МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародних економічних відносин

ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра

на тему:

«Стан та перспективи розвитку транскордонного співробітництва регіонів України

(на прикладі Одеської області)»

Розділ 1

Виконавець:

Студент 53 групи ФМЕ

Скосарєв Валерій Олександрович

Науковий керівник:

д.е.н., проф. Козак Юрій Георгійович

Одеса 2011 розділ 1. Теоретичні засади дослідження транскордонного співробітництва регіонів україни

1.1. Поняття та економічна сутність транскордонного співробітництва.

Необхідність вирішення спільних проблем, що виникають у суміжних прикордонних територіях сусідніх держав (розбудова прикордонної інфраструктури, спільне використання водних ресурсів, спільні екологічні проблеми тощо), розширює сферу державної регіональної політики на міжнародний рівень і потребує спільної розробки стратегій розвитку сусідніх територій [6, с. 683]. Тому важливим чинником економічного зростання та розвитку прикордонних територій є транскордонне співробітництво (ТКС), що в останні роки активізувалося на усіх кордонах України.

В таких умовах актуальною проблемою постає необхідність вивчення економічної сутності ТКС. Серед вітчизняних вчених дослідженню проблеми транскордонного співробітництва присвятили свої праці Н. І. Біляк, О. І. Дацій, П. В. Луцишин, Ю. В. Макогон та інші. Але окремі питання ще недостатньо вивчені та вимагають поглибленого дослідження. Крім того, на нашу думку, не існує єдиного підходу до визначення стану транскордонного співробітництва регіонів України, єдиної методики визначення ефективності ТКС та не розроблено шляхів її підвищення, не в повній мірі сформульований список проблем розвитку транскордонного співробітництва в регіонах. В багатьох публікаціях транскордонне співробітництво розглядається не як дієвий засіб економічного розвитку прикордонного регіону, а лише як чинник, що сприяє інтеграції України до Європейського Співтовариства.

Транскордонне співробітництво являє собою спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади та територіальними громадами певного регіону із відповідними органами влади інших держав у межах визначеної їх національним законодавством компетенції [3].

Транскордонне співробітництво здійснюється на основі трьох основних принципів. По-перше, не повинні порушуватися державний суверенітет, територіальна цілісність чи кордони держав-учасниць такого співробітництва. По-друге, під час укладення угод про транскордонне співробітництво повинні враховуватися повноваження суб'єктів: місцевої влади, громад тощо. Третій принцип полягає в узгодженому усуненні політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкод для взаємної співпраці [3].

По суті, ТКС включає три взаємопов’язані складові. Перша складова, що визначає сутність транскордонного співробітництва, пов’язана із вирішенням локальних задач і регіональних проблем, наприклад, підтримкою культурних зв’язків населення прикордонних регіонів, прикордонної торгівлі, спільного вирішення екологічних питань та таке інше. Друга складова являє собою співробітництво прикордонних територій у сфері виконання загальнодержавних функцій, таких як транспортне сполучення, охорона кордонів, запобігання та ліквідація наслідків стихійних лих тощо. Третя, остання, складова транскордонного співробітництва пов’язана із зовнішньоекономічною діяльністю прикордонних територій [23]. В рамках даної роботи нас, в основному, цікавитиме остання складова транскордонного співробітництва.

Тобто транскордонне співробітництво являє собою механізм зовнішньоекономічної співпраці регіонів, що здійснюється в інтересах регіонів-учасників такого співробітництва. Ці інтереси, здебільшого, полягають у вирішенні спільних проблем в різних галузях економіки, суспільного життя та екології прикордонних територій, і транскордонне співробітництво постає найбільш дієвим інструментом здійснення розвитку прикордонних територій саме через їх розташування на периферії своїх країн та певну залежність та схожість. Крім того, транскордонне співробітництво сприяє мобілізації місцевих ресурсів та дає змогу взаємно вирішувати спільні чи схожі проблеми, що виникають у прикордонних територій різних країн.

