Частина І

Теоретичнi засади бiржової справи



Розділ 1. СУТЬ БІРЖІ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА

Розділ 2. ЕВОЛЮЦІЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

Розділ 3. БІРЖОВИЙ ТОВАР

Розділ 4. МІЖНАРОДНІ БІРЖОВІ РИНКИ

Розділ 5. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ Ф’ЮЧЕРСНИХ РИНКІВ

Розділ 6. КОНЦЕПЦІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА Ф’ЮЧЕРСНИХ РИНКАХ

Розділ 7. ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ БІРЖОВИХ РИНКІВ

Розділ 8. ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ БІРЖОВИХ РИНКІВ



Р



озділ 1











Я дотримуюся тієї думки, що техніку і біржову діяльність настільки важко вивчити, що справді потрібна багатолітня практика… Але щоб проникнути в сутність біржі замало практики, потрібно ще щось. Є багато людей, які роками відвідують біржу і не вміють, однак, осягнути, як слід, суть і процес її діяльності.

Старий берлінський банкір Куссель

А

Теоретична частина

• Роль та місце біржі в економіці

• Суть біржі та її економічна природа

• Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

• Види бірж

З

§ 1.1. Роль та місце біржі в економіці

а своїм покликанням та багатовіковою історією біржа була і є одним із світових стовпів, на яких базується цивілізоване ринкове господарство. У країнах Заходу біржа зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів, довівши свою сус­піль­ну значущість.

В Україні, як і в деяких інших постсоціа­лістичних країнах, місце біржі досі є невизначеним. Мало того, саме в Україні перші кроки становлення організованих ринків сировини, капіталу та валюти було зроблено під знаком боротьби із біржею. З цього приводу можна згадати неодноразове припи­нення біржових торгів на Міжбанківській валютній біржі (м. Київ) та збитки, яких завдали ці “заходи” українській економіці у 1992-1993 рр.

На десятому році трансформаційні процеси в економіці відбува­ються хаотично, призводять до непередбачуваних результатів. Державне втручання не завжди є адекватним. Все сказане стосується і розвитку біржового руху. В Україні кількість бірж є однією з найвищих у світі, на 1.01.2002 р. їх налічувалося 411. Для порівняння: у цілому на світових ринках функціонує близько 50-ти товарних та 250-ти фондових бірж.

У багатьох людей сформувався стійкий стереотип, і не лише у нас, а донедавна і на Заході, що біржова торгівля – це нова форма спекуляції. До сьогодні у вітчизняній літературі існує спрощений та однобічно негативний погляд на біржу, особливо ф’ючерсну. Він переноситься на законотворчий процес, що суттєво стримує формування в Україні сучасного біржового механізму.

Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції – від угод з реальним товаром (спотових та строкових (форвардних)) до ф’ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на інститут фінансовий.

Знаний біржовик колишньої Російської імперії А. Васильєв спра­вед­ливо писав ще наприкінці ХІХ-го століття: “Саме біржа є продуктом складної економічної та фінансової діяльності країни. Як чутливий гальванометр відображає найслабший струм, так вона відчуває найменші коливання політичного життя”¹. Цей вислів доречний і для характе­ристики стану розвитку бірж в Україні, де відсутня політична воля для налагодження ефективного функціо­нування біржового ринку, який харак­те­ризується прозорістю правил торгівлі та конкурентним середовищем.

Сучасні біржові ринки і принципи біржової торгівлі товарами, цін­ними паперами та валютою мають історію становлення й розвитку.

Стародавні Грецiя та Рим започаткували формалiзовану торгiвлю з фiксацiєю часу та мiсця, центрального ринкового закладу, із загальними товарообмiнними операцiями та грошовими системами. Вже тоді практикувалося укладання контрактiв на поставку товарiв в обумовленi строки. В перiод розквіту Римської імперії торго­вельні центри пiд назвою (“fora vendalia” – ринок розпродажу) стають мiсцями, куди римляни звозили товари з усього завойованого свiту. Є свiдчення, що примiщення Форуму в Римi будувалося як торговельний ярмарок, а Акрополь в Афiнах служив комерцiйним центром. В Японiї прообраз бiржової торгiвлi iснував ще у I-му ст. до Р.Х. Основоположнi принципи центральної ринкової структури цих цивiлiзацiй збереглися до нашого часу. Витоки бiржi слiд шукати на середньовiчних ринках та ярмарках, що постiйно влашто­вувалися у торгових центрах Європи. У Брюгге, Антверпені, Генуї, Венецiї, Лiоні, Нюрнбергу на центральних площах регулярно збиралися англiйськi, фламандськi, iспанськi, французькi купцi для обміну інформацією про ціни і товари, а також для укладання торговель­них угод. Зібрання купців згадуються з ХІІІ-го століття.

Перше письмове свідчення про такі торги зустрічається у книзі “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”, що складалася з 12-ти трактатів і була опублікована у 1494 р. У четвертому трактаті, який називався “Про векселі та вексельні угоди”, її автор – Лука Пачолі – писав: “Якщо запитаєш мене, як взнати ціну векселя, то відповім, що у Венеції можна обговорити ціну на площі Риальто, а у Флоренції – на Новому ринку”.

