6 Свфітовий ринок позичкового капіталу

Під світовим ринком позичкових капіталів розуміють грошові відносини, які складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал з боку різних країн. З одного боку, він може розглядатися як частина світового ринку, котрий обслуговує рух факторів виробництва, а з другого – світовий ринок позичкових капіталів віддзеркалює відносини, представлені механізмом залучення заощаджень і перетворення їх в інвестиції, та процес акумуляції вільних грошових ресурсів.

Світовий ринок позичкових капіталів – комплексне й багатофункціональне утворення, що охоплює різноманітні ринки і складається з багатьох інститутів. Сучасний ринок позичкових капіталів складається із функціональної, інституціональної, географічної та валютної можливостей.

З погляду функціональної структури виділяють грошовий ринок та ринок капіталів. Грошовий ринок – це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються короткострокові, депозитно-позичкові операції (терміном до одного року). У свою чергу ринок капіталів поділяється на кредитний ринок та ринок цінних паперів – із диференціацією останнього щодо домінування певного фінансового інструменту (ринок акцій, облігацій та ін.) Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри. В аспекті географічної структури виокремлюють традиційні фінансові центри (Нью-Йорк, Лондон, Цюрих, Франкфурт-на-Майні та ін.) та нові фінансові центри (Гонконг, Бахрейн, Панама, Багамські, Кайманові острови).

До основних суб’єктів інституціональної структури світового ринку позичкових капіталів відносять світові фінансово-кредитні установи: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова компанія (МФК), Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

Валютна структура світового ринку позичкових капіталів відтворює частку різних валют, в яких здійснюються фінансові операції на ньому.

7 Міжнародні фінансово-кредитні інститути та їх діяльність

Міжнародні валютно-кредитні й фінансові відносини регулюються міжнародними кредитно-фінансовими організаціями, які являють собою форум для міжурядового обговорення та розробки рекомендацій щодо валютної та грошово-кредитної політики, забезпечують збір інформації та публікують статистичні дані й результати науково-дослідних робіт за актуальними проблемами.

Міжнародні фінансові інститути мають за мету об´єднання зусиль світового співтовариства з метою стабілізації міжнародних фінансів та світової економіки, здійснення міждержавного валютного й кредитно-фінансового регулювання, розробку й координацію стратегії і тактики міжнародної валютно-фінансової політики. До провідних міжнародних фінансових організацій відносяться, насамперед, спеціалізовані інститути ООН - МВФ, група Всесвітнього банку, COT. Неформальною організацією розвинутих держав є Паризький клуб країн-кредиторів (Paris Club), який займається спостереженням за державною заборгованістю та проведенням із країнами-боржниками багатосторонніх переговорів щодо проблем реструктуризації державних боргів (початок діяльності - 1956 p.). Його діяльність активізувалася у 1990-х pp. у зв´язку із загостренням проблеми заборгованості країн Східної Європи та Росії. Лондонський клуб кредиторів (London Club) - це консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, засідання якого проводяться у зв´язку з переговорами з урядами країн-боржників щодо питань реструктуризації їх приватної заборгованості, що, зазвичай, проводяться одним із банків від імені й за дорученням інших банків, які входять до консультаційної ради.

Причинами виникнення міжнародних фінансових інститутів стало посилення глобалізації господарського життя, агресивний розвиток ТНК і ТНБ, виникнення нових форм міждержавного регулювання валютно-фінансових зв´язків, необхідність спільного вирішення проблеми нестабільності світової економіки, насамперед, нестійкості світової валютної системи, ринків кредитів, цінних паперів, золота.