Семінарське заняття № 10.

Тема: “Застосування права як форма його реалізації” (2 година)

1. Поняття і види застосування юридичних норм.

2. Суб’єкти застосування права.

3. Оперативно-виконавча та правоохоронна форми застосування права.

4. Стадії застосування норм права.

5. Акти застосування права.

Методичні вказівки до вивчення теми

Якщо в процесі розгляду попередньої теми ми лише у загальних рисах розкрили головні форми реалізації норм права, то дана тема присвячена виключно вивченню такої особливої її форми - як правозастосування.

Шляхом застосування норм права держава владно втручається у процес вирішення соціально значимих для суспільства і особи індивідуально-конкретних життєвих ситуацій. Оскільки держава у своїй діяльності здійснює дві основні функції (організацію виконання приписів норм права шляхом видання правозастосовчих актів та охорону і захист права від порушень) правова доктрина розрізняє два види застосування права – оперативно-виконавчу та правоохоронну.

У зв`язку з цим, передусім, слід зупинитися на дослідженні головних вимог до правозастосовчої діяльності, основних рисах, які відрізняють її від інших форм реалізації права. Застосування норми права не означає її „просту” реалізацію. Це владна діяльність, що здійснюється у певному порядку суб`єктами правозастосування, які наділені чинним законодавством відповідною компетенцією; правозастосування спрямоване на задоволення потреб усієї спільноти та завжди супроводжується винесенням акту застосування права (індивідуально-правового акту).

Одним із важливих питань даної теми, розгляд якого врешті-решт, зумовлює необхідність виділення „правозастосування” в окрему тему даного курсу, є розкриття сутності та змісту стадій правозастосовчого процесу, де варто особливо виділити таку його стадію як тлумачення норм права, його види та суб`єкти (див. Таблицю № 1.).

Крім того, окремо слід зупинитися на актах застосування права (індивідуально-правових актах), оскільки саме вони є офіційною формою вирішення компетентними органами конкретної юридичної справи, результатом правозастосовчої діяльності (див.Таблицю № 2.). Цей різновид актів характеризується певними специфічними ознаками, і зокрема,- спрямованістю на індивідуальне регулювання суспільних відносин, персоніфікованим характером (рішення щодо конкретної справи) тощо.

Термінологічний словник

Юридична практика - складне поняття, що розглядається і як види юридичної діяльності (судова, слідча, прокурорська тощо) і як теоретико-правовий досвід, юридичне надбання.

Акт застосування правових норм – це формально обов`язкове волевиявлення компетентних органів держави, посадових осіб, яке підтверджує, встановлює, змінює або припиняє юридичні права та обов`язки персоніфікованих суб`єктів у конкретній життєвій ситуації; за формою вони поділяються на постанови, укази, розпорядження, рішення, накази, ухвали, протести, вироки, висновки тощо; правозастосувальні акти різноманітні за суб`єктами, але усім їм властива така структура – вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини.

Офіційне тлумачення – роз`яснення норм права, що надається уповноваженими на це суб`єктами та існує у двох формах – нормативне і казуальне; нормативне – не веде до створення нових правових норм, проте роз`яснює зміст чинних норм та існує, в свою чергу у формі аутентичного та легального; казуальне тлумачення не має загальнообов`язкового характера та містить роз`яснення норми до конкретного випадку – казусу (судове та адміністративне).

Неофіційне тлумачення не є юридично значимим і поділяється на побутове, професійне та доктринальне.