Внутріполітичний та економічний розвиток Іспанії у 90-х роках XX — на початку XXI ст.

Характерною особливістю життя країни в першій половині 90-х років була нерівномірність економічного розвитку. У 1991—1992 pp. спостерігався застій в економіці, а в 1993 р. — навіть спад виробництва. Порівняно з 1992 р. ВВП скоротився на 1 %. Однією з причин цих негараздів іспанці вважають зростання корупції в найближчому оточенні глави уряду соціалістів Феліпе Гонсалеса. На сторінках іспанської преси замиготіло слово "соборно" (хабар). Спалахнули грандіозні скандали з викриттям корупції в урядових колах, у яких були замішані міністри, президенти банків, великих державних компаній. Водночас через ухилення впливових осіб від сплати податків страждав бюджет. Однак порушені справи так і не були доведені до кінця.

З березня 1996 р. на позачергових виборах ІСРП зазнала поразки. До влади прийшла консервативна Народна партія на чолі з Хосе Марія Аснаром. Причиною поразки соціалістів, на думку самих іспанців, стало суспільне перенапруження. Надмірні жертви в ім'я модернізації країни призвели до зниження рівня життя, збільшення безробіття. Сюди ж додалася корупція партійної верхівки ІСРП і високих державних чиновників.

Уряду Хосе Аснара вдалося знизити інфляцію та банківську ставку, яка наблизилась до середньоєвропейського рівня, що стимулювало зростання капіталовкладень. ВВП у 1997 р. становив 580 млрд. дол., а частка Іспанії у світовій продукції — 1,5 %. Поліпшилось становище з внутрішніми боргами. Останнім часом партія Аснара змістилася до центру. З партії були виключені прибічники застосування насильницьких методів у політичній боротьбі (діалектики "кулаків та пістолетів"). Аснар запевнив профспілки, що життєвий рівень трудящих не буде знижений. А наприкінці травня 1997 р. було підписано угоду між профспілками і об'єднаннями підприємців, у якій передбачалося застосування економічних важелів для зменшення безробіття. Угоду називають новим "пактом Монклоа". Значні повноваження були надані автономіям. Водночас було поставлено питання про відміну загальновійськової повинності і переведення армії на професійну основу. У січні 1999 р. Іспанія вступила до Європейського економічного та валютного союзу, у 2002 р. слідом за іншими західноєвропейськими країнами ввела нову грошову одиницю — евро.

Консерватори зарекомендували себе як прихильники новацій. Вони активізували роздержавлення власності. Лише в 1997 р. надходження від приватизації становили 1,6 млрд. песет. Держава продовжила розпродаж своєї* частки у багатьох компаніях (телекомунікаційна "Телефоніка", енергетична "Ендеса"). При цьому держава дотримувалася курсу на розпорошення власності у стилі народного капіталізму. Так, кількість власників акцій тієї ж "Телефоніки" сягнула 1,4 млн. Джерелом внутрішніх інвестицій стали іспанські банки.

Пошук урядом Хосе Аснара важелів економічного успіху, довіра до нього громадян Іспанії забезпечили консервативній Народній партії чергову перемогу на парламентських виборах 12 березня 2000 р. Партія Аснара здобула 183 мандати із 350. Головні завдання, що їх ставить перед собою новий уряд Аснара — це боротьба з тероризмом і вирішення проблеми зайнятості (уже в 2001 р. безробіття скоротилося майже на 6 % порівняно з 2000 p.). Загальне погіршення господарської кон'юнктури у світі на початку XXI ст. не обійшло й Іспанію. 1 хоча темпи зростання виробництва у 2001 р. дещо сповільнилися (2,8 % проти 4,1 % у 2000 p.), однак Іспанія перебувала у кращому становищі порівняно з іншими європейськими країнами.

Найбільш розвиненими галузями іспанської економіки є машинобудування, автомобіле- і суднобудування, електротехнічна та хімічна промисловість. Водночас Іспанія — великий виробник вина, цитрусових, пшениці й рису. 1/10 частину ВВП становлять прибутки від туризму.

Іспанія, обравши вільну ринкову економіку, не тільки відкрилася світові, а й здійснює економічну політику завоювання ринків у Європі та світі високоякісною і дешевою продукцією. Іспанія — заможна країна. Близько 70 % населення становить середній клас. Середньомісячний дохід на душу сягає 2 тис. доларів. Іспанія ставить завдання до 2010 р. досягнути цілковитої зайнятості, а в перспективі — приєднатися до "великої сімки" найбільш розвинутих країн світу.

У березні 2004 року в Мадриді на підступах до залізничного вокзалу Аточа прогриміли 13 вибухів, у результаті яких був убитий 191 і було поранено 2050 чоловік. Цей теракт був організований підпільною ісламістською організацією, що випливала ідеології " Аль-Каиды". Вибухи відбулися за три дні до парламентських виборів і стали відповіддю терористів на участь іспанських військових у воєнній операції в Іраку. Більшість іспанців возложилo провину за теракти на правительство прем'єр-міністра Хосе Марії Аснара, що послало іспанські війська в підтримку США й Великобританії. Правительство Аснара прийняло це рішення в однобічному порядку, не погодивши його з парламентом (Кoртесами) і всупереч масовим протестам цивільного суспільства, що виступало на багатотисячних демонстраціях проти участі іспанської армії у війні. До того ж масові опитування населення, що проводилися державним агентством, указували на те, що близько 80 % населення країни було проти вступу Іспанії у війну. Очолювана Аснаром Народна Партія програлa вибори 14 березня 2004 року.

На початку 2004 року новий соціалістичний уряд Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро зробив крутий поворот у зовнішній політиці Іспанії: від підтримки курсу США до солідарності з більшістю країн Євросоюзу. Після перемоги на виборах 14 березня 2004 року соціалістичний уряд вивів іспанські війська з Іраку, виконавши в такий спосіб важливий пункт виборчої програми Іспанської соціалістичної робочої партії (ІСРП). На наступних парламентських виборах, що відбулися в 2008 році, перемогу знову одержала ІСРП. Нові парламентські вибори в Іспанії відбулися 20 листопада 2011 року.

В 2005 році в Іспанії були легалізовані одностатеві шлюби. Таким чином, Іспанія стала третьою державою у світі, після Голландії й Бельгії, що признали юридичну рівноправність шлюбних союзів незалежно від підлоги подружжя. У цей час одностатеві шлюби визнані в багатьох країнах, а також у деяких штатах США.

В Іспанії 20 листопада 2011 р. пройшли дострокові парламентські вибори, за підсумками яких буде сформовано новий уряд цієї держави. В кінці вересня ц. р. прем'єр-міністр Хосе Луїс Сапатеро заявив про розпуск уряду країни і свою відставку у зв'язку з різким падінням популярності його Іспанської соціалістичної робочої партії (ІСРП), що проводила політику скорочення витрат на соціальні потреби.

У травні 2011р. соціалісти зазнали розгромної поразки на місцевих регіональних виборах, в результаті яких правоцентристська опозиційна Народна партія Іспанії на чолі з Маріано Рахоєм здобула переконливу перемогу.