2. Характеристика процес самовдосконалення менеджера (необхідність самовдосконалення, техніки)

Професійне  самовдосконалення  завжди є результатом усвідомленої взаємодії спеціаліста з конкретним соціальним середовищем, в ході якого він реалізує потреби виробити у себе такі особистісні якості, які дають успіх у професійній діяльності та взагалі у житті. Отже,  самовдосконалення  - явище особистісно-соціальне

При цьому вплив соціальних умов на особистісне  самовдосконалення  опосередковується самою особистістю, буттям ї ї вже сформованих внутрішніх феноменів, системою особистісних вимог людини до самої себе. В основі  процесу   самовдосконалення  полягає поняття "Я-концепції".

Суть професійної "я-концепції" полягає в тому, що  самовдосконалення  як соціальний  процес  базується на вимогах суспільства та професії до особистості спеціаліста. Причому пред'явлені вимоги повинні бути декілька вищі наявних можливостей конкретної людини. У випадку, якщо спеціаліст усвідомлено приймає пред'явлені вимоги, він буде відчувати потребу в  самовдосконаленні . Потреба знаходить свій предмет в образі "я-ідеальне професійне" та стає мотивом в роботі над собою.

Таким чином, професійне  самовдосконалення  співробітників виступає як усвідомлена, цілеспрямована діяльність по розвитку своєї професійної підготовки та професійно-значущих якостей. Воно є специфічною складовою частиною професійної діяльності, одним з найважливіших компонентів підготовки та перепідготовки кадрів. Особливу важливість в справі якісного підвищення ефективності  самовдосконалення  співробітників набуває проблема керівництва цим  процесом  безпосередньо в колективах. Все це потребує від їх безпосередніх керівників високої міри психолого-педагогічної підготовки, постійного вдосконалення своєї педагогічної культури. Не менш важливим є й те, що ця складна функціональна система інтегрованих разом змістових та динамічних  процесів  багато в чому визначається рівнем розвитку мотивації професійного  самовдосконалення  спеціалістів.

Структура  процесу   самовдосконалення  з 4-ох етапів: - самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати  процес   самовдосконалення ; - планування та вироблення програми  самовдосконалення ; - безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою; - самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

З метою оптимізації  процесу  професійного  самовдосконалення  важливо конкретного спеціаліста порівнювати перш за все не з іншими спеціалістами, а з ним самим, з його попередніми результатами, оцінювати його по індивідуальному внеску в рішення тих чи інших виробничих завдань.

4. Технологія планування робочого часу (правила планування робочого часу, інструменти, методи).

Отже, процес планування праці менеджера повинен починатися з вибору ним особистих цілей.

Цілі менеджера повинні відповідати таким вимогам:

1. Цілі повинні бути досяжними. Нереальні цілі призводять до демотивації менеджера та втрати ним орієнтира, що дуже негативно позначається на діяльності підприємства.

2. Конкретні та вимірювані цілі.

3. Цілі повинні мати конкретний часовий горизонт.

4. Суперечливість цілей (цілі повинні бути узгоджені між собою).

Взагалі робочий час менеджера можна поділити на три частини з таким розподілом часу:

• заплановані справи — 60 % (виходячи з 8-годинного робочого дня, запланована активність не повинна перевищувати 5-6 год на день);

• резерв часу на непередбачувані роботи — 20 %;

• резерв часу на творчу діяльність менеджера і підвищення кваліфікації — 20

Отже, співвідношення між плановим часом і резервом має становити 60:40. Завдяки встановленому резерву часу менеджер має змогу протягом планового періоду адекватно реагувати на можливі ускладнення в процесі реалізації тих або інших завдань, вирішувати непередбачувані справи, займатися творчістю.

Процес планування робочого дня (тайм-менеджмент) за методом «Альпи» включає такі стадії:

1. Складання переліку завдань.

2. Визначення витрат часу на виконання робіт.

3. Резервування часу (у відношенні 60:40)

4. Прийняття рішень за пріоритетами та передорученням певних справ.

5. Контроль (урахування незробленого).

За періодом планування розрізняють такі плани особистої праці менеджера:

1. Оперативні — планування часу (тижневі плани-графіки та щоденні графіки робочого дня).

2. Середньострокові (квартальні та місячні плани).

3. Перспективні (річні плани) — планування результатів.