Розділ ііі. Загальні засади конституційного ладу в Україні Тема ііі.1. Поняття, засади та принципи конституційного ладу в Україні

Конституційний лад являє собою:

- систему суспільних відносин, як предмет конституційного регулювання, а також систему конституційних норм і принципів, що регулюють окремі види суспільних відносин існуючого реального ладу (В.Т. Кабишев);

- цілісну систему соціально-правових відносин та інститутів, яка підпорядкована безумовним моральним і конституційним вимогам та заснована на сукупності основних регуляторів, що сприяють закріпленню в суспільній практиці й правосвідомості фізичних і юридичних осіб стабільних, справедливих, гуманних та правових зв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою (О.Г. Румянцев);

- форму або спосіб організації держави, закріплений Конституцією, що забезпечує підпорядкування держави праву і характеризує її як конституційну державу (ототожнення конституційного ладу з державним) (К.І. Козлова, О.О. Кутафін);

- цілісну систему основних політико-правових, економічних та суспільних відносин, які виникають у державі (О.Ф. Фрицький).

Конституційний лад України – система суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією та законами, прийнятими на її основі й відповідно до неї.

За сутністю конституційний лад – певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права.

За змістом конституційний лад – передбачені та гарантовані КУ державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, система безпосереднього народовладдя, організація державної влади та місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки, інші інститути конституційного права України.

За формою конституційний лад – система основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених КУ, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства й інших суб’єктів конституційно-правових відносин; передбачена КУ форма правління, форма політичного режиму та форма територіального устрою держави (В.Ф. Погорілко).

Засади конституційного ладу України – соціально-моральні установки і політико-правові правила розумної та справедливої організації суспільства, які мають перебувати під захистом держави (Ю.М. Тодика, В.С Журавський).

Засади конституційного ладу України – найважливіший об’єкт конституційного регулювання. Вони закріплюють:

1) основні принципи конституційного ладу;

2) базові цінності, на які суспільство й держава орієнтуються в розвитку конституційного ладу;

3) конституційно-правові норми та інститути, через які ці принципи й цінності дістають своє безпосереднє обґрунтування й закріплення, і які зумовлюють їхнє юридичне значення.

Принципи конституційного ладу України:

- принцип суверенності, незалежності, демократичності, соціального і правового характеру держави Україна (ст.1 КУ);

- принцип, згідно з яким людина, її життя й здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю – приорітет прав і свобод людини та громадянина (ч.1 ст.3 КУ);

- принцип єдиного громадянства (ст.4 КУ);

- принцип народного суверенітету (народовладдя), згідно з яким народ є носієм суверенітету і є єдиним джерелом державної влади (ст.5 КУ);

- принцип унітаризму – визначення форми Української держави як унітарної держави з республіканською формою правління (ст.ст.2, 5 КУ);

- принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст.6 КУ);

- принцип визнання й гарантування місцевого самоврядування (ст.7 КУ);

- принцип верховенства права, згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія та безпосереднє застосування норм Конституції (ст.ст.8, 19 КУ);

- принцип визнання й гарантування основ громадянського суспільства, його саморозвитку та свободи громадянських інститутів (ст.ст.11, 13, 14 КУ);

- принцип плюралізму – політична, економічна та ідеологічна багатоманітність, заборона цензури, свобода політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст.15 КУ);

- принцип визнання української мови державною (ст.10 КУ);

- принцип, відповідно до якого, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст.11 КУ);

- принцип, відповідно до якого, Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, котрі проживають за межами держави (ст.12 КУ);

- плюралізм форм власності та гарантування захисту прав усіх суб’єктів права власності й господарювання, забезпечення соціальної спрямованості економіки (ст.13 КУ);

- принцип, згідно з яким норми міжнародного права, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ, становлять частину національного законодавства (ст.9 КУ);

- принцип забезпечення своїх національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права (ст.18 КУ);

- принцип захисту суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (як найважливіша функція держави та справа всього українського народу) (ст.17 КУ);

- принцип забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (ст.16 КУ);

- принцип, згідно з яким правовий порядок в Україні здійснюється на таких засадах – ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (ст.19 КУ);

- закріплення, як державних, символів України – Державного Прапора України (стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів), Державного Герба України та Державного Гімну України (музика М. Вербицького, слова Чубинського) (ст.20 КУ).