3. Межі втручання редактора в текст (проблема "автор - редактор")

Це питання в теорії та практиці редагування ґрунтується на розглянутих вище двох попередніх проблемах. К.М.Накорякова наголошує на тому, що саме розуміння складності процесу творчості, психології автора має застерегти редактора від правки, яка не є необхідною, адже кількість виправлень і змін у рукописі зовсім не свідчить про якість роботи цього працівника ЗМІ."Проблема взаємодії автора і редактора завжди залишається проблемою гострою. Межі редакторського втручання в авторський текст визначити раз і назавжди для всіх випадків неможливо, але редакторові треба знати принципи, якими він має керуватися", - пише дослідниця.

К.М.Накорякова наголошує на чотирьох аспектах втручання редактора в авторський текст: політичному, суспільному, етичному, естетичному. Під час роботи над рукописом треба обмежитися, на думку М.М.Сікорського, тільки неминучими скороченнями, замінами, вставками. Редактор має право їх робити, якщо це не збіднює змісту, не послаблює доказовості. Коли ж правка зачіпає важливі питання змісту, то редакція має її здійснювати тільки за згоди автора. Найменше втручання редактора в авторський текст має бути обґрунтованим. Похвала чи критика виступу в ЗМІ завжди стосується того, чий підпис стоїть під твором, а не того, хто готував його до оприлюднення.

Будь-які форми втручання редактора в авторський текст мають передбачати й забезпечувати збереження авторської манери. "Межі втручання в рукопис визначаються також позицією, яку займає редакція щодо вірогідності авторських думок. Матеріали, подані до редакції, газетяр може схвалювати чи навіть захоплюватися ними, може і не поділяти поглядів автора, не сприймаючи його концепцію, категорично відкидати її. Проте редактор не має ніякого права нав'язувати авторові свої думки, примушувати його говорити так, як це сказав би він, редактор", - зауважує Д.С.Григораш.

Обсяг і характер виправлень, межі втручання в рукопис залежать від того, наскільки редактор сприятиме виявлянню авторського "я", а не намагатиметься опікати свого дописувача. Не можна підміняти мову й стиль автора мовою й стилем редактора. "І коли газетярі не дбають про те, щоб дописувач висловлювався по-своєму, то він у них говорить фальшиво", - пише Д.С.Григораш.

Виправляючи текст, некваліфікований редактор нехтує особливостями авторського стилю, нав'язує чужий спосіб мислення, невластиву авторові форму викладу, а це знижує вимогливість, спричиняє зневіру у власних силах у того, кого так правлять. Уміння редактора викликати в автора бажання самому попрацювати й удосконалити твір - одна з важливих рис журнал іста-професіонала4. Треба тактовно підвести автора до того, що він сам внесе всі потрібні виправлення в текст. У ЗМІ тексти найчастіше готують дуже оперативно, тому спілкування з автором не завжди можливе й редактор роботу над рукописом завершує здебільшого сам. Проте завжди треба прагнути до спільної роботи з автором. Межі втручання в рукопис є, але щоразу їх треба правильно визначити. Працюючи над текстом, варто обмежуватися тільки вмотивованими, обґрунтованими скороченнями, виправленнями та ін.