- •§ 1. Соціально-культурні та світоглядні
- •Та громадянина'
- •§ 2 О Філософська та правова думка
- •§ 3. Нормативні акти, що закріплювали права
- •§ 4* Українські ідеї про права і свободи людини
- •§ 1. Суспільство і держава; аспекти співвідношення
- •§ 2. Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства
- •§ 3. Власність — основа свободи людини
- •§ 4. Громадянське суспільство -
- •Розділ ш
- •§ 1. Правова держава: генеза та сучасні варіанти розуміння
- •§ 2„ Принципи правової держави.
- •§ 4. Принцип реальності крав, свобод,
- •§ 1. Поняття та зміст правового статусу людини і громадянина
- •§ 2. Громадянств© України як елемент правового статусу
- •§ 3, Правовий статус Іноземців і осіб без громадянства
- •§ 4О Правовий статус біженців
- •Розділ V
- •§ 1. Поняття, критерії диференціації, види та принципи нрав і свобод
- •§ 2 О Конституційна класифікація прав і свобод людини та громадянина
- •§ 3. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- •§ 1. Поняття та структура конституційно-правового механізму - забезпечення реалізації прав і свобод
- •§ 2. Гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина
- •§ 3. Юридичні елементи механізму забезпечення реалізації прав і свобод
- •§ 4. Процес практичного втілення
- •Розділ VI!
- •§ 2. Діяльність судовиж органів України
- •§ 3. Діяльність прокуратури України
- •§ 4. Діяльність Служби безпеки України із забезпечення прав, свобод та обов'язків
- •§ 5. Діяльність органів внутрішніх справ
- •§ 2. Діяльність судових органів України із забезпечення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина ..... 249
- •§ 3. Діяльність прокуратури України із забезпечення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина . 279
- •01054, М. Київ-54, вул. Воровського, 24.
§ 1. Поняття та структура конституційно-правового механізму - забезпечення реалізації прав і свобод
людини та громадянина1
Право в своїх нормах закріплює різні моделі обов'язкової, забороненої чи дозволеної поведінки учасників правовідносин, регулює та охороняє суспільні відносини, що піддаються правовому регулюванню чи об'єктивно потребують такого регулювання. Це полягає у наданні одним учасникам суспільних відносин певних суб'єктивних прав і в покладенні на інших суб'єктів певних обов'язків, що пов'язує 'їх взаємними правами і обов'язками, орієнтує на правомірну поведінку.
Джерелами права є закони та інші нормативно-правові акти, їх прийняття - не самоціль. Правова норма тільки тоді «живе» і «працює», коли вона здійснюється. Здійснення нормативно-правових актів — одна з важливих проблем, що стоїть сьогодні в умовах формування правової, соціальної, демократичної Української держави. Правові норми видаються тільки тоді, коли необхідно врегулювати правові відносини людей в тій чи іншій сфері їх життя, якщо іншими видами норматив-
У параграфі використано матеріали А. І. Хальоти - викладача кафедри конституційного права НАВСУ.
-216-
-217-
ного регулювання досягти найбільш ефективного результату неможливо. Наявність правового регулювання передбачає з'ясування його механізму. Отже, механізм правового регулювання нас цікавить з позиції встановлення системи елементів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання. Під механізмом правового регулювання в теорії права розуміють сукупність усіх правових засобів, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на суспільні відносини. Правові норми закріплюють крім зобов'язань і заборон певні можливості людини та громадянина, тобто його суб'єктивні права. Реалізація прав і свобод — це форма їх буття, що зводиться до переведення соціальних благ, що закріплені нормами права, в стан їх можливого і дійсного використання конкретною особою (особами) з метою задоволення своїх різноманітних потреб і інтересів.
З урахуванням предмету нашого дослідження, нас цікавить не механізм правового регулювання, а механізм реалізації суб'єктивних прав. Вони відрізняються між собою. Механізм правового регулювання одержав у загальній теорії держави та права всебічну розробку, на відміну від механізму реалізації суб'єктивних прав. Реалізація прав та свобод особистості є самостійною проблемою, що не може бути зведена до її характеристики як основної частини правового регулювання. Тому і механізм реалізації суб'єктивних прав людини та громадянина не зводиться до механізму правового регулювання. Відмінність цих механізмів полягає в їх різному функціональному призначенні. Механізм правового регулювання призначений для нормативного регулювання і втілення різних форм реалізації правових норм, передусім правозастосування. Механізм же реалізації суб'єктивних прав — це єдність правових засобів, за допомогою яких матеріалізуються права та свободи людей. На наш погляд, він, у вузькому розумінні, включає такі елементи, як юридично значуща діяльність суб'єктів, а також стадії реалізації суб'єктивного права. Все це обумовлює самостійне існування механізму реалізації суб'єктних прав людини та громадянина.
