47

Зміст

Y

Вступ 3

1. Теоретичні основи організації майнового страхування 6

1.1.Економічна сутність майнового страхування і його принципи 6

1.2 Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг 11

1.3 Інформаційно-правове забезпечення майнового страхування України 14

2.Оцінка майнового страхування в Україні 17

2.1 Сучасний стан страхового ринку в Україні 17

2.2 Аналіз обсягів майнового страхування в Україні 23

2.3 Переваги та недоліки майнового страхування в контексті 26

зарубіжного досвіду 26

3. Напрямки розвитку майнового страхування в Україні 32

Висновки 40

Список використаної літератури 43

Додатки 46

Вступ

Людині завжди було властиве бажання забезпечити себе від шкідливих наслідків життя або хоч би спробувати звести їх до мінімуму. Для одних це пов'язано з небезпечною роботою, де висока частка ризику. Чимало громадян напередодні старості і пов'язаного з нею зниження працездатності хотіли б забезпечити собі хоч би прожитковий мінімум. Підприємці побоюються, що при зміні ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки на отримання прибутку. Будь-яка людина може виявитися жертвою пограбування або катастрофи, що не так і рідко в наші дні, раптово захворіти — та хіба мало які неприємності можуть відбутися в житті. У всіх вказаних випадках люди можуть удатися до страхування, при якому спеціалізовані організації (страховики) збирають внески з громадян і організацій, що уклали з ними договори страхування. За рахунок таких внесків у страховика утворюється особливий страховий фонд, з якого при настанні визначеної, наперед обумовленої в договорі, події (смерті, втрати працездатності, знищення майна, неотримання прибутку і т.д.) страховик сплачує застрахованій (або іншому, вказаному в договорі) фізичній або юридичній особі обумовлену суму, що, як правило, перевищує розмір внесків, що вносяться. Це, звичайно, не запобігає настанню несприятливого випадку, але допоможе подолати його.

Ряд вчених, таких як В. Райхер, В. Шахов, Н. Внукова вважають, страхування слід розглядати більш широко, як економічну категорію, що пов’язана з економічними відносинами в процесі створення і використання страхових фондів.

Актуальність даної теми виражена через те, що майнове страхування, як і інші види страхування — це перш за все вид підприємницької діяльності і неможливий без отримання прибутку. Це досягається тим, що не за кожним договором наступає обумовлений випадок і проводиться виплата. У нашій же країні унаслідок подій останніх років з'явилося достатньо багато страхових компаній — це може говорити тільки про те, що страховий бізнес — досить прибуткове заняття. В умовах конкуренції страхові компанії все більш розширюють круг страхових ризиків — подій, при настанні яких страховик виплачує застрахованій особі обумовлену суму. За всіх цих причин значення страхування в сучасному суспільстві постійно зростає.

Страховий ринок повинен відображати конкретні умови конкретної країни, а саме рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки недосконалий.

Метою даної роботи є дослідження та узагальнення методологічні принципи, методи побудови та передовий зарубіжний досвід щодо забезпечення ефективного функціонування майнового страхування на сучасному етапі розвитку нашої держави, що може бути корисним для визначення фінансового стану держави в цілому та окремих ії елементів, а також напрямів поліпшення її функціонування.

Предметом дослідження є майнове страхування, роль і місце його на ринку страхових послуг.

Об’єктом дослідження є економічні відносини між конкретними суб’єктами господарювання. Для реалізації сформульованої мети перед нами стоять наступні завдання:

1. дослідити теоретичні основи організації майнового страхування та його нормативно-правове забезпечення

2. оцінити сучасний стан майнового страхування в України

3. зробити комплексний аналіз механізму реалізації майнового страхування в контексті зарубіжного досвіду

4. визначити напрямки розвитку майнового страхування в України

У пропонованій роботі на основі матеріалів, що зібрані по даній темі, зроблена спроба проаналізувати деякі проблеми страхового ринку України і виділити можливі перспективи його розвитку. Враховуючи, що просте вичленення нинішнього періоду страхування не може дати повного уявлення по даній темі, необхідно розглянути проблеми сьогоднішнього дня в деякому порівнянні з попередніми періодами його розвитку. Для цього в число даних питань включені короткі оглядові матеріали, що стосуються виникнення і розвитку страхування, економічної суті страхування, структури страхового ринку.

