3. Види валютних правовідносин

Валютні правовідносини можуть бути класифіковані з урахуванням багатьох аспектів, тому навряд чи можна надати вичерпний перелік критеріїв поділу. Наведемо основні з них.

1. Залежно від основних функцій права правовідносини поділяються на регулятивні та охоронні, хоча є й інші критерії такого поділу, наприклад, за метою.

Регулятивні валютні відносини формуються на підставі регулятивних правових норм, закріплюють систему суб'єктів валютних правовідносин, їх суб'єктивні юридичні права та обов'язки, їх загальне правове становище. Основною метою регулятивних валютних відносин є упорядкування та розвиток суспільних відносин, пов'язаних з обігом валюти і валютних цінностей та процесом функціонування уповноважених державою органів з приводу валютного регулювання та валютного контролю.

Охоронні валютні правовідносини виникають на підставі норм охоронного характеру та передбачають здійснення заходів юридичної відповідальності, застосування засобів державного примусу до осіб, що

порушили юридичний обов'язок. Охоронні валютні правовідносини виникають за умови порушення прав та невиконання обов'язків, коли учасники правовідносин потребують захисту із застосуванням правових способів. Захист, як правило, здійснюється державою. Однією із сторін у таких правовідносинах є компетентний суб'єкт. Іншою стороною є особа, до якої застосовуються способи державного впливу.

2. Залежно від сфери здійснення слід вирізняти два рівня валютного регулювання: міжнародне та внутрішньодержавне.

Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (головним чином Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами та послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валют-ної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючого знецінення валют, а також встановлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі.

3. Залежно від змісту валютні правовідносини можна класифікувати на матеріальні та процесуальні.

У матеріальних валютних правовідносинах реалізуються права та обов'язки суб'єктів валютного права з приводу володіння, користування та розпорядження валютою чи валютними цінностями.

У процесуальних валютних правовідносинах виражається юридична форма, в якій здійснюється порядок надання дозволів та ліцензій на право здійснювати операції з валютою або валютними цінностями, а також виражена процедура здійснення валютного регулювання та валютного контролю уповноваженими суб'єктами валютного права. У них виражено юридичну форму, в якій відбуваються валютні операції, регламентовано процедуру валютного регулювання та валютного контролю, притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства тощо.

4. Залежно від території виникнення розрізняють внутрішні і зовнішні валютні відносини.

Внутрішні валютні відносини врегульовуються нормами вітчизняного законодавства та нормами міжнародних актів, які ратифіковані у встановленому законом порядку і виникають та здійснюються на території України незалежно від складу учасників (резиденти, нерезиденти).

Зовнішні (міжнародні) валютні відносини визначаються економістами як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світовій господарській сфері, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств. Міжнародні валютні правовідносини - це відносини, які урегульовані нормами як внутрішнього законодавства однієї країни, так і міжнародними актами і виникають у процесі здійснення господарської діяльності між країнами. Виділяються міжнародні валютні

відносини публічного характеру та міжнародні валютні відносини приватного характеру.

5. Залежно від суб'єктного складу розрізняють правовідносини між національним банком та урядом, між національним банком та комерційними банками, між комерційними банками, між банками та клієнтами. Усередині цієї класифікації можна виділити валютні відносини, що виникають між банками та резидентами; банками та нерезидентами.

6. Залежно від характеру зв'язків між суб'єктами валютні правовідносини поділяють на вертикальні й горизонтальні. Вертикальні відносини виникають між сторонами, з яких одна підпорядкована іншій Горизонтальні валютні відносини виникають на засадах рівності та співробітництва між суб'єктами (наприклад, клієнт і банк з приводу відкриття валютного рахунку).

7. Ю.А. Крохіна також поділяє валютні правовідносини у залежності від сфери валютно-правового регулювання виділяються валютні правовідносини: у сфері валютного регулювання; у сфері валютного контролю; у сфері валютного обігу.

Валютні правовідносини у сфері валютного регулювання охоплюють діяльність уповноважених органів щодо встановлення порядку здійснення валютних операцій резидента і нерезидентами. У рамках цього виду валютних правовідносин реалізується компетенція органів валютного регулювання з видання нормативних правових актів з питань валютного регулювання, встановлення валютних обмежень.

Валютні правовідносини у сфері валютного контролю похідні від валютних правовідносин у сфері валютного регулювання. Їх зміст становить діяльність спеціально уповноважених суб'єктів з перевірки дотримання валютного законодавства та актів органів валютного регулювання учасниками валютних правовідносин. У цих правовідносинах уповноваженому суб'єкту протистоїть конкретний учасник валютного правовідносини, зобов'язаний дотримуватися норм валютного права, а саме здійснювати або не здійснювати певні дії.

Валютні правовідносини у сфері валютного обігу припускають реалізацію суб'єктами прав щодо здійснення валютних операцій та валютних операцій. І основі цих правовідносин лежить рівність учасників, що складається в тотожності тієї ролі, яку вони виконують в конкретному правовідношенні. Кожен із суб'єктів має власний інтерес у валютній сфері. Рівність у цих правовідносинах полягає у відсутності між ними владних зв'язків.