Отже, так само, як реалізація норми права не збігається з реалізацією суб'єктивних прав, механізм правового регулювання не є тотожним механізму реалізації суб'єктивних прав.
-218-
Кожний механізм — це високоорганізована система, а будь-яка система має свою структуру. Система характеризується єдністю елементів, що перебувають у певних зв'язках і відносинах між собою, характеризують сутність об'єкта як ціле і відносно незалежне зовні явище. А структуру розглядають як визначений склад компонентів (елементів) об'єкта.
У літературі розрізняють юридичний, психологічний і соціальний механізми реалізації суб'єктивних прав. Юридичний механізм характеризують як систему юридичних норм, фактів, документів та основних форм і способів організації їх здійснення. Психологічний механізм - це цінності, орієнтації, установки, цілі, інтереси і потреби, мотивація, вольова активність людини у процесі здійснення прав і обов'язків. Соціальний механізм включає в себе політичні, організаційні, ідеологічні та інші чинники.
Ми пропонуємо визначати механізм реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина як відносно відокремлену сукупність конституційних елементів, за допомогою яких в умовах додержання законності, з позиції гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і громадянином України здійснюються його конституційні можливості, знешкоджуються ті негативні умови, що можуть завдати шкоди практичному втіленню можливого у повсякденне життя.
До елементів механізму реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина, у ширшому розумінні, відносяться: а) конституційні норми, що закріплюють суб'єктивні права; б) самі конституційні права та свободи, їх зміст, структура та гарантії здійснення; в) юридичні обов'язки; г) юридична діяльність, що є сутністю реалізації конституційного права; д) законність і правосвідомість людини та громадянина, що забезпечують правильне розуміння ними своїх конституційних прав, свобод та обов'язків і кожного права окремо, шляхів їх реалізації; є) стадії реалізації кожного конкретного конституційного права.
Конституційні норми, що закріплюють права, свободи та обов'язки людини і громадянина, містяться в Конституції України. Ці норми мають вищу юридичну силу, можуть діяти безпосередньо чи деталізуватися в поточному законодавстві, ними
-219-
встановлюються не тільки певні соціальні блага, а й гарантії їх здійснення.
Конституційні права і свободи було розглянуто у попередньому розділі. Зазначимо ще раз, на які групи вони поділяються: а) фізичні (статті 27-35 Конституції України); б) політичні (статті 36-40); в) економічні (статті 41—45); г) соціальні (статті 46—49); д) екологічні (ст. 50); є) сімейні (статті 51 — 52).; с) культурні (статті 53-54); ж) особисті (статті 55-64). : Конституційні обов'язки, як вид і міра необхідної (обов'язкової) поведінки людини і громадянина, ми також розглядали. їх можна класифікувати за різними критеріями. Л. І. Летнян-чин виділяє такі критерії для класифікації конституційних обов'язків: І) залежно від тою, належать ці обов'язки людині чи громадянину — на обов'язки людини та обов'язки громадянина; 2) за сферами суспільного життя (особисті, політичні, соціальні, економічні, екологічні, сімейні, культурні); 3) за способом закріплення (прямо закріплені у. конституції чи випливають з тлумачення її норм); 4) за функціональною спрямованосте) дії (що діють прямо та опосередковано); 5) за адресатами (суб'єктами) дії (державні, суспільні, інших людей, власні); 6) за характером здійснення (в конкретних чи у загальних правовідносинах); 7) за формами здійснення (індивідуальні чи колективні); 8) за часом реалізації (постійні чи тимчасові); 9) за характером забезпечення (у право реаліза-ційній чи правозастосовчій діяльності) та інші'. Саме завдяки реалізації конституційних обов'язків уповноважений суб'єкт здатний у повному обсязі здійснити свої конституційні права.
Юридична діяльність суб'єктів права характеризується необхідністю створення певних-умов та використання певних засобів для реалізації кожного конституційного права. Конституція закріплює загальні та спеціальні умови і засоби (гарантії) юридичної діяльності. Серед суб'єктів юридичної діяльності виділяють законодавчі, виконавчі, судові та контрольно-наглядові органи влади.
Летнянчин Л. /. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: Дис.... канд. юрид. наук (за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право). - Харків, 2002. - С. 125.
-220-
Законність і правосвідомість діяльності передбачає певний режим здійснення конституційних норм, їх знання та переконаність людини і громадянина в їх справедливості.
