Соціальне управління трудовим колективом: сутність та функції.

Дослідження управлінських процесів у трудовому колективі є одним із напрямків загальної соціологічної теорії соціального управління, котра вивчає його методи та засоби. Щодо самого терміну__соттіялкне управління то його можна визначити, як цілеспрямовану діяльність по впорядкуванню та вдосконаленню структури соціальних об'єктів суспільства в цілому для збереження їх цілісності та забезпечення прогресивного розвитку. Таке управління - це передусім керівництво людьми та їх спільностями, об'єднаннями та відносинами. В даному контексті мова йде про регулювання життєдіяльності та функціонування одного з найважливіших осередків суспільства - трудового колективу. Він постає як об'єкт саме соціального управління, бо уособлює людське об'єднання, регульовану соціальну систему. Суб'єктом управління колективом тобто регулюючою системою, є відповідний адміністративний апарат на чолі з його керівником котрий взаємодіє з колективом, який у цьому випадку постає як суб'єкт самоврядування. У цьому випадку управління набуває вигляду взаємовпливу суб'єкта і об'єкта влади заради досягнення поставленої мети. ,

Тому управління трудовим колективом означає:

По-перше, визначення основних критеріїв та показників його соціального розвитку. Водночас обґрунтування вимірів цього розвитку - економічного, культурного, соціального.

По-друге, управляти колективом, значить вміти виявляти, вивчати, збалансовувати і задовольняти потреби колективу, виробництва і споживача. При цьому враховувати наявні можливості вирішення конкретних завдань керуючись принципом: максимум результативності при мінімумі затрат.

По-третє, управління колективом передбачає визначення вузлових соціальних та виробничих проблем, що перешкоджають успішному досягненню намічених показників.

Щоб належно реалізувати як наведені вище так і інші аспекти управління потрібне ефективне виконання функцій соціального управління трудовими колективом. Деталізуємо їх:

Управлінське рішення. Воно містить в собі мету та завдання, що поставлені перед колективом чи працівником. Науковість і компетентність, повно важність та несперечливість, узгодженість і послідовність, простота і ясність - такими є основні вимоги до управлінських рішень.

Винятково важливою прийняття правильних рішень є наявність у керівника підприємства повної інформації. Саме на основі інформації аналізуються всі інші управлінські функції. Особливу роль при цьому в сучасних умовах є комп'ютеризація підприємств.

Організація. Саме по собі управлінське рішення не може забезпечити досягнення поставленої мети. Тому перед його прийняттям необхідно провести усесторонній аналіз справ на підприємстві. Така робота насамперед націлена на упорядкування та узгодження питань і дій, на пошук найбільш ефективних методів керівництва підприємством та пошук оптимальних шляхів стимулювання праці.

Регулювання. Ця функція спрямована на відтворення та удосконалення, збереження системи управління колективом та запобігання негативних відхилень в організації виробництва, а також на усунення деформацій морально-психологічного клімату у колективі.

Облік і контроль. Облік як функція управління забезпечує одержання та обробку, аналіз і систематизацію всієї інформації про розвиток та трудове життя колективу.

На відміну від обліку, прерогативою, якого є насамперед кількісні показники, контроль передбачає одержання не лише кількісних, а насамперед якісних даних. Іншими словами контроль — це система спостереження та перевірки, наскільки організація роботи та її кінцеві результати відповідають прийнятим управлінським рішенням.

Розглянуті вище функції соціального управління складають управлінський цикл, але це є можливим лише в тому разі, коли вони взаємодіють та доповнюють одна одну.

Важливу роль при здійсненні комплексу управління трудовими колективами здійснюють також і такі компоненти як:

Соціальне прогнозування;

Соціальне проектування;

Соціальне планування.

Вони у комплексі уособлюють ті додаткові функції управління без котрих його структура була би неповна і не дійова.

Об'єктивною передумовою соціального прогнозування є закономірності розвитку суспільства. Саме їх завдання і врахування - запорука ефективного прогнозування. Керувати - значить вміти передбачати. Прогнозування користується багатьма методами, зокрема моделювання.

Важливу роль в управлінні колективом відіграє і соціальне планування. Воно тісну взаємодіє з сучасними ринковими відносинами, бо враховує їх механізм і недоліки. Соціальне планування передбачає такі розділи як:

1. напрями і показники економічного і технічного розвитку колективу.

2. Зміни в його соціальній і професійній структурі.

3. Підвищення добробуту і духовної культури працівників.

4. Виховання особистості та розвитку соціальної активності всіх членів колективу.

Таким чином, соціальне планування є дієвим інструментом соціальної політики керівництва підприємства будь-якої форми власності.

Своєрідним аспектом соціального планування є соціальне проектування. Щодо трудового колективу - це означає розробку та впровадження ідеальної моделі майбутніх соціальних об'єктів або процесів його життєдіяльності. Прикладом такої моделі можуть бути нові організаційні структури, форми кооперації, побутові комплекси, система адаптації працівників. Мета такої діяльності — підвищення якості та результативності роботи підприємства.