12. Ліцензування банківських операцій з іноземною валютою Операції банків з іноземною валютою та їх облік

Усі операції банків, у тому числі й валютні операції, підлягають ліцензуванню з боку Національного банку України.

Банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які є юридичними особами, існують та здійснюють свої операції на території України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних коштів, які встановлює НБУ.

Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам, які необхідні: для здійснення валютних операцій, для обслуговування валютних рахунків клієнтів, для встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками, для проведення кредитних операцій на міжнародних грошових ринках, та мати в штаті кваліфікованих фахівців.

13. Поняття валютних операцій та їх види

Валю́тні операції :

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Валютні операції поділяються на такі види: * касові або готівкові (операції "спот"), при яких покупець отримує від продавця іноземну валюту (платіжні документи в іноземній валюті) одразу ж після платежу у національній валюті; * строкові (форвардні операції), при яких відбувається купівля-продаж іноземної валюти на заздалегідь узгоджений термін з передачею її до закінчення цього терміну за курсом, що зафіксований у момент укладання угоди; * операції "своп", які об'єднують дві операції - готівкову і строкову, * арбітражні, при яких учасники операції використовують відмінності у валютних курсах на різних валютних ринках з метою отримання прибутку. Найбільш поширеною формою валютних операцій є операції з негайною поставкою валюти (реальні, касові, "спот"). Це приблизно 60% усіх операцій з іноземною валютою. Характерною рисою таких операцій є те, що купівля-продаж валюти здійснюється банками-контрагентами на умовах її поставки у наступний робочий день, не рахуючи дня укладання угоди. Це дозволяє перевести кошти в будь-яку країну і здійснити оформлення угоди. У ряді країн можна за домовленістю здійснювати розрахунки в той же або в наступний день, однак розрахунки будуть проводитися за особливим курсом. Валюта перераховується, як правило, по телеграфу. Якщо переказ валюти відбувся несвоєчасно, то винна сторона платить проценти за прострочення. Касові валютні операції насамперед застосовуються для своєчасного отримання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

14. Валютний ринок та його структура.

Валютний ринок -   це сукупність економічних та організа­ційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют   різних країн. До валютного ринку як системи входить підсис­тема валютного механізму і валютних відносин. Під першою   маються на увазі правові норми й інститути, що репрезентують   Ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої   входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні   особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредит­них та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання   або продаж іноземної валюти. У системі валютного ринку можна виділити: -  міжнародний валютний ринок; -   національний валютний ринок. Перший складається з системи тісно пов'язаних швидко­діючими канальними чи супутниковими комунікаціями регіо­нальних ринків. Сьогодні існують такі регіональні ринки: Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; Азіатський - із центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі; Аме­риканський - із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Ан­джелесі. На регіональних валютних ринках здійснюється тор­гівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характе­ром операцій не відрізняються один від одного, національні - відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-об­мінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співто­вариство, рівнем стійкості й відкритості економіки, рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою ва­лютних операцій.