1. Теоретичні основи організації майнового страхування

1.1.Економічна сутність майнового страхування і його принципи

Страхування — такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, при якій громадяни і організації наперед страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків до особливого фонду спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, a ця організація при настанні вказаних наслідків виплачує за, рахунок засобів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму [27, с.4].

Майнове страхування пов'язане з володінням, використанням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує різні види страхування, які розділяються на дві групи — страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, устаткування, транспорту, вантажів і багажу, урожаю, технічних ризиків, фінансових ризиків й інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів, нерухомості, домашнього майна, майна в господарствах, домашніх тварин і інших видів майна.

Згідно Інструкції про порядок видачі ліцензії на здійснення страхової діяльності на території України від 15 липня 1996 р. № ЛП-18/78, договір майнового страхування може бути поміщений відносно страхування:

• засобів водного транспорту;

• засобів повітряного транспорту;

• засобів наземного транспорту;

• вантажів і багажу;'

• від вогняних ризиків і ризиків стихійних явищ;

• кредитів;

• інвестицій;

• фінансових ризиків;

• судових витрат;

• виданих і прийнятих гарантій.

Перелік видів ризиків, від яких може бути застраховано майно (страховий інтерес), теж не можна вважати вичерпним:

• пожежі;

• повені;

• землетруси;

• урагани;

• зливи;

• вибухи;

• аварії

• протиправні дії третіх осіб;

• падіння літальних апаратів і космічних тіл і т.д.

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: ризик (втрати) загибелі, недостачі або пошкодження певного майна; ризик збитків в підприємницькій діяльності із-за порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або із-за зміни умов цієї діяльності по незалежних від підприємця обставинах, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів — підприємницький ризик.

Необхідно звернути особливу увагу на те, що можливість страховика приймати на страхування те або інше майно (майновий інтерес) обмежена. Це пов'язано з тим, що страхова компанія не має права укладати договори майнового страхування по тих видах об'єктів страхування, які не були включені в Інструкцію про ліцензію. У конкретному страховому договорі разом з комбінацією об'єктів страхування і видів ризиків, на випадок настання яких укладається договір, може бути присутня і конкретизація об'єкту страхування, що передбачається правилами по даному виду.

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

1. майновий економічний інтерес;

2. найвищий ступінь довіри сторін;

3. причинно-наслідковий зв'язок подій;

4. виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

5. використана франшиза;

6. суброгація;

7. диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

• Переговори щодо укладання договору страхування.

• Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

• З'ясування причини настання страхового випадку.

• Розрахунок і виплата страхового відшкодування.

Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та збереженні життя та здоров'я при настанні несприятливих подій або нещасних випадків. Відшкодовуються лише конкретні збитки конкретної особи.

Основні риси економічного інтересу:

1. повинен піддаватися фінансово-економічній оцінці;

2. повинен виникати на законних підставах;

3. особа, яка, уклавши договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від страхування незаконну вигоду.

Детальніше розглянемо основні принципи,згідно яких функціонує механізм майнового страхування.

Принцип найвищої довіри сторін полягає в тому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт — майбутній страхувальник — повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування обставин його виникнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, a збиток не відшкодовано. [14.c.20]

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші — ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) — центральний принцип страхування. Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії страхувальників та страхових товариств виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

• Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи:

1. Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі.

4. Дія обов'язкового страхування незалежна від внесення страхових платежів. 5. Безстроковість обов'язкового страхування.

6. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням.

За обов'язковим особистим страхуванням у повному обсязі діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення.

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників і побудована на дотриманні таких принципів:

1.Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування.

4. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків.

Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін.