- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.3.Основні філософські вчення стародавнього китаю.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
Вагому частку в розвиток соціально-філософської думки внесли російські мислителі кінця XIX - початку XX століть: В.Соловйов. М.Бердяєв, М.Фйодоров, К.Леонтьєв, Є.Трубецькой, В.Розанов, С.Булгаков, Л.Карсавін, Г.Шпет. їх філософія носила в основному ідеалістичний характер.
Вони прагнули відвернути кризу вузькотехнічного розвитку цивілізації, говорили з позицій російського космізму про необхідність нових відносин між природою і людиною. Ці мислителі акцентували увагу на проблемах моралі, цілісності людської свідомості, єдності всього людства.
Володимир Сергійович Соловйов (1853-1900 pp.) вчення про мораль (так звана етика всеєдності). Про це йдеться в його праці «Виправдання добра. Моральна філософія». Філософ доводить, що цей смисл визначається добром. Однак не всяким добром. Підсумовуючи свою думку, Соловйов стверджує, що моральний сенс життя «полягає в служінні добру, чистому, всебічному і всесильному».
Багато уваги суспільно-політичним проблемам приділяє і Микола Олександрович Бердяєв (1874-1948 pp.). Вихідним і головним поняттям своєї філософської концепції М.Бердяєв вважає поняття «свободи». Свободу він тлумачить як вільний дух. Носієм же вільного духу стає людина. В людині є все: від каменя до божества. Звеличуючи людину, Бердяєв визнає верховенство і виключне місце особистості у всесвіті. Людина – центр всесвіту. У творі «Сенс буття» він, підкреслює велич і могутність людини. Вченням про свободу і про людину Бердяєв, по суті, заклав важливі підпалини філософії екзистенціалізму.
Витоки й суть «російського комунізму» шукав в «російській душі» де поєднані такі риси, як революційність і максималізм, з одного боку, та релігійність і догматизм, з другого. Типовим представником російської інтелігенції на його думку, був В.Ленін - основоположник більшовизму. У світогляді і практичній діяльності «вождя» певною мірою, на його думку, виявилися усі суперечності і особливості «російської душі».
Оригінальним підходом до розв'язання традиційних проблем російської соціально-філософської думки є погляди Миколи Федоровича Фйодорова (1829-1903 pp.). Фйодоров характеризував суспільство як неперервний ланцюг винищення одних народів іншими, витіснення старшого покоління молодшим, як сукупність відношень, просякнутим духом ворожості. Це, гадає він, є результатом залежності людини від природи.
Ще один із представників суспільно-філософської думки цього періоду Євген Миколайович Трубецькой (1863-1920 pp.) прагне ввести в політику такі поняття, як «етика», «совість» та «гідність». Ігнорування та забуття цих понять загрожує Росії катастрофою. С.Трубецькой виступає за правову державу, за те, щоб демократичні начала було включено в конституційні норми. Перед Росією стоїть завдання-«перетворити демократизм із рослини дикої в рослину культурну».
Костянтин Миколайович Леонтьев (1831-1891 pp.). На думку К.Леонтьева, як і М.Достоєвського, красу слід визнати загальним критерієм оцінки явищ навколишнього світу.
Велику увагу проблемам сім'ї, шлюбу, релігії та християнства приділив Василь Васильович Розанов (1856-1919 pp.). Роздуми Розанова про сім'ю привели його до пошуку справжнього або, як він висловлювався, «релігійного», «священного» обгрунтування сім'ї. Результатом цих шукань стали такі його висновки: священною субстанцією сім'ї може бути тільки релігійне усвідомлена стать. На думку Розанова, стать для людини це не функція, не орган, а всеохоплюючий принцип життя.