Дерріда проти Сосюра:

Фоноцентризм, що є спорідненим з применшенням матеріальності знака у Сосюра, був підданий критиці в 1967 р. Жаком Деріда в книжці «Граматологія»; він атакував привілейоване становище мовної діяльності перед писемною (текстовою), джерела чого походять від Сосюра.

Згідно з Деріда, від Платона до Леві-Строса розмовне слово утримувало привілейоване становище у Західному світогляді, будучи внутрішньо залученим до нашого відчування самого себе та конституювання знака істини й автентичності. Це призвело до розчинення позначувальника в ознавувальнику й до їх змішування. Відповідно писемна мова традиційно зводилася до другорядної позиції. Деконструкція як ініціатива Деріди, означає «повернення репресованого елемента». У пошуках утвердження «Граматології» чи дослідження текстуальності, Деріда бореться за первинність матеріального елемента слова. Він зауважує, що особливістю слова є його матеріальний вимір.

Матеріальність слова не може бути перекладена чи передана іншою мовою. Матеріальність – це властиво те, що губиться, втрачається з перекладом. Подібну позицію висловлював Роланд Барт; він писав, що автор завжди передбачає йти від означуваного до позначувальника, від змісту до форми, від ідеї до тексту, від пристрасті до її вираження (експресії). Наступні теоретики також шукали ре матеріалізації лінгвістичного знака, підкреслюючи, що слова є речами і що тексти є частинами матеріального світу.

Виходячи з перспективи соціальної семіотики, Гунтер Кресс і Тео Лювен адаптували лінгвістичну модель Майкла Голідея й наполягають, що

Будь-яка семіотична система має три сутнісні метафукції:

• мисленнєва метафункція: репрезентувати в референційному чи псевдо-референційному сенсі аспекти досвідного світу, що лежить поза цією особливою системою знаків;

• інтерперсональна метафункція: програмувати відношення між виробником знака й приймачем/репродукторм того ж знака;

• текстуальна метафункція – формувати тексти, сукупності знаків, які зчеплені водночас внутрішньо і в рамках контексту в якому й для якого вони були продуковані.

Спеціальні семіотичні системи знаків називаються кодами.

18