Підшлункова залоза та печінка в травленні.
В 12-палій кишці відбувається подальше розщеплення хімусу під впливом шлункового, підшлункового та кишкового соку, а також жовчі. Сюди надходить сік брунерових та ліберкюнових залоз. Це центральний відділ шлунково-кишкового тракту, де процес травлення має свої особливості:
Виражене лужне середовище;
Тут діє на хімус біля 25 ферментів;
Це центр евакуаторної та секреторної функції ШКТ;
В складі соків, що сюди виділяються є ферменти для розщеплення білків, жирів та вуглеводів;
Розщеплення складових хімусу відбувається до кінцевих продуктів.
Невеличка підшлункова залоза виділяє за добу до 3л соку, рН якого складає 7,8 – 8,5. Функціонально підшлункова залоза має 3 види клітин:
Ацинозні клітини виробляють ферменти;
Центро-ацинозні клітини виробляють неорганічну частину підшлункового соку ( вода, електроліти, багато бікарбонатів);
Клітини островкового апарату виробляють гормоно ( інсулін, глюкагон).
Склад підшлункового соку.
98% - вода, 2% - сухий залишок. Неорганічна частина залишку: Na, К, Са, магній, цинк, хлориди, сульфати, фосфати, бікарбонати. Завдяки бікарбонатам підшлункового соку відбувається ряд важливих процесів:
Нейтралізація шлункового соку;
Запобігання дії шлункового соку на слизову кишечника;
Сприяє евакуації хімусу з шлунку в 12-палу кишку;
Створює оптимальні умови для дії ферментів підшлункового та кишечного соків;
Забезпечує нормальне травлення в дистальних відділах кишечника, приймає участь в підтримці гомеостазу ( рН плазми крові).
Органічна частина підшлункового соку включає набори протео-, ліпо- та глюколітичних ферментів. Протеолітичні ферменти виділяються у вигляді проензимів, активуються в 12-палій кишці ентерокіназою, яка виробляється слизовою 12-палої кишки, була відкрита Шеповальніковим в лабораторії Павлова і називається фермент ферментів. В протеолітичному наборі ферментів розрізняють:
Ендопептидази – трипсиноген, хемотрипсиноген, еластаза, калікреїн.
Екзопептидази – карбоксіпептидази А,В.
Ентерокіназа в присутності Са діє на трипсиноген активує його, утворюється трипсин, який в свою чергу активує хемотрипсиноген.проеластазу, прокабоксипептидазу, профосфоліпазу А.
Трипсин розщеплює білки до амінокислот. Хемотрипсин менш сильний, діє на денаткрований білок, розщеплює його до амінокислот. Еластаза (панкреатопептидаза) робить розчинним еластин. Карбоксипептидаза А діє на зовнішні зв’язки ароматичних кислот, карбоксипептидаза В діє на зовнішні зв’язки основних кислот. Нуклеопротеази розщеплюють ядерні білки ( немає у новонароджених).
Набір ліполітичних ферментів включає ліпазу, фосфоліпазу А, естеразу. Ліпаза виділяється в активному стані, але її активність може зростати в 25 разів в присутності іонів Са та жовчі. Вона розщеплює жири до гліцерину та жирних кислот. Фосфоліпаза А виробляється в неактивній формі, активується трипсином, діє на продукти розщеплення жирів.
До амілолітичних (гліколітичних) ферментів підшлункового соку відносять альфа-амілазу, мальтазу, сахаразу, інвертазу, лактазу, які забезпечують розщеплення вуглеводів до моносахаридів.
Для вивчення функції підшлункової залози та ферментного складу соку Павлов розробив в 1879 році методику хронічної фістули підшлункової залози. При цьому вирізають ділянку стінки 12-палої кишки в зоні впадання протоку підшлункової залози і вшивають в шкіряну рану, а цілісність кишки відновлюють. Таким тваринам потрібно давати спеціальний раціон, бо йде втрата бікарбонатів. Симпатична нервова система (Солвйов О.В.) змінює кровопостачання залози і таким чином оже регулювати секреторну діяльність.
Природним стимулятором секреції підшлункового соку є приймання їжі. Фази виділення підшлункового соку були вивчені Павловим в досліді “удаваного голодування”, пізніше в досліді з фістулою протоку підшлункової залози.
Розрізняють складно-рефлекторну та нейрогуморальну фази виділення підшлункового соку. Умовна рефлекторна частина 1 фази викликається виглядом та запахом їжі. Сік починає виділятися через 3 хв. Безумовна рефлекторна частина виникає в процесі жування та ковтання їжі. Еферентні волокна для обох фаз йдуть в складі блукаючого нерва.
Складно-рефлекторна фаза виділення соку нетривала, соку виділяється небагато, але в його складі багато органічних речовин, ферментів. Нейро-гуморальна фаза складається з шлункової та кишкової частин. Вона була вивчена в 1902 році Бейлісом і Старлінгом. Собаці в кров вводили витяжку з слизової 12-палої кишки з додатком НС1, при цьому виділення підшлункового соку збільшувалось. Це пов’язано з тим, що в 12-палій кишці виділяється просекретин, під впливом НС1 утворюється активний секретин, який поступає у кров і активує залозу через парасиматичну нервову систему, виділяється багато соку з мінеральними речовинами, але мало ферментів.
Аналогічну дію викликає вазоінтестинальний пептид (ВІП). Слизовою 12-палої кишки виробляється панкреозимін (холецистокінін), він сприяє збагаченню підшлункового соку ферментами, хоча самого соку мало. Аналогічно йому діють панкреатичний гастрин (виробляється підшлунковою залозою), серотонін, бомбезин, субстанція Р. Глюкагон, кальцитонін, соматостатин, ШІП (шлунковоінгібуючий поліпептид) гальмують активність підшлункового соку. Вони зменшують секрецію НС1 і вихід ферментів підшлункового соку.