Транскордонне співробітництво – це специфічна сфера зовнішньоекономічної, політичної, екологічної, культурно-освітньої та інших видів міжнародної діяльності, яка здійснюється на регіональному рівні. Особливостями такого роду співробітництва є наявність спільного кордону і необхідність його облаштування, спільне використання природних ресурсів і відповідно спільне вирішення проблем екологічної безпеки, широкі культурні та особисті зв’язки населення сусідніх держав, велике навантаженням на інфраструктуру (на дороги, зв’язок, сферу обслуговування, придорожню інфраструктура тощо) [6].

Сутність транскордонного співробітництва полягає в тому, що прикордонні території співпрацюють на основі створення договірних відносин та зв’язків з метою пошуку шляхів подолання спільних проблем та розробки спільних пріоритетів розвитку. Крім того, подібна діяльність полягає в тому, щоб в такому співробітництві були задіяні не тільки органи державної влади, але і усі соціальні групи населення та підприємці.

Своєрідними етапами транскордонного співробітництва на практиці є встановлення партнерських відносин між фірмами, розташованими по різні боки кордону, групування технологічно пов’язаних підприємств, суміжних та підтримуючих їх організацій, намагання ефективніше використати економічне середовище, кадровий потенціал та наукові здобутки і укладання транскордонних угод територіальними органами влади (тобто співробітництво бізнес–влада–наука) [7, c. 264].

Необхідність здійснення транскордонного співробітництва для прикордонних територій можна проілюструвати наступним чином (див. рис. 1.1). Для регіону, розташованому всередині країни, систему забезпечення благами можна умовно позначити колом із центром О, а для прикордонної області це коло буде урізане лінією кордону, як бачимо з малюнку (коло із центром О1). Але слід розуміти, що незалежно від ступеня закритості кордону на рівні домашніх господарств відбуваються контакти (коло з центром О2, сектор «а») - транскордонне співробітництво відбувається у формі «прямих контактів». На цьому рівні міжнародні двосторонні угоди не укладаються. З розвитком співробітництва укладаються транскордонні угоди, що розширюють коло отримання благ до сектору «а + b» і згодом - «а + b + с». До процесів розвитку транскордонного співробітництва залучається, наприклад, ЄС, формуючи свою регіональну політику (сектор «d»). Коло системи благ розширюється до «а + b + с + d». Тобто за повністю інтегрованого транскордонного простору коло забезпечення благ збігається з повним колом для будь-якого внутрішнього регіону. [7, c. 263] Як бачимо. Транскордонне співробітництво дає можливість для прикордонних регіонів подолати вади свого периферійного розташування – тобто ТКС виступає дієвим засобом розвитку прикордонних територій.

Рис.1.1 Просторова локалізація забезпечення благами у прикордонних регіонах [6, c. 263].

Основне спрямування транскордонного співробітництва направлене на подолання негативних наслідків того, що прикордонні території розташовані далеко від центру країн, що часто робить їх периферійними, негативно впливає на розвиток інфраструктури, рівень життя населення та таке інше. Такі проблеми виникають у всіх прикордонних областей, і транскордонне співробітництво надає можливість перетворити цей мінус на плюс за рахунок усунення політичних та адміністративних бар’єрів між сусідніми країнами, створення спільної господарської, соціальної та культурної інфраструктури тощо. Транскордонне співробітництво сприяє також взаємній інтеграції країн, що його здійснюють. Але транскордонне співробітництво не вирішує усі проблеми у прикордонних регіонах, воно охоплює лише коло завдань, що не виходять за межі регіонального виміру, проте транскордонне співробітництво дуже наближене до щоденних людських потреб і його необхідно досліджувати, сприяти його розвитку та використовувати можливості, які відкриваються у рамках співпраці для покращання життєдіяльності населення у прикордонних регіонах [6, c. 291].