Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни національний університет “львівська політехніка”

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

Лабораторна робота № 6

з курсу “Менеджмент”

на тему: «Аналізування та подолання конфліктів і стресових ситуацій в апараті управління організації»

(варіант №5)

Виконав:

ст. гр. МЕ-13

Куян М.М.

Керівник:

викладач каф.ММП

Старший викладач Дарміць Р. З.

ЛЬВІВ 2012

Мета роботи: дослідити причини виникнення конфліктів / стресових ситуацій в організації та розробити рішення з їх урегулювання.

Зміст роботи

1. Аналізування конфліктних ситуацій, що виникли в організації, згідно із заданим варіантом.

2. Характеристика конфліктних ситуацій.

3. Виявлення напрямів запобігання та способом вирішення (усунення) конфліктів.

4. Виявлення доцільності залучення формальних і неформальних груп в організації для вирішення конфліктів.

5. Розроблення оптимальних управлінських рішень для ліквідування конфліктів, що виникли в організації, на основі використання схеми процесу прийняття раціональних рішень.

Короткі теоретичні відомості

Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи.

Конфлікти за ознакою результатів бувають:

-функціональні, які ведуть до підвищення ефективності діяльності організації та створюють позитивні наслідки;

- дисфункціональні (руйнівні), які зумовлюють зниження рівня забезпечення особистих потреб, зменшення ролі групового співробітництва, і як результат, ефективності діяльності організації, тобто створюють негативні наслідки;

- безрезультативні, які не приводять до жодних змін у діяльності організації.

Конфлікт за змістом буває: внутрішньоособистісний; міжособистісний; конфлікт між особою і групою; міжгруповий; конфлікт між аппаратом управління та виконавчим апаратом; міжорганізаційний конфлікт.

Основні причини конфліктів: розподіл ресурсів, взаємозалежність завдань, відмінність у планах сторін, несхожість цілей, відмінності в уявленнях про певну конкретну ситуацію, різне розуміння та сприйняття цінностей, відмінності у манері поведінки, неправдива інформація, незадовільні комунікації, відмінності у життєвому досвіді, різка зміна подій, демонстування негативних особистих якостей тощо.

Етапи перебігу конфлікту: латентний; демонстративний; агресивний; батальний.

Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях:

1. стиль конкуренції;

2. стиль ухилення;

3. стиль пристосування;

4. стиль співпраці;

5. стиль компромісу.

Існує п’ять основних міжособистісних способів розв’язання конфлікту: ухилення; згладження; примус; компроміс; розв’язання проблеми, яка зумовила конфлікт.

Виділяють чотири структурні методи розв’язання конфлікту: пояснення вимог до роботи; використання координаційних та інтеграційних механізмів; встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей з метою спрямування зусиль всіх працівників на доягнення єдиної цілі; використання систем винагород.

Стрес (англ. stress — напруга) — це явище, яке викликається великими або малими обсягами робіт, необхідністю зживатися один з одним, конфліктом ролей, їх невизначеністю, сумом, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічним та іншими причинами.

Виділяють такі види стресів: ейфоричний стрес;дистрес.

Фактори, які зумовлюють стреси:

1. Організаційні: відсутність важливої справи, безцільність існування, перевантаження чи недовантаження роботою, конфлікт ролей, їх невизначеність,нецікава робота тощо.

2. Особисті: необхідність уживатись один з одним, смерть у родині, шлюб, вагідність,погані стосунки з рідними, зміна квартири, поїздка у відпустку, невдале проведення свята, радість, порушення звичок, уподобань тощо.

3. Фактори оточення: спека, холод, шум, вітер, дощ, буревій, землетрус тощо.

Для усунення стресу працівник в процесі самоуправління повинен:

• оцінити свій власний стан та результати діяльності;

• конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, слід розписати, що зробити сьогодні, а що завтра і т.д.);

• не погоджуватись на нову роботу (завдання), якщо незавершена попе­редня;

• підтримувати доброзичливі стосунки з начальником;

• не погоджуватись зі суперечливими вимогами;

• доповідати начальнику про нечіткість завдання;

• поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та не­формальними групами;

• не скаржитись;

• обдумувати кожен свій крок;

• вміло організовувати свій відпочинок;

• вивчати відповідну літературу і отримані знання застосовувати на практиці.

Для подолання стресів, викликаних різними причинами, доцільно:

• регулярно займатись спортом;

• культивувати почуття гумору;

• займатись аутотренінгом та медитацією;

• звузити коло свого спілкування тільки до тих, хто вам приємний;

• зайнятись певним видом діяльності, що дозволить вам підвищити вашу самооцінку (дзюдо, карате, шейпінг, стрільба з лука, курси іно­земних мов);

• активно відпочивати (поїхати з друзями на природу);

• не уникати приємного спілкування, а навпаки — заохочувати його;

• виконувати певні завдання саме так, як ви вважаєте за потрібне, а не хтось інший;

• навести лад у своїх речах, справах тощо.

Апарат управління – сукупність управлінців, що в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників. Апарат управління є складовою керуючої системи організації.

Функціональний розподіл праці працівників апарату управління грунтується на формуванні груп працівників управління, які виконують подібні функції менеджменту.

Структурний розподіл праці працівників апарату управління відбувається у двох напрямах: горизонтальному та вертикальному. Горизонтальний розподіл праці працівників апарату управління відбувається відповідно до призначення підрозділів організації. Вертикальний – для координації праці управлінського персоналу в групах та підрозділах і організації в цілому.

Професійно-кваліфікаційний розподіл праці працівників апарату управління відображає складність виконуваних управлінських робіт за такими категоріями, як керівники, спеціалісти та службовці.