Визначення врожайності по модельних екземплярах.

Під терміном „модельний екземпляр” мається на увазі середньостатистичний по масі товарний екземпляр (або іноді пагін) рослини, визначений для конкретної промислової зарості масиву.

При оцінці врожайності за цим методом встановлюють два показники:

• масу сировини, отриману від модельного екземпляра

• чисельність товарних екземплярів (пагонів) на одиницю площі.

Окремими екземплярами оперують в тих випадках, коли рослини відносно невеликі і „межі” екземплярів легко встановлюються. В тих випадках, якщо збір сировини з цілого екземпляра трудомісткий (дерева, крупні чагарники) або його межі важко визначити, краще використовувати як облікову одиницю пагін.

Підрахунок чисельності екземплярів (пагонів) проводять на облікових майданчиках розміром від 0,25 до 10 м², принципи закладки яких аналогічні обліковим майданчикам. Проте в цьому випадку зручніше підраховувати число товарних екземплярів (пагонів) на вузьких (1-2 м завширшки) і витягнутих уздовж маршрутного ходу майданчиках, так званих трансектах.

Товарні екземпляри (або пагони) для визначення маси модельного екземпляра відбирають на облікових майданчиках. Найбільш об'єктивним є систематичний відбір, коли для визначення беруть кожний другий, третій, п'ятий або десятий екземпляр (пагін), що зустрівся по маршрутному ходу. У кожного екземпляра зважується його сировинна частина і потім розраховується середня величина цього показника (М ± m). Число екземплярів у вибірці, що відображає масу модельної рослини, визначають по тій же формулі (див. вище), що і число врахованих майданчиків. Очевидно, що величина вибірки залежить від ступеня варіювання маси сировини у окремих екземплярів.

В середньому при визначенні маси підземних органів або суцвіть буває достатнім облік 40—60 екземплярів. Надземні частини варіюють по масі сильніше, тому число „вибраних” екземплярів (пагонів) звичайно наближається до 100 або навіть більше.

Врожайність розраховують, перемножуючи середнє число екземплярів на одиницю площі на середню масу модельного екземпляра.

Визначення врожайності по проективному покриттю.

Під проективним покриттям розуміють площу проекцій надземних частин рослин. Визначення врожайності методом проективного покриття зручне при роботі з невисокими або сланкими рослинами (такими, як брусниця, толокнянка або чебрець).

Для визначення врожайності цим методом встановлюють дві величини:

• середнє проективне покриття виду в межах промислової зарості

• вихід сировини з 1 % проективного покриття (так звану ціну 1 % проективного покриття).

Для визначення ціни 1 % проективного покриття на кожному обліковому майданчику зрізують сировину з 1 дм². Далі зважують фітомасу сировини з кожного „зрізаного” квадратного дециметра (це відповідає 1 % проективного покриття).

Середнє проективне покриття визначається на основі вимірів проективного покриття серії облікових майданчиків. Їх необхідна кількість встановлюється подібно до того, як і для методу роботи на облікових майданчиках (див. вище).

Виміри здійснюються різними способами: окомірний, сіточкою Раменського або квадратом-сіткою. Перші два способи можуть бути рекомендовано лише досвідченим дослідникам. Вживання квадрата-сітки дає задовільні результати навіть при відносно невеликому досвіді ресурсознавчої роботи.