Тема 9. Сучасний стан і перспективи розвитку світових інтеграційних процесів План

1. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції.

2. Суть та цілі інтеграційних об’єднань Східної і Центральної Європи.

3. НАФТА і розвиток економічної інтеграції у Північній Америці.

4. Особливості розвитку інтеграційних процесів в Азії.

5. Специфіка латиноамериканських інтеграційних угруповань.

6. Основні економічні угруповання Африки.

Ключові терміни та поняття: міжнародна економічна інтеграція, регіональна інтеграція, глобалізація, етапи міжнародної економічної інтеграції, Європейський Союз (ЄС), єдиний внутрішній ринок (ЄВР), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю (ЦЕФТА), Рада держав Балтійського моря (РДБМ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР), Асоціація Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК), Східноазійський союз (САС), Андська група, Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), Співтовариство і спільний ринок Карибського басейну (КАРІКОМ), Спільний ринок країн Південного Конуса (МЕРКОСУР), Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ), Економічне співтовариство країн Західної Африки (ЕКОВАС), Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК), Спільний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА), Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК).

9.1. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх на зовнішній ринок, де зростання міжнародних зв’язків і взаємопереплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя, яка у другій половині ХХ ст. стала провідною тенденцією розвитку сучасної світової економіки. Однією з головних особливостей цього процесу є утворення великих зон впливу найбільш розвинутих країн. Вони стають своєрідними інтеграційними угрупованнями, навколо яких об’єднуються інші держави, що забезпечує їм важливу роль у світовому господарстві й політиці.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування усіх структур національних господарств.

На етапі економічної інтеграції:

1. формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та наддержавному рівнях;

б) зростає можливість об’єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія у галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом низки чинників світового розвитку, серед яких найсуттєвішими є глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація означає тісну взаємодію і переплетення економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин.

Регіоналізація – це поглиблення міжнародних зв’язків на компактному просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, а й спільністю природних, історичних, економічних, політичних та культурних умов.

Регіональна інтеграція – процес розширення економічного і виробничого співробітництва, об’єднання національних господарств двох і більше суверенних держав, який передбачає утворення єдиного економічного регіону. Інтеграція сприяє ліквідації відокремленості країн і розмиває відмінності між ними, що склалися історично. Економічна інтеграція в умовах ринкової економіки означає вільний рух капіталів, товарів, послуг і робочої сили у межах певного угруповання країн. Це процес усунення митних та інших бар’єрів, що традиційно існували між країнами.

Регіональна інтеграція відбувається на двох рівнях: на рівні окремих фірм, які у своїй господарській діяльності вступають в інтеграційні процеси, і на міждержавному рівні, коли держава цілеспрямовано сприяє переплетенню та взаємодоповненню праці й капіталу в рамках групи країн і забезпечує функціонування особливих інтеграційних інструментів та структур.

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить низку етапів:

1. зона вільної торгівлі;

2. митний союз;

3. спільний ринок;

4. економічний союз;

5. повна інтеграція.

Найпростішою формою економічної інтеграції вважається зона вільної торгівлі. За такого режиму всі члени угруповання взаємно скасовують мито на товари та послуги, що надходять у сферу зовнішньої торгівлі країн-учасниць. Митний союз вважається поглибленою формою економічної інтеграції. Крім скасування мита на торгівлю між країнами-членами, угруповання виробляє і застосовує єдиний митний тариф у торгівлі з іншими країнами.

Спільний ринок – третя форма економічної інтеграції – передбачає вільний рух товарів, робочої сили, капіталу, а також вільне створення центрів підприємницької діяльності.

Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції вважається економічний і валютний союз, а зарубіжні вчені виокремлюють ще й п’яту форму – “повну економічну інтеграцію”. Вона передбачає відмову від більшості суверенних прав. Отже, чим більше економічної інтеграції, тим менше політичного суверенітету.

У межах угруповання здійснюється спільна економічна і валютна політика. Економіка угруповання перестає бути простою сумою економік країн-учасниць і перетворюється на єдине ціле.

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них можна назвати: у Західній Європі – Європейський Союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці – Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азійсько-Тихоокеанському регіоні – Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС).

Світовий експорт та імпорт товарів окремих інтеграційних угруповань за 2003 р. відображено в табл. 9.1 та 9.2 [40, с. 37].

Найбільш повно та чітко економічні інтеграційні процеси проявилися у Західній Європі, де в другій половині ХХ ст. починає формуватися єдиний господарський простір цілого регіону, в межах якого поступово складаються загальні умови відтворення руху чинників виробництва та постають механізми його регулювання.

Найяскравішим прикладом міжнародної економічної інтеграції є Європейський Союз (ЄС).

Офіційно до 1 листопада 1993 р. провідне інтеграційне угруповання західноєвропейських країн називалось Європейські співтовариства.

Таблиця 9.1