Тема: Правове регулювання сплати податків.

Лекція 1. Правове регулювання сплати непрямих податків.

Питання:

1.     Правове регулювання податку на додану вартість.

2.     Порядок сплати акцизного збору.

3.     Мито як джерело доходів бюджету.

Література: 1). «Податковий Кодекс України» №2755 – VI від 2.12.2010 р. Розділи – V, VI.

                      2). “Митний Кодекс України» № 92- IV від 11.07.2002р.

                      3). ЗУ «Про єдиний митний тариф» № 2097-XII від 05.02.1992р.

Питання 1.

Для того, щоб перейти до розгляду питань, необхідно визначити, що собою представляють непрямі податки?

Отже, непрямі податки – це податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг.

Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання. З іншого боку структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання.

Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

1). це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

2). вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

3). вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

4). непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому непрямі податки носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. На сьогоднішній день  в Україні стягуються акцизи, мито та податок на додану вартість.

Розглянемо такий вид непрямого оподаткування, як подадок на додану вартість (ПДВ).

Першим описав механізм дії ПДВ французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р.  У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. – у Франції та Німеччині, у 1969 – у Нідерландах та Швеції. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США.

ПДВ — найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить 39,7% від загальних доходів держбюджету за 2010 рік (35,7% в 2009 році) — це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 року — і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість»  від  26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. Цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних місяців.[ст. 181.1 ПКУ] В випадку, якщо обсяг діяльності не перевищує вищевказану суму, але суб'єкт вже є зареєстрованим платником ПДВ, він може обрати касовий метод сплати ПДВ — сплачувати цей податок вже після отримання виручки за товар, проданий на умовах подальшої оплати (а не після поставки, як в загальному випадку). Також особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, але вони не зареєстровані як платники ПДВ у зв’язку з тим, що загальний обсяг продажу товарів, робіт (послуг) за попередні 12 календарні місяці менше, ніж 300 тис. грн.., але більше за 50% загального обсягу постачання , то така особа має право зареєструватися як платник ПДВ добровільно, згідно зі. ст. 182  ПКУ.

Об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.( ст. 185 ПКУ)

Існує також перелік видів операцій, які не належать до об'єкта оподаткування.

Серед них:

-  надання послуг зі страхування;

-  виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

-  випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

-  передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

Існують також операції, які не оподатковуються ПДВ, наприклад, продаж лікарських засобів і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ освіти і охорони здоров'я, послуги освіти і охорони здоров'я, передача земельних ділянок, послуги з транзитних перевезень територією України та ін.

Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам, які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість. (ст. 188 ПКУ)

Слід мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки — в тому числі і акцизний та митний збори.

Iснує дві можливих ставки оподаткування — звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків).

Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:

-         експортованих товарів та супутніх експорту послуг;

-         поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

-         поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

-         поставок для заправки або постачання космічних кораблів;

-         поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);

-         послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

Важливим моментом є те, що з 2014р. Звичайна ставка пдв становитиме 17% згідно з положеннями Податкового Кодексу України.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори.

База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

Податкове зобов'язання платника податку — загальний ПДВ, що нарахований  платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді.

Датою виникнення податкового забов’язання з продажу товарів, робіт, послуг вважається дата,яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше:

-         або дата зарахування коштів від покупця (замовники) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, робіт, послуг, що підлягають продажу, а в разі продажу тоарів ( робіт, послуг) за готівку – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі , що обслуговує платника податку;

-         або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит — сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Невід'ємно з податковим кредитом пов'язане поняття відшкодування ПДВ.

Бюджетне відшкодування ПДВ — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку — покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.

Відчуження товарів (робіт, послуг) повинно супроводжуватися виписуванням податкової накладної. Платник податку зобов’язаний надати покупцеві податкову накладну.

У податковій накладній має бути зазначено окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юр. особи або прізвище, ім’я та по-ботькові фіз. особи, що зареєстрована як платник ПДВ, - продавця товарів(робіт,послуг);

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юр. особи-продавця або податкова адреса фіз.. особи продавця, зареєстрований як платник ПДВ;           

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юр. особи або прізвище, ім’я та по-ботькові фіз. особи, що зареєстрована як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів (робіт,послуг);

е) опис (номенклатура) товарів (робіт,послуг) та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання буз урахування податку (база ПДВ);

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;

й) код за класифікатором КВЕД. ( ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових забов’язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, копія залишається у продавця товарів( робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і водночас розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбачені законодавством для зобов’язань зі плати податків. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

 

Питання 2.

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків.

Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або замовники підакцизних товарів (продукції), а також ті, що імпортують підакцизні товари (продукцію); громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України (ст. 212 ПКУ).

Об'єктом оподаткування є:

• обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги); безоплатна передача товарів (продукції) або з частковою їх оплатою;

• обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;

• митна (у разі її відсутності - закупівельна) вартість імпортованих товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безоплатної передачі (ст. 213 ПКУ).

Суми акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України та Бюджетним кодексом України.

Акциз зазвичай встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків які отримуються від продажу подібної продукції. Оподатковуваним оборотом є вартість підакцизних товарів, що продаються виходячи з відпускних цін без акцизного збору. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизу встановлюються ВРУ.

Порядок і строки сплати податку: