2. Право на збори, мітинги,походи і демонстрації

Це право передбачено ст..39 КУ,призначенням цього права є забезпечення політичної свободи думок,переконань і висловлювань в Україні.

В юридичному розумінні це право гарантує громадянам України можливість вільно виражати,обговорювати,роз’яснювати,переконувати,поширювати у будь-якій формі свої думки,переконання і погляди з усіх питань суспільного,політичного,економічного і культурного життя країни.

Ст.39 ч.1

Ч.2

Збори-це спільне знаходження або перебування у визначеному місці спеціально запрошених осіб для обговорення і прийняття рішення з того чи іншого питання.

Мітинги-це масові публічні збори громадян,під відкритим небом, для публічного обговорення нагальних проблем суспільно - політичного життя.

Демонстрація-це масова хода прибічників певної політичної сили, соціальної ідеї чи практичної життєвої вимоги з метою прилюдного вираження своєї життєвої позиції.

3.Право на звернення(на петицію)

Ст..40 КУ

ЗУ « Про звернення громадян»

Під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції(зауваження ),заяви(клопотання) і скарги.

Звернення може бути:

• індивідуальне

• колективне

Пропозиція(зауваження)- це звернення громадян де висловлюється порада,рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування,депутатів усіх рівнів,посадових осіб,а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян,удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та іншої сфери діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання)- це звернення громадян з проханням про сприяння реалізації закріплених конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності відповідних органів, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу,прав чи свобод.

Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями або рішеннями відповідних органів.

Економічні права і свободи

Економічні права-це можливості людини і громадянина що характеризують її участь у виробництві розподілі,обміні і використанні матеріальних благ.

Ст..41 КУ це право кожного володіти,користуватися,розпоряджатися своєю власністю і результатами своєї інтелектуальної і творчої діяльності.

Право на підприємницьку діяльність

Ст..42 КУ

Кожен має право на підприємницьку діяльність яка не заборонена законом

Право на працю – це право включає можливість заробляти собі на життя працею яку він вільно обирає і на яку вільно погоджується.

Право на страйк ст. 44

Мають виключно ті хто працює

Право на відпочинок

Соціальні права

Забезпечення належних соціальних умов життя

• право на соціальний захист(включає право на забезпечення людини в разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності,в разі втрати годувальника,безробіття і т.д)

• право на житло

• право на достатній рівень життя для себе і своєї сімї ст..48 КУ

• Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування ст..49 ч.2

• Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

• Свобода шлюбу та рівності прав і обов’язків у шлюбі і сімї ст. 51 КУ

• Право рівності дітей у своїх правах ст..52

Культурні права

• Право на освіту ст..53 КУ

• Свобода літературної наукової художньої і технічної творчості(ст..54)

Рішення КСУ від 11.03.2003 справа щодо вето на закон про внесення змін до КУ



Культурні

18.02.12

Конституція передбачила нрзку обов'язків держави, її орган і звичайно особи.

Права людини:

Ст. 23, 26, 35, 51, 53, 57 , 60 , 65-68

Конституційні обов'язки є складовою частиною конституційного

Конституційний обов'язок - це встановлені українською державою і закріплені ку зобов'язання осіб на користь суспільним інтересам.

Вимоги, що Висуваються до кожної людини і громадянина діяти певним чітковизначиним конституційною нормою чином (або утримуватися від вчинення відповідних дій для забезпечення інтересів суспільства держави та інших людей.

Обов'язки поширюються:

Громадян

Іноземців

Осіб без громадянства

Подаючи перелік обов'язків законодавець встановлює перелік суспільних відносин які не можуть набути статусу обов'язку.

Жодна релія не може бути визнана державою як обов'язкова (ст. 35).

Ніхто не зобов'язаний виконувати явні злочинні розпорядження чи накази (ст. 60, ч. 2 від надання таких наказів настає відповідальнисть).

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62). Ст. 65 встановлюється обов'язок громадян захищати свою вітчизну, незалежність та територіальну цілісність та шанувати її державні символи. Отже, згідно цієї статті цей обов'язок стосується виключно громадян.

Обов'язок всіх незаподіювати шкоду природі, культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки.

Обов'язок кожного - сплачувати податки і збори розмірах і порядку встановлених законом (ст. 67).

Обов'язок кожного неухильно додержуватися конституції та законів України і не посягати на права і свободу, честь і гідність інших людей.

Незанння закону не звільняє від відповідальності (ст. 68)

Ст. 53 обов'язок повної загальної середньої освіти.

Батьки зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей та повнолітні діти повинні піклуватися про своїх непрацезданих батьків.

Гарантії ав свободи людини і громадянина.

Найвищою гарантією є конституційний лад.

Держава головний гарант прав (ст. 3, 23, 42, 49,51,53)

Президент є гарантом

Виконавча влада (кабмін, ст. 116, кабмін забезпечує виконання законів щодо захисту ав і свобод)

Судові органи

Органи місцевого самоврядування

Також є міжнародно-правові гарантії (міжнародний суд...)

