32.. Договірний режим майна подружжя. .

Майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки законом, а й договором. У цьому випадку регулювання має індивідуальний характер, бо ґрунтується на правилах, вироблених самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні- має назву договірний режим майна подружжя. Договірний режим майна подружжя — це визначений домовленістю спеціальний порядок регулювання відносин окре­мого подружжя щодо їхнього майна. Застосування договірного режиму надає подружжю можливість альтернативно врегулювати свої відносини щодо майна, змінивши визначені законом засади повністю або в частині, щодо всього або лише окремих видів майна, встановити особливі правила управлінням ним під час шлюбу чи лише на певний період.

33. Поняття та правова природа шлюбного договору.

Українське сімейне законодавство не містить дефініції шлюбного договору. У правовій літературі під шлюбним договором розуміють правочин, вчинений нареченими чи подружжям, що визначає їхні майнові права і обов'язки в період шлюбу і (або) у випадку його припинення, а також їхні майнові обов'язки як батьків. У літературі питання про правову природу шлюбного до­говору є дискусійним. Цей договір розглядають як цивільно-правовий, та як сімейно-правовий договір.

Специфіка шлюбного договору полягає, зокрема, у тому, що його сторо­нами є лише подружжя. Чинність шлюбного договору залежить від чинності шлюбу. За правовою природою шлюбний договір є двосторонньозобов'язуючим, консенсуальним, каузальним.

За цільовою спрямованістю шлюбні договори поділяються на такі, що мають загальний характер, і такі, що мають цільовий характер, та укладаються у зв'язку з тим чи іншим станом подружніх стосунків(розірвання шлюбу, примирення сторін тощо.). Шлюбні договори можуть бути із простою та зі складною структурою. За своїм змістом шлюбний договір може складатись із одного пункту, а може складатись із декількох пунктів.

34. Сторони та порядок укладення шлюбного договору.

Право на укладення шлюбного договору мають наречені або подрркжя. Для неповнолітніх наре­чених потрібна письмова згода їхніх батьків або піклувальників, засвідчена нотаріусом.

Дискусійним є питання щодо можливості укладення шлюбного договору через представника за довіреністю, а також законним представни­ком. Одні вчені вважають що шлюбний договір не може бути укладений ні з участю законного представника, ні за довіреністю. Інші вважають правомірним застосування законного, а також і договірного представництва. Щодо меж реалізації права на укладення шлюбного договору недієздатними особами та особа­ми, дієздатність яких обмежена, СК не містить заборон, спеціальних правил, а отже і не заперечує такої можливості. Оскільки цей правочин потребує нотаріального посвідчення, то опікуни мають право вчиняти їх, а піклувальники надавати згоду на їх вчинення лише з дозволу органу опіки та піклування.

Щодо особливостей укладення цього договору неповнолітніми особами СК України зазначає лише вимогу щодо письмової згоди батьків чи піклувальників, засвід­чену нотаріусом, у разі вчинення цього правочину до реєстра­ції шлюбу.

Жінка та чоловік, які перебувають фактичних шлюб­них відносинах(проживають однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу), відносини щодо набутого ними майна не мо­жуть регулювати шлюбним договором, оскільки він призначений для регулювання майнових відносин саме між подружжям. Вони можуть укласти інший договір, наприклад, про спільне проживання і ведення спільного госпо­дарства.

Щодо умов укладення шлюбного договору, то він маютє відповідати загальним вимогам, які висуваються до правочинів: а) договір не може порушувати вимог закон; б) особи, які його укладають, повинні мати достатній обсяг цивільної дієздатності; в) у договорі має закріплюватися вільне волевиявлення учасника правочину, яке відповідає його внутрішній волі; г) договір має вчинятися у формі, встановленій законом; г) бути спрямова­ним на реальне настання правових наслідків; д) договір, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам дітей. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, то він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо шлюбний договір укладений подружжям, то з моменту його нотаріаль­ного посвідчення.