71. Козацькі повстання під керівництвом Острянина та Гуні. «Ординація Війська Запорозького».

Головною причиною козацько-селянських повстань 30-х років 17 століття було посилення феодально-кріпосницького гніту на території Подніпров'я і всієї південно-східної України. У цей час здебільшого уже закінчилися або закінчувалися строки "слобод", "волі", які давалися селянам на 20 — 40 років польськими та українськими магнатами при захопленні ними українських земель наприкінці 16 століття. Тепер усі селяни мали стати кріпаками, виконувати панщину. Козаки-випищики також були невдоволені своїм становищем, тому хвилі протестів не закінчилися і після поразки повстання під керівництвом Павлюка.

Після поразки під Кумейками і Боровицею залишки повстанців під проводом Гуні і Скидана відступили в Запорозьку Січ, де зосередилися нереєстрові козаки-випищики, що готувалися для дальшої боротьби. Козаки чекали тільки весни, щоб піднятися наново та нагородити собі програну війну.Повстання проходило під гаслами боротьби з «ляхами», захисту православної віри, знищення зрадників. На козацьких радах реєстровці під тиском польського уряду визнали ухвалену сеймом «Ординація Війська Запорозького реєстрового»скасування козацького самоврядування, число реєстрових – 6 тис., козаки мали право селитися в трьох староствах – Черкаському, Чигиринському, Корсунському. замість гетьмана – урядовий комісар,резиденцією комісара було місто Трахтемирів,до реєстру вносили тільки тих козаків, які не брали участі у повстанні,два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січі, щоб допомагати запорожцям відбивати татарські напади і перешкоджати їхнім походам у Крим і Туреччину,на Запоріжжя козак міг потрапити лише при наявності паспорта, затвердженого комісаром.30 серпня 1638 року Микола Потоцький скликав у Києві "загальну раду" реєстрових козаків, у якій, однак крім старшини, мали право взяти участь по кілька чоловік від кожного з шести полків. На раді і була оголошена Ординація війська Запорозького реєстрового.

72. Українська національна революція середини XVIII ст.: основні етапи та їх характеристика.

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи.

• соціально-економічна ситуація (зміцнення феодальної земельної власності та посилення кріпацтва, зростання натуральних та грошових податків);

• міщанство виконувало повинності та сплачувало податки;

• обмеження самоврядування реєстрового козацтва;

• відсутність державності, ополячення українців, посилення національно-релігійного гноблення;

• загроза асиміляції та зникнення народу.

І етап (лютий 1648 – серпень 1657 р.) – найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби.ІІ етап (вересень 1657 – червень 1663 р.) – громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства.ІІІ етап (червень 1663 – вересень 1676 р.) – боротьба за возз’єднання Української держави.