Конституці,но-правовий статус уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Було запроваджено інститут омбуцмана 15 січня 1998 після того як набрав чинності закон про уповноваженого з прав людини. 14 квітня вперше було обрано омбуцмена Ніна Карпачова.

Затверджено високий конституційний статус - незалежний констиуційний контрльний субсидіарний орган позасудового захисту.

Основна мета - відновлення порушених прав людини оргнами держави і місцевого самоврядування.

Вимоги доУповноваженого Верховної Ради з прав людини:

Громадянин України, який на день обрання досяг 40 років.

Володіння державною мовою

Високі моральні якості

Досвід правозахисної діяльності

Проживання протягом 5 останніх років на території України

Може бути призначена на цю посаду особа, що має судимість

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади ВерховноютРадою України строком на 5 років, сплив цього терміну починається з дня складення ним присяги.

Пропозиції щодо кандидатури вносить або голова ВР або не менш 1/4 від конституційного складу ВР (не менше 113).

Комітет верховної ради розглядає пропозиції і подає свої висновки.

Висування кандидатури сдійснюється у 20-ти денний термін. (після закінчення строку минулого уповноваженого)

Відповідно до закону не може мати іншого представницького мандату.

Не може виконувати іншу роботу ерім викладацької творчої наукової діяльності.

Права передбачені ст. 13 відповідного закону :

Право Невідкладного прийому президентом, генеральним прокурором...

Бути присутнім на засіданнях ВРУ, кабміну...

Переглядати документи, навіть засекречені якщо це пов'язано з захистом прав.

Актами уповноваженого є актами реагування конституційне подання і подання

Конституційне подання - щодо вирішення питання про відповідність конституції закону україни чи іншого правового акта ВР, акта президента чи кабміну, правового акту АРК; та офіційного тлумачення конституції та законів України.

Подання уповноваженого - це акт який вноситься уповноваженим до органв державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності їх посадовим і службовим особам для вжиття необхідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушених прав щодо своб особи і громадянина.

Щорічна доповідь ВР про стан додержання прав та свобод людини і громадянина в Україні.

25.02.12

Громадянство

Розділ 4 ЗУ про громадянство

Про вирішення питання громадянства:

Органи:

1) Президент :

Приймає рішення і видаєьукази про прийняття до громадянства і про припинення громадянства.

Про комісію з питань громадянства

2) Комісія при призедентові з питань громадянства ( указ призедента про комісію зьпитань громадянства від 2005 ):

Розглядає заяви про прийняття, вихід та подання про втрату громадянства і вносить президентові пропозиції щодо задоволення цих заяв

Покладається питання контролю про вихід з громадянства...

3) Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства = міністерство внутрішніх справ України ( в постанові (чи законі про МВС навіть зазначено завдання :Забезпечення реалізації державної політ ки з питань громадянства):

Встановлює належність до громадянства

Здійснює реєстрацію та облік фізичних осіб за місцем їх проживання (перебування)

Забезпечує видачу громадян України, які постійно проживають на її території паспортних документів

4) Органи, що підпорядковані спеціальному органу^:

Органи внутрішніх справ на місцях (обласні, міські, районні відділи внутрішніх справ, відділи віз-реєсирації (паспортні столи) - приймають заяви разом з документами щодо прийняття та щодо виходу з громадянства

3, 4 - це органи вирішують питання стосовно осіб які оживають на території України

5) Міністерство закордонних справ

6) Дипломатичні представництва

7) Консульські установи

5-7 - ці органи вирішують питання стосовно осіб, які постійно проживають закордоном. Роблять те ж саме, що і органи, що діють на території України, але за її межами.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства

1) Поняття іноземців та осіб без громадянства та засади їх правового статусу

2) Конституційно-правовий статус закордонних українців

3) Правові режими для іноземних громадян

4) Особливості конституційно-правового статусу біженців в Україні

Акти для опрацювання:

ЗУ про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 (недавно був закон від 1994)

ЗУ про правовий статус закордонних українців від 4.05.2004

ЗУ про іміграцію від 07. Черавня 2004 (чи 2001)

ЗУ про біженців та осіб які потрибують додаткового або тимчасового захисту

1) Поняття іноземців та осіб без громадянства та засади їх правового статусу


Правовий статус іноземців та осіб без громадянства - це сукупність прав та обов'язків іноземців та осіб без громадянства, які встановлюються законодавством Укарїни при обов'язковій відповідності нормам міжнародного права.

Загальні положення статусу зафіксовані в КУ ст. 26 , також розповсюджується ст. 33 про вільне пересування на території України.

Поняття:

Іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином або підданим іншої держави або держав. Знаходиться під захистом своєї країни.

Особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Не має захисту від країни.

Засади правового статусу:

1) Іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах користоються тими самими правами і свободами атакож несуть такі ж обов'язки як і громадяни України. (крім виключень)

Діє принцип недискрімінації іноземців від походження, кольору та інше.

Окремі категорії іноземців мають юридичні преференції (пільги).

2) Всі вони мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

3) Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам і свободам осіб, що проживають в Україні. Зобов'язані шануіати традиції, конституцію та законодавства.