1. Інформаційні технології та інформаційні системи

2. Критерії надійності та якості інформаційних систем.

Критерії якості ІС згідно до стандартів ISO:

З точки зору користувача	З точки зору розробника
відповідність функціональним вимогам; здатність взаємодіяти із середовищем (інтерфейс); відповідність призначенню; придатність до використання; зрозумілість і точність інформації; зручність і простота в роботі; швидкодія та час відгуку; споживання ресурсів; захищеність від злому даних і інших злочинних зазіхань; зрілість ("обкатаність"); переносимість; легка інсталяція; документованість	ефективність; надійність; стійкість до відмов; здатність відновлюватися після збоїв; відтестованість; аналізованість (можливість діагностики причин помилок і співставлення з вихідним кодом); супровідність; придатність до внесення змін та розвинення; відповідність нормам із переносимості й інсталяції;

Критерії, які визначають надійність системи:

• захищеність від помилок користувача (випадкових та навмисних);

• стійкість до апаратних відмов;

• система захисту від злому та крадіжки даних;

• резервне копіювання даних;

• здатність відновлюватися після збоїв.

Фундаментальні принципи побудови інформаційних систем, які визначають їх якість (перетинаються з вимогами стандарту ISO):

1. Адекватність відображення предметної області.	Для дотримання цього очевидного принципу необхідно тісна взаємодія проблемного користувача й проектувальника. Оцінити адекватність може тільки кваліфікований фахівець проблемної області.
2. Можливість підготовки інформації для прийняття рішень в умовах творчого процесу, що слабо піддається формалізації.	Тут, насамперед, система повинна давати можливість відповіді на невідомі заздалегідь запити користувача.
3. Можливість постійного розширення наданих користувачу зрізів інформації.	У процесі використання системи зростають побажання користувача щодо розширення кола одержуваної інформації.
4. Здатність адаптуватись до умов, що змінюються.	У процесі життя системи змінюються предметна область, бажання користувача, технічні й програмні засоби і таке інше.
5. Здатність функціонувати в реальних умовах людської діяльності.	Людська діяльність у значній мірі здійснюється не за формальними правилами, багато чого залежить від конкретного суб'єкта. Система повинна функціонувати у відповідних умовах.
6. Забезпечення перевірки вірогідності даних при введенні в систему.	При введенні даних користувач може робити як випадкові, так і навмисні помилки. Система повинна контролювати введення даних.
7. Можливість взаємодії з користувачами різних категорій і в різних режимах.	Користувачі можуть розрізнятися за рівнем знань, по кваліфікації, за рівнем доступу, по ієрархії. Система повинна враховувати відповідні рівні й режими роботи.
8. Технологічність обробки даних (дружній інтерфейс, прийнятні часові характеристики об'єкта тощо)	Припустимий час відгуку залежить від частоти запиту, складності запиту і може змінюватися в широких межах.
9. Забезпечення таємності даних, надійності, цілісності, захисту від випадкового чи навмисного руйнування або крадіжки.

Професійні виробники програмних продуктів давно вже змогли переконатися, що найбільш вірний спосіб поліпшити програми – це удосконалити процеси їх створення.

Для визначення загального рівня розвитку технологічних процесів у програмних організаціях SEI і Університет Карнегі-Меллона розробили спеціальну систему оцінки зрілості технологічних процесів в організаціях, що спеціалізуються на випуску ПЗ. Запропонована ними модель Capability Maturity Model (CMM) заснована на так називаних рівнях зрілості (maturity levels). Усього їх п'ять, і кожний із них характеризує визначений ступінь якості, що випускаються виробів.

Рівень 1. Початковий (initial).

З цього рівня починає свою діяльність більшість організацій. На даному етапі процес розробки носить неструктурований і випадковий характер. Комерційний успіх, якщо він супроводжує проекти, визначається скоріше видатними здатностями якого-небудь талановитого розроблювача або менеджера, ніж організаційною інфраструктурою компанії. У організації відсутнє стабільне середовище розробки й супроводу. Терміни випуску продуктів, як правило, не витримують. У кризовій ситуації фірма "забуває" про попередньо складені плани і всі сили кидає на кодування й тестування програми. ПЗ оцінках SEI, у даний час біля 75% софтверних фірм перебувають на початковому рівