- •1.Предмет і завдання курсу історії економічних вчень.
- •2.Типи господарських систем в історії людства
- •3.Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапах ранніх цивілізацій до 8 ст. До нашої ери.
- •4. Господарська діяльність в первісній історії України. Трипільська культура
- •5. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відродження в пам’ятках економічної думки.
- •6.Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хамураппі.
- •9. Соціально-економічний розвиток Китаю. Історичні форми господарства іх висвітлення у творах Конфуція.
- •12.Економічна думка Стародавньої Греції – Ксенофонт, Платон, Аристотель.
- •17.Феодальні форми господарства та їх висвітлення у «Капітулярій про вілли»
- •18. Середньовічне місто та його економічна роль у розвитку товарно-грошових відносин.
- •19. Економічні погляди кантоністів. Фома Аквінський.
- •20. Основні риси феодального господарства(феодальне помістя, ремісничий цех, торгова гільдія).
- •23. Феодальне землеволодіння: форми, характер. Основні категорії залежних селян у київській Русі.
- •25. Економічні причини та наслідки Великих географічних відкриттів в кінці 15ст. - поч. 16ст.
- •27. Історичні передумови виникнення, сутність і етапи еволюції меркантилізму. Т. Мен, а. Монкретьєн.
- •30. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів ф. Кенне, а. Тюрго.
- •31. Назвіть позитивні та негативні сторони неПу.
- •39. Значення вгв.
- •40.Ек.Політика зворотнього курсу д.Доджа
- •41.Економічна програма Ерхарда. Фрн.
- •42. Які типи мануфактур існували в українських землях в 18 ст.
- •43. Економічна політика Петра Першого.
17.Феодальні форми господарства та їх висвітлення у «Капітулярій про вілли»
Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище. Зростання великої земельної власності, джерелом якої були не лише «пожалування», а й прямі захоплення общинних земель, відбувається швидкими темпами. При цьому форми землеволодіння та соціальну структуру, що існували у Франкській державі, можна уявити за «Салічною правдою» одним з найдавніших зведень звичаєвого права та пам'яткою не лише правової, а й економічної думки середньовіч. Формування великої земельної власності у вигляді аллоду відбувається шляхом як руйнування общини і поглинання селянських наділів за рахунок так званих комендацій так і королівських пожалувань. Великим землевласником у державі франків була католицька церква. католицькі церковні установи, найчастіше монастирі, передавали землю на умовах прекарію, тобто зобов'язання за користування землею виконувати певні повинності. Прекарії могли бути кількох видів: пожалуваний, повернений, з винагородою. Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефіцій, адже надання землі у повну власність (у вигляді аллоду) значно послаблювали королівську владу і створювали прошарок землевласників, які вже відмовлялися служити. З часом (IX—X ст.) виникає спадкова форма умовного феодального землеволодіння — феод, що також передбачала несення служби, але й земля, й посада передавалися у спадок. Відповідно й селянин ставав утримувачем землі отримував від феодала земельний наділ де розміщувалися селянська садиба, рілля та інші господарські угіддя, з яких він і отримував необхідний для утримання власної родини продукт. За це користування (утримання) він ніс певні повинності. частина селян займалася ремеслом (кустарними чи домашніми промислами), виробляючи із сировини, що була продуктом господарства, найпростіші але необхідні предмети споживання — взуття, одяг, домашнє начиння тощо. Це виробництво також обкладалося повинностями на користь феодала. Власне, повинності були результатом економічної поземельної залежності селян од земельних власників, користуючись якою, останні вилучали в селян надлишковий продукт їхніх господарств. Надзвичайно важливим документом цієї епохи, пам'яткою економіч-мої думки є «Капітулярій про вілли», датований кінцем VIII ст. Він являє собою указ або інструкцію для управителів тих маєтків, що перебували у віданні королівського двору та служили для задоволення потреб королівського дому, і містить докладні вказівки щодо ведення господарства в маєтках. Зміст капітулярію свідчить про натуральний характер господарства королівських маєтків, адже навіть для короля вони були основним джерелом доходу, і він був зацікавлений у взірцевому провадженні господарської діяльності. Крім того, за цим указом більшість прав, особливо пов'язаних із землею, належить власникам маєтків, а безпосередні виробники повинні були нести певні повинності виключно у натуральній формі. Отже, господарство цього часу було замкнене, натуральне — як селянське, так і панське