49. Проблема духовності у філософії.

Основними тенденціями в дослідженні духовності і формуванні її визначеності через систему категорій є наступні:

1. Духовність розглядається як природне, а не матеріальне, тобто протиставляється всьому матеріалізму.

2. Пов’язаність духовності з різним виявами релігійної свідомості. Вищим проявом та носієм духовності виступає Бог.

3. Осмислення духовного як закріплення різних виявів нематеріальної діяльності людей.

4. Розгляд духовного як безперечної смислової наповненості, будь-яких форм людської життєдіяльності.

Духовність пов’язана з такими формами людської само розбудови як свобода, творчість, відповідальність та сприяє формуванню особистісних вимірів людини.

Духовність виступає смислотворчим стержнем людського буття об’єктивно як дух та суб’єктивно як душа.

Дух – об’єктивована форма людської діяльності, що спресована духовним досвідом людства та існує як відокремлене в людському житті надіндивідне утворення, а саме: мова, мораль, знання, мистецтво, традиції, вірування.

Душа виступає як цілісність емоційно-чуттєвого і вольового світу людини, що є основою духовних зв’язків людини зі світом. Душа виступає як горизонт духовності.

Діяльність душі розглядається як найвища форма людської діяльності, оскільки спрямована на самотворення людиною себе і культури в цілому.

Діалектика духовного полягає в тому, що воно потребує втілення тих чи інших смислів і значень продукту людської діяльності і культури, а з іншого боку – втілені цінності потребують свого розпредметнення в процесі людської життєдіяльності.

50 Свідомість: сутність та властивості.

Свідомість – це:1)форма об’єктивного відображення, форма пізнання дійсності незалежне від людських прагнень і інтересів. 2)свідомість м-ть в собі прояв суб’єктивного відношення до дійсності, як до світу свого життя.

Ознаки свідомості:

1)свідомість суб’єктивна реальність яка існує ідеально. Відповідно до типу суб’єкта, розрізняють такі типи свідомості: індивідуальна, групова, класова, етнічна.2)це особливий тип люд поведінки, коли людина діє не лише під тиском життєвих потреб та їх задоволення але іноді всупереч біологічної цільності і самозбереження(здатність на подвиг, самопожертвування )3)вик. Предметів культури за їх призначенням4)активність – через свідомість людина починає осмислювати дійсність5)комунікативність різні форми люд спілкування. Через комунікативність людина передає свою інформацію

Свідомість робить відомою і усвідомленою зміст реальності, яка набуває предметно мовної форми, тобто мова орг. пов’язана із свідомістю і виступає предметною формою свідомості6)творчість як продукування того чого не існує7)універсальність. Свідомість є виміром буття, що пронизує всю життєдіяльність людини.8)системність. Свідомість як певна система має свою структуру, а саме компоненту і рівневу. Компонентна1)когнітивна(пізнавальна). Тут виникають чуттєві і понятійні образи – чуттєвий рівень, абстрактне мислення, інтуїція 2)мотиваційна. Проявляється як душевне хвилювання, психічне переживання, почуття радості і болі3)нормативно – проектна, програми, мета плани. Рівнева 1)Свідоме – це результат дії свідомості, що виступає в чіткій і послідовній формі. Підлягає не лише вираженню алей і контролю.2)несвідоме – це сукупність псих процесів індивідуальної і колективної діяльності, які не знаходять форми усвідомлення, не вираження чіткій формі і виступають як неоднорідні3)несвідоме – це настанова культ. Зведення до автоматизму4)перед свідоме – це потяги, сексуальні бажання.

Свідомість-це усвідомлене знання,свідоме відображення дійсності.

Властивості:

-універсальність (характ.те,що свідомість пронизує всю життєдайність людини,її укоріненість в бутті;

-субєктивність (носієм свідомості є субєкт-це носій активності,причина змін у бутті невикликаних безпосередньою дією законів природи.

-комунікативність (субєкт субєктна взаємодія.мова форма опредмечення людської свідомості.

-активність (завдяки активності свідом.забезпеч.людиною предметно-перетворюючої діяльності,виступаючи механізмом оптимізації і регуляції людської діяльності.