражають водойми, скирти сіна й хліба на полях. Вхідними воротами інфекції можуть бути шкіра, слизові оболонки дихальних шляхів і травного тракту, кон’юнктиви, що визначає поліморфізм клінічних проявів хвороби.

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 3 тижнів (частіше 3-7 днів). Захворювання починається гостро. Різкий озноб, висока температура тіла, блювота, сильна головна

біль і запаморочення, ломота в м'язах (особливо ніг і спини). Характерна гіперемія обличчя, зіва, кон’юнктиви, при важких формах - завзята блювота, кровотечі з носа, потьмарення свідомості й марення. Печінка й селезінка збільшені. Загальна тривалість початкового періоду 2-3 дня. На тлі загальтоксичних симптомів у цей час виділяють 7 клінічних форм туляремії:

1. Бубонна – запалення регіональних лімфовузлів зі збільшенням у розмірах від квасолі до гусячого яйця.

2. Шкірно-бубонна. На місці проникнення паличок туляремії виникає кругла червона цятка.

3. Очно-бубонна форма виникає при проникнеенні палички через кон’юнктиву очей. Поразка однобічна. Різко виражений набряк вік. Збільшуються привушні й шийні лімфовузли.

4. Ангінознобубонна форма – збудник проникає через мигдалини. Важка некротична ангіна й бубони в підщелепних лімфатичних вузлах.

5. Абдомінальна. Клініка найтяжкої інтоксикації й різких болів у животі через запальні явища в мезентеліальних лімфовузлах.

6. Легенева туляремія виникає при зараженні через дихальні шляхи. Клініка важкої пневмонії, що дає великий відсоток смертності.

7. Генералізованна форма (тифоїдна, септична). Різко виражені симптоми загальної інтоксикації. Протікає винятково важко із втратою свідомості й маренням. М'язові болі, висока лихоманка, висипка.

Профілактика. Специфічні щеплення живою туляремійною вакциною у вогнищах інфекції. Людина, що перенесла цю інфекцію, здобуває досить міцний і тривалий імунітет (5 років). Винищування гризунів у природних вогнищах (дератизація). Дезінфікуючі розчини у звичайних концентраціях убивають палички туляремії протягом декількох секунд. При кип'ятінні вони гинуть миттєво.

Енцефаліт кліщовий – гостра нейровірусна інфекція, що характеризується поразкою сірої речовини головного й спинного мозку. Резервуаром і джерелом інфекції є дикі тварини (переважно гризуни) та іксодові кліщі. Можливе інфікування не тільки при присмоктуванні кліща, але й при вживанні молока інфікованих кіз. Збудник належить до арбовірусів. Ворота інфекції - шкірні покриви (при присмоктуванні кліща) або слизова оболонка травного тракту (при аліментарному зараженні).

Клініка. Інкубаційний період від 8 до 23 днів (частіше 7-14 днів). Захворювання починається гостро з ознобу, сильного головного болю, загальної гиперестезії й слабості. У перший день відзначаються тільки загальтоксичні симптоми. По характеру поразки нервової системи (з 3-4го дня) виділяють наступні синдроми: менінгіальний (порушення ходи, блювота, судороги й ін.), поліомієлитичний (парези й паралічі), полірадикулоневритичний (парези, паралічі, болі по ходу нервових стовбурів, зниження чутливості й ін.), енцефалитичний (поразка життєво-важних центрів, розлади мови, свідомості й ін.).

Профілактика. При присмоктуванні кліща в неблагополучній по енцефаліту місцевості необхідно із профілактичною метою вводити противоенцефалітний гамаглобулін. За показниками проводиться профілактична вакцинація.

Ящур – гостре вірусне захворювання. Збудник дрібний вірус, добре зберігається при висушуванні й заморожуванні. Людині передається від свійських тварин, хворих ящуром. Ворота інфекції - слизова оболонка порожнини рота або ушкоджена шкіра.

Клініка. Інкубаційний період від 2 до 12 днів (частіше 3-8 днів). Захворювання починається гостро з ознобу, болей у м'язах, підвищення температури тіла до 40 градусів. Лихоманка триває 5-6 днів. Незабаром після початку хвороби з'являються симптоми поразки слизових оболонок (печіння в роті, слинотеча, почервоніння очей, хворобливість при сечовипусканні). На різко гиперемованій слизовій оболонці ротової порожнини з'являється велика кількість дрібних пухирців, заповнених мутнуватою рідиною. Через добу на місці пухирців утворюються ранки. Мова й ковтання утруднені. Іноді вражається шкіра, особливо в межпальцевих проміжках і біля нігтів. Видужання наступає через 10-15 днів.

Лікування. Догляд за порожниною рота, зрошення 0,25% розчином новокаїну. Очі промивають 2% розчином борної кислоти, закапують 20% розчин сульфацилнатрия. Прогноз сприятливий.

Профілактика. Боротьба з ящуром серед свійських тварин. Заборона вживання сирих молочних продуктів. Дотримання заходів обережності при догляді за хворими тваринами.