Стадії реалізації конкретного конституційного права є різними, Іх можна поділити на такі, що потребують активної діяльності зобов'язаного суб'єкта або створення умов людині для здійснення нею певної можливості.
: 'Крім, розуміння механізму реалізації суб'єктивних прав і обов'язків:, у нашому випадку має значення механізм забезпечення реалізації зазначених прав і обов'язків. На нашу Думку, такий механізм, повинен включати в себе: а) гарантії їх здійснення; б) юридичні елементи механізму реалізації; в) процес практичного втілення можливості та необхідності у дійсність; ,г) умови і фактори такого процесу.
Гарантії здійснення суб'єктивних прав — це умови та засоби, за допомогою яких забезпечується здійснення прав, свобод та обов'язків людини та громадянина. Вони можуть бути політичними, економічними, соціальними, юридичними тощо.
Юридичні елементи механізму включають в себе: а) правові норми та нормативно-правові акти; б) індивідуально-правові документи; в) юридичні факти; г) правові відносини; д) суб'єктивні права та юридичні обов'язки; є) форми і методи організації здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Правові норми містяться у нормативно-правових актах. Вони видаються компетентними суб'єктами правотворчої діяльності в Україні, визнають за людиною і громадянином різні правові можливості, що стосуються не лише іх поведінки, а й закріплюють взаємовідносини їх з іншими людьми, з колективами людей, державою і громадянським суспільством в цілому. Такі можливості називаються суб'єктивними правами людини та громадянина.
Здійснення суб'єктивних прав, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним процесом. Елементами цього процесу є: а) правовий статус; б) правові відносини; в) користування конкретними благами.
Правовий статус ми вже розглянули. Як категорія він стосується інтересів не лише індивіда, а й колективів людей. Його
-221-
визначають як юридично закріплене положення людини і громадянина в суспільстві. Як уже зазначалося, виділяють загальний (конституційний), спеціальний та індивідуальний правовий статус. Загальний, порівняно з індивідуальним, правовий статус є досить стабільним, постійним і не так часто змінюється, як спеціальний чи індивідуальний. Основу загального правового статусу складають конституційні права, свободи, законні інтереси та обов'язки людини і громадянина. Вони мають важливе значення для людини, однак не вичерпують всього розмаїття регулювання правових відносин, які характерні для галузевого і відомчого регулювання, що складає спеціальний і індивідуальний правовий статус людини. Саме на цьому рівні правового статусу людини і громадянина виникає ситуація готовності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків до їх здійснення, але і ця стадія не забезпечує індивіду здійснення його прав та обов'язків. Щодо цього дуже важливою є третя стадія безпосереднього користування суб'єктивним правом. Саме на цій стадії людині забезпечується фактичне переведення закріплених у моделі правової норми соціальних благ у повсякденну практичну діяльність і життя особистості. Такий динамічний процес переведення нормативної моделі у фактичну поведінку (здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків) називають основою механізму реалізації суб'єктивних прав. Іншими словами, це сукупність факторів, що є рушієм самого процесу, тобто необхідними умовами переведення соціальних благ, що закріплені нормою права, в практичну життєдіяльність конкретної людини. Вони передбачають: а) активну діяльність самого індивіда, що є носієм суб'єктивного права; б) обов'язкову діяльність зобов'язаного суб'єкта, що повинен виконувати обов'язок, або забезпечувати його виконання.
Більшість суб'єктивних прав здійснюються без особливої активності носія права. Значна частина громадянських та політичних прав здійснюються в процесі постійного користування людини і громадянина своїми благами. На державу та громадянське суспільство покладається обов'язок забезпечити здійснення таких прав шляхом створення умов для їх реалізації. Економічні, соціальні та культурні права у своїй більшості потребують всього комплексу (створення умов для здійснення
-222-
права, його охорони, захисту та відновлення у випадку порушення ) щодо забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина. Особливе значення в охороні, захисті та відновленні порушеного права належить судам. Згідно зі ст. 8 Конституції України людині гарантується звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі конституційних норм. Звідси можна зробити висновок про можливість реалізації саме конституційних норм, без деталізації їх до рівня спеціальних та індивідуальних. Тому є потреба переглянути позицію К. Б. Толкачова щодо механізму реалізації саме конституційних прав, свобод та обов'язків без їх конкретизації в поточних законах.
Отже, слід розрізняти механізм правового регулювання, механізм реалізації прав і обов'язків та механізм забезпечення реалізації прав і обов'язків. Вони співвідносяться, як загальне та особливе. Конституція України закріплює систему елемен: тів, що складають механізм забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина. Серед таких елементів важливе місце належить гарантіям їх забезпечення.