У Севільї (Іспанія) купці щодня збиралися на сходах кафед­рального собору; у Лісабоні – на Новій вулиці, яка на той час була найбільшою та найширшою в місті; в Генії – на Банківській вулиці; в Ла-Рошелі (Франція) – між вулицями Пті-Бак та Адміро, на місці, яке називали “кантон фламандців”. У Лейпцигу негоціанти збиралися під аркадами біля ярмаркових лавок або під великим годинником; у Дюнкерку – пополудні на площі перед ратушею.

В історичному ракурсі ф’ючерсним угодам передував певний вид угод, що їх укладали на середньовiчних ярмарках Фландрiї та Шотландiї у ХІІ-му ст. Цi угоди мали назву “lettres de faire”, і за наявністю взiрцiв, укладалися на всю партiю товару.

Досі невідоме точне пояснення походження слова бiржа. Серед науковців поширені дві версії.

Етимологiчно поняття бiржа походить вiд грецького слова “byrza”, що в перекладі означає сýма, гаманець. Згiдно з першою версiєю, витоки його лежать у новолатинському слові “bursa” — шкiряний гаманець, але це одночасно і студентська стипендiя, i, власне, бiржа. Подiбнiсть кореневих основ просте­жується у нiмецькому “borse”, французькому “bourse”, iталiйському “borsa”. Однак в англiйськiй мовi вживається слово “exchange”, буквально обмiн, i лише додавання прикметникiв “commodity” i “stock” дозволяє зрозумiти, що мова йтиме про товарну i фондову бiржi.

Згiдно з іншою версiєю сама назва пов’язується з iменем бельгійського купця Ван дер Бурсе, який мешкав у м. Брюгге i мав на своєму родовому гербi зображення трьох гаманцiв. Мiсце розта­шування його будинку було зручним для зібрань торговцiв, здебiль­шого грошових мiняйл. Багатий купець використав свiй шанс. Він віддав у розпорядження торговців свiй будинок, який став першою офіційною бiржовою спорудою. Вирощуючи тюльпани на подвір’ї свого будинку, вiн справно отримував дохiд у виглядi орендної плати від бiржовиків.

Ця версія пояснення має перевагу не лише тому, що в ньому збігається написання iмен i символiв на гербi. В даному випадку iсторично достовiрним є те, що першими бiржами були зiбрання власникiв грошово-обмінних контор для операцiй з монетами i злитками коштовних металiв. Основна перевага цiєї версiї полягає в тому, що вона дає близьке за змiстом тлумачення.

В росiйськiй мовi це слово також цiкаво трактується. У відомому словнику Володимира Даля “Толковый словарь живаго великорус­ского языка” (кінець ХІХ-го ст.) зустрічаємо такi пояснення:

1. будiвля або мiсце, де у визначений час збираються купцi за торго­вель­ними справами;

2. саме зібрання;

3. час зібрання купцiв.

Не будучи економiстом i тим бiльше бiржовиком, В.І. Даль зумiв коротко і доступно розтлумачити загальноприйняте вживання слова.

Сьогодні всi цi пояснення термiну зберiгаються, хоча й допов­нилися новими тлумаченнями. Найважливiшим є те, що i про­фе­сiонали, i аматори визнають три основних значення бiржі:

• об’єднання комерцiйних посередникiв;

• мiсце торгiв;

• гуртовий ринок.

Iсторично початковою формою гуртової торгiвлi була караванна, яку пiзнiше замiнила ярмаркова, яку в свою чергу витiснила, хоча й не повнiстю, бiржова. Основна рiзниця між цими трьома рiзно­видами гуртової торгівлі полягає у їх регулярностi. Караванна форма була епiзодичною, ярмаркова — перiодичною. Бiржа ж є стацiонарним торговельним мiсцем з фiксованими днями та годинами роботи.

У середнi вiки, що характеризувались розпадом звичних зв’язкiв i подiлом ринку, з’являються спочатку дрiбнi, а потiм i бiльшi за розміром ярмарки, про скликання яких попередньо повiдомляли i точно визначали час i мiсце їх проведення. Регiональнi ярмарки органiзовували купці, ремiсники з допомогою феодальних управи­телiв. “Люди із запорошеними ступнями” — негоцiанти, мандрівнi комерсанти, що готували умови для концентрації великих партiй товарiв – були прообразом брокерiв-приймальникiв замовлень, чиї контори та фiрми сьогодні розташовані в місцях економічної актив­ності у будь-якому куточку земної кулi.

Так виникає поняття організованого ринку – тобто впорядко­ваного ринку, який характеризується такими ознаками (рис. 1.1):

• наявність організації, яка керує ринком;

• концентрація попиту і пропозиції в просторі та часі;

• наявність правил торгівлі щодо укладання угод і розрахунків за ними;

• регулювання з боку держави та саморегулювання.