Перша-Друга сторінка з історії
Тема 1 Давня історія України
1 Палсолітичні знахідки
Серед важливих археологічних знахідок цієї доби слід відмітити на Донбасі, поблизу, Амвросіївки, знайдено велике крем'яне рубило, що безсумнівно було виготовлене людиною ашельської доби.
На березі Дністра, поблизу Кам'янця-Подільского, виявлено архаїчні кремені, серед яких кілька крем'яних рубил ашельського типу.
Найбільш виразни ашельським місцезнаходженням є стоянка на Житомирщині, в басейні ріки Свинолужки. Тут знайдено велику кількість розщеплених кременів, що використовувалися як знаряддя для різання і скобління, а також типові ручні рубила.
Мезолітичні знахідки
Палеоліт відділяє від неоліту — новокам'яної доби — мезолітична доба. Вона припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння.
Великий інтерес мають знайдені в 1936 р. та 1938 р. петрогліфи в Мелітоігільському районі, біля с. Терпінне — коло Азовського моря. Там на скелях знайдено декілька сов, видряпаних рисунків тварин — биків, коней, хижаків, мамута — та рисунків лінійно-геометричного характеру. Біля с. Терпінне багато мікролітів. Усе разом дас можливість, писав В. Щербаківський, казати про «безперервність життя мезолітіків від палеоліту до неоліту. З другого боку, ця знахідка свідчить про зв'язок із Свідерською культурою. В. Щербаківський робить висновок, що життя не припинялося на Україні від палеоліту до неоліту.
2 Трипільська культура, або Кукутені культура (рум. Cucuteni), або культурна спільність «Кукутені-Трипілля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Біля Трипілля Вікентій Хвойка в 1897 році виявив і дослідив пам'ятки цієї культури.
Творцями трипільської культури були племена, що просунулися з Балкан та Подунав'я у Прикарпаття (територія сучасних Румунії, Молдови та України). Пам'ятки її дослідники поділяють на три етапи:
ранній — 5300-4600 роки до н.е;
середній — 4600-3200 роки до н.е;
пізній — 3200-2750/2600 роки до н.е.
Спосіб життя іраномовних племен скотарів Північного Причорноморя та Приазовя
Скіфи, іраномовний народ з Центральної Азії, у VII ст. до н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. У Криму Скіфи мирно асимілювалися з таврами, які жили тут з I тис. н. е. Таври займалися скотарством, землеробством та рибальством. Скіфи утворили централізовану державу і контролювали регіон приблизно до 200 року до н. е. Розрізняють скіфів-землеробів та скіфів-скотарів, з останніх виділяють царських скіфів, які панували над іншими збираючи з інших данину. У IV ст. до н. е. у скіфів утворюється перше державне об'єднання відоме під назвою «царство Атея». Скіфи мали досить тісний зв'язок з грецькими колоніями в Північному Причорномор'ї
Скіфів підбили групи кочівників, яких називали Сармати у III ст. до н. е. Це був союз споріднених племен, які часто ворогували поміж собою. Значну роль в житті сарматів відігравали жінки. Вони займалися скотарством й торгівлею. Досить довго Сармати воювали з Римом.
4 Побут і культура античних держав Північного Причорномор'я мали багато спільного зі способом життя та культурою всього античного світу. Під впливом давньогрецької культури поширилася грамотність. Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян. Для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімнасії. Популярними були спортивні змагання з п'ятиборства, бігу, стрільби з лука тощо. Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів. В Ольвії діяла аптека.
Певного розвитку набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск(ІІІ ст. до н. е.). З географів варто згадати Діонісія Ольвіанського (І ст. до н. е.). Важливе місце у суспільному і культурному житті посідав театр. Театри діяли в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї. Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-І ст. до н. е. характерне переважання еллінських художніх традицій. У I-VI ст. н. е. значно поширилися "варварські" елементи, водночас відчувся вплив провінційної римської традиції. Набув поширення живопис, розвивалося мистецтво мозаїки, вазопис, скульптура, коропластика - виробництво теракотових статуеток (теракоти зображають персонажів античної міфології, птахів, тварин). Було також розвинені різьба по дереву та кістці.
