6. Менеджмент страхової діяльності

Як і всяка господарська діяльність, страхування вимагає управління. Однак страхова справа має деякі особливості, що відрізняють його від інших видів господарювання. Ці особливості полягають у наступному: страхова діяльність визначається в Україні як виняткова діяльність і регламентується Законом України "Про внесення змін до закону України про страхування" від 7 березня 1996 року № 86/96-ВР.

У країнах з розвиненою ринковою економікою страхувачі значну частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. Головне завдання для страховика — збільшити кількість страхувальників і використати зібрані страхові премії для інвестиційної діяльності [45,22].

Страховий менеджмент – це система управління у сфері страхової діяльності, складовими якого є: планування, організація, мотивація, контроль, мистецтво спілкування, визначення мети й мотивації її досягнення.

Планування передбачає конкретизацію цілей розвитку страхової компанії, її підрозділів на певний період; визначення завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань. Воно поділяється на стратегічне, тактичне і оперативне.

Організація забезпечує упорядкування всіх сторін діяльності (технічної, економічної, соціально-психологічної, правової), дозволяє визначити виконавця завдання й необхідні ресурси.

Мотивація передбачає стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, яка спрямована на досягнення цілей страхової компанії.

Контроль – це процес співставлення фактично досягнутих результатів із запланованими. Він буває попереднім, поточним і наступним [42].

Архіпов А.П. зазначає що, фінансовий менеджмент у страхуванні – це управління залученими і власними фінансами для досягнення стратегічної мети бізнесу при дотриманні нормативних вимог до фінансової стійкості страхової компанії [11,29].

В загальному, місію страхового бізнесу можна сформулювати як задоволення суспільних потреб в надійному страховому захисті. Відповідно задачі фінансового менеджменту у страхуванні витікають із стратегічної мети. Надійність страхового захисту визначається фінансовою стійкістю страховика і повнотою фінансових виплат відповідно з умовами договору страхування.

Тому до основних завдань фінансового менеджменту в страхуванні відносимо:

1. Фінансове планування на основі прийнятої стратегії розвитку.

2. Формування і використання статутного капіталу відповідно до вимог страхового законодавства і в розмірі, достатньому для виконання взятих страхових обов’язків.

3. Встановлення вартості страхових послуг адекватної прийнятим на страхування ризикам і плановими власними витратами фірми.

4. Формування і розміщення страхових резервів у відповідності до страхового законодавства і додатковими вимогами до повернення та ліквідності.

5. Контроль за витратами компанії.

6. Контроль за поточним станом платоспроможності компанії та його відповідності вимогам законодавства [19,30].

7. Контроль за досягненням ключових фінансових показників в цілому, а також за окремими функціональними та лінійними підрозділами.

8. Своєчасна та повна сплата податків та зборів.

9. Формування обов’язкової і додаткової управлінської звітності та доведення її до зацікавлених осіб [19,31].

Головною метою фінансового менеджменту у страхуванні є досягнення максимальних значень показників капіталізації і фінансових результатів страхової компанії у визначений період [19,44].

Особливості страхового мененджменту

Страхування — одна з галузей бізнесу, найзалежніших від інформаційного забезпечення. Кожен страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх факторів, що можуть уплинути на наслідки роботи компанії. Тому електронна обробка даних є важливим моментом стратегії розвитку компанії-страховика. Потрібно розвивати інтегровані комп'ютерні системи інформаційного забезпечення діяльності компанії.

Інший важливий аспект менеджменту страхової компанії — показник обсягу страхових платежів. Майже вся діяльність страхувача в Україні заснована на збиранні страхових платежів. З цих грошей формуються страхові резерви, виплати страхових сум і страхових відшкодувань, витрати компанії. Тому найбільшої актуальності набувають питання, пов'язані з управлінням страховими платежами та з їх плануванням.

Вимоги підвищити фінансову стійкість спонукають страхувачів збільшувати кількість договорів страхування. Ще одним способом підвищення фінансової стійкості може бути збалансованість страхового портфеля — збільшення видів страхування і перерозподіл відповідальності між страхувачами. Існує вид страхування, де збитковість майже 100 %, однак він користується популярністю серед населення і є обов'язковим видом. Щоб не працювати у збиток страхувачі змушені розвивати інші види страхування і за їх рахунок перекривати свої збитки.

Важливий аспект менеджменту страхування — інвестиційна діяльність страхувача. Способи найкращого розміщення страхових резервів становлять інвестиційну стратегію. У країнах з розвиненою ринковою економікою і твердою конкуренцією страхові компанії не ставлять собі за мету одержати великі прибутки від страхової діяльності.

Отже, головна особливість менеджменту у страхуванні - управління в умовах ризику. Головний обов'язок менеджера в цих умовах-не уникати ризику, а, передбачаючи його, знизити можливі негативні наслідки до мінімуму, якщо не можна виключити їх зовсім.

Цілеспрямовані дії з обмеження ризику в системі страхових відносин носять назви управління ризиком, ризиком менеджменту або зовсім коротко - ризик-менеджментом.

Ризик-менеджмент дозволяє оцінити величину страхового ризику, близьку до дійсної, оцінити економічні наслідки діяльності страхування, розробити і здійснити заходи, за допомогою яких можуть бути компенсовані імовірнісні негативні результати зроблених дій.

Страховий менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).

Об'єктом управління в ризику-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику, До цих економічних відно­син відносяться відносини між страхувальником і страховщиком, позичальником і кредитором, між підприємцями (партнерами, конкурентами) і т.ін.

Суб'єкт управління в ризик-менеджменті — це спеціальна група людей (фінансовий менеджер, фахівець з страхування і інші), яка за допомогою різних прийомів і способів управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різного роду і виду інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової і т.ін.

Ризик-менеджмент виконує певні функції. Розрізняють два типи функцій ризик-менеджменту: