13

Договірні відносини у сільському господарстві

1. Особливості аграрно-правового регулювання договірних відносин у сільському господарстві.

2. Договори у сфері реалізації с/г продукції.

3. Договори кредитування та фінансового лізингу.

4. Договори виробничо-технічного обслуговування.

1. Загальне поняття договору передбачено ст. 626 ЦК України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Договір у сільському господарстві можна визначити як правовідношення між двома або більше суб'єктами аграрного господарювання, змістом якого є їхні договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передавати і приймати сільськогосподарську продукцію, виконувати роботу, надавати послуги.

Для того щоб вступати у договірні відносини кожний суб’єкт аграрної підприємницької діяльності повинен мати договірну правоздатність, яка визначається в законах, підзаконних актах, в статутах кожного окремого підприємства. Для того, щоб договір мав належну юридичну силу, він повинен відповідати ряду вимог закону, які прийнято називати умовами дійсності угоди: 

1) щодо змісту договору (зміст становлять умови договору); 2) щодо наявності договірної правоздатності суб’єктів; 3) щодо відповідності внутрішньої волі і волевиявлення сторін в договорі; 4) щодо форми (господарські договори укладаються письмово і повинні бути підписані уповноваженими особами); 5) щодо реальності договору, тобто спрямування волевиявлення сторін на досягнення певних юридичних наслідків; 6) щодо дотримання спеціальних умов договору.

Ознаки аграрно-правового договору:

1) є юридичною формою організації виробничого процесу;

2) права і обов’язки сторін у договорі визначаються специфікою аграрного виробництва;

3) є правовою формою реалізації взаємних інтересів сторін з урахуванням юридичних, кліматичних, екологічних можливостей;

4) предмет договору – с/г продукція чи с/г діяльність

5) однією із сторін обов’язково є аграрний товаровиробник

Всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного законодавства. Нормами аграрного права визначаються особливості їх правового регулювання.

2. Договори у сфері реалізації с/г продукції.

Сільськогосподарська продукція – це живі тварини; продукти тваринного походження; продукти рослинного походження; жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження; готові харчові продукти; алкогольні та без алкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники 

Види: договір контрактації, купівлі-продажу(опт, роздріб), договір міни, комісії, біржова угода, бартерна угода.

Закупівлю с/г продукції здійснюють переважно за договорами контрактації. Цей договір являє собою механізм державних закупівель, засіб поповнення державного продовольчого резерву шляхом придбання продукції у недержавних с/г підприємств.

Держ. замовлення – засіб держ регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт, послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення держ контрактів на поставку(закупівлю) продукції серед підпр., організац., інших суб’єктів господарювання всіх форм власності.

Держ замовники: ВРУ, Рада міністрів АРК, обл. держ адмін., держ організац та інші організації як головні розпорядники коштів державного бюджету.

Держ замовники забезпечуються КМУ фінансовими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 713 ЦК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену ним сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 272 ГК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (надалі — виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (надалі — контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов"язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

У договорах контрактації повинні передбачатися: види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору та інші умови.

В договорі може бути передбачений обов’язок контрактанта надавати виробнику допомогу в організації виробництва і здачі продукції, в забезпечені господарства тарою та пакувальними матеріалами, надання пільгових кредитів для придбання пального, сприяння в постачанні с/г техніки, добрив, консультації з питань рослинництва, тваринництва тощо.

Транспортні витрати покладаються на виробника. За цінами встановл - перевізником

Особливості виконання договорів контрактації передбачені ст. 273 ГК України. Зокрема, виробник повинен не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і терміни здавання сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здавання. Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором настає відповідальність відповідно до умов договору або закону. Так, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом. За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред'явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5% вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, — повну її вартість. У разі, якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здаванняприймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

Стаття 655 Цивільного кодексу каже нам: „За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Укладається договір в одній із трьох форм: 1) Усна форма – може використовуватися тоді, коли товар передається відразу ж у повному обсязі. Наприклад, коли ви купуєте щось в магазині, чи продаєте свою продукцію безпосередньо покупцю. 

2) Письмова форма з нотаріальним посвідченням – цей вид договору вимагає залучення нотаріуса. Виключно через нотаріуса можна укладати договори купівлі-продажу землі та іншого нерухомого майна.

3) Письмова форма – поширюється на всі інші випадки (особливо на випадки, коли договір укладено «на майбутнє» - чи то з відстрочкою оплати, чи то з відстрочкою продажу товару.

Якщо під час укладення договору порушено його форму, наслідки можуть бути різними: як правило, порушення письмової форми не веде до недійсності договору. Але у випадку, коли договір мав бути укладений у письмовій формі, і сторони сперечаються що до його умов, вони не можуть використовувати свідків для підтвердження своєї домовленості. Якщо сторони сперечаються що до умов правочину, але не можуть довести своїх слів, буде вважатися, що вони уклали договір на звичайних умовах. Договір поставки (ст.265 – 271 ГК) являє собою угоду, за якою одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Це різновид договору купівлі-продажу, особливість – укладається між двома сторонами з метою поставки товару для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях не пов’язаних з особистими, сімейним або домашнім використанням.

Предмет – с/г продукція, перероблена та готова до споживання.

У договорі поставки має бути зазначено: найменування сторін; найменування, кількість та асортимент продукції; якість і кількість продукції; строки поставки; ціна, порядок і форма розрахунків; умови поставки (вид транспорту, норма відвантаження); строки повернення тари багаторазового використання; порядок розгляду спорів, які можуть виникнути; додаткові умови; штрафні санкції за неналежне виконання або невиконання умов договору; строк дії договору, юридичні адреси сторін, банківські та поштові реквізити.

Договір поставки вважається укладеним і набуває юридичної сили від дня його підписання сторонами, якщо інше не встановлено сторонами.

В агропромисловому комплексі застосовуються бартерні (товаро­обмінні) операції. Згідно зі ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Застосування цих договорів у сільському господарстві дає змогу аграріям діяти за умов великої інфляції. Водночас вони позбавляють товаровиробників обігових коштів. Тому уряд намагається обмежити застосування бартеру. Ст 715-716 ЦК, 293 ГК.

Договір комісії (СТ 1011-1028 ЦК)

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії є консенсуальним, двостороннім і сплатним. Комітент — це особа, яка дає комісійне доручення. Комітентом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації в межах своєї дієздатності, наприклад, комісійні магазини, зовнішньоторговельні організації тощо.

Договір може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами цього договору, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Коли в договорі таких вказівок немає, комісіонер повинен вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обігу або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на більш вигідних умовах, ніж визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати все одержане за договором. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом ЗО днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Комітент зобов'язаний прийняти від комітента все належно виконане за договором і оглянути майно, придбане для нього комісіонером, та негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Він не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або сам поручився за виконання договору (делькредере).

Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі.

Договір комісії дуже подібний до договору доручення. Як у договорі комісії, так і в договорі доручення виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя. Відмінність між цими договорами полягає перш за все в тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя на підставі довіреності, а при укладенні договору комісії комісіонер, незважаючи на те, що діє в інтересах комітента, — від свого імені.