Релігія була політеїстичною. Були два етапи у розвитку релігії причорноморських міст. Перший (VI-I ст до н. е.) характеризується існуванням давньогрецького пантеону божеств, другий (I-IV ст. н. е.) - появою в релігії полісів культів негрецького походження, запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії - християнства. У кінці ІІІ ст. н. е. на Боспорі з'явилися перші ознаки християнства, а протягом перших десятиліть IV ст. н. е. тут сформувалася християнська громада на чолі з єпископом. У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім'я боспорського єпископа Кадма.
5 Тривалий час у слов'ян зберігався патріархальний племінний побут. Кожне плем'я складалося з родів - сукупності споріднених один одному сімей, які жили разом, володіли спільною власністю і керованих старійшинами. Родові старійшини мали велику владу в своїх пологах, а на віче (раду) вирішували всі племінні питання. Поступово, з відокремленням господарської діяльності сімей, на зміну родовій общині прийшла громада сусідська (вервь). На віче вже збиралися представники всіх родин і обирали для вирішення спільних справ старійшин. Таким чином, в сусідську общину входили сім'ї, не тільки мали родинні зв'язки, а й належали до різних родів - родове пристрій поступово замінювалося сусідськими громадами. З розвитком торгівлі на землях слов'ян виникають міста: Київ - у полян, Чернігів - у сіверян, Любеч - у радимичів, Смоленськ - у кривичів, Новгород - у ільменських слов'ян і т. д. У містах для захисту торгових людей створювалися дружини. На чолі таких дружин найчастіше стояли варязькі ватажки - конунги (князі). Поступово вони захоплювали владу в містах і ставали можновладних князями. Давньоруська літопис «Повість временних літ» містить переказ про те, що такі варязькі князівства були засновані Аскольдом і Діром в Києві, Рюриком в Новгороді, Рогволодом в Полоцьку. Княжа влада виникала у східних слов'ян і без участі варязьких конунгів.
Основна маса слов'ян жила в селищах (городищах). Вони завжди були розташовані поблизу від води, на березі річки чи озера. Річка була не тільки дорогою до сусідів, вона ще й годувала мешканців городищ. Головним заняттям слов'ян було землеробство. Орали сохою на конях або на волах. Також слов'яни з давніх пір займалися скотарством, проте через кліматичні умови воно було не дуже розвиненим. Широке поширення набуло бортництво - добування меду і воску від лісових бджіл - і полювання.
Слов'яни були язичниками (див. Язичництво) - вони обожнювали сили природи і померлих предків, шанували небо і землю. Небо іменувалося Сварогом, і всі небесні явища приписувалися його дітям, Сварожич. Особливою пошаною користувався у слов'ян Сварожич Перун, бог грому і блискавки. Це був войовничий бог, покровительствовавший слов'янам у війні. Інший Сварожич, Даждьбог, уособлював доброчинну силу вогню і сонця, а згубну силу вогню і сонячного спеки почитали під ім'ям Хорса. Богом вітру і бурі був Стрибог. Древній слов'янин будь-які зміни в природі та житті приписував волі богів і намагався умилостивити їх жертвопринесеннями і святами. Храмов у слов'ян не було. Зображень богів вони довгий час не робили. Пізніше з'явилися ідоли - грубо зроблені з дерева фігури богів. Жерців - особливих посередників між людьми і богами - теж не було. Жертви міг приносити всякий, хто хотів. Зате у слов'ян існували волхви-відуни, або чарівники - люди, які вміли дізнаватися волю богів.
1-палеоліт
2-мезоліт
3-енеоліт
4-неоліт
7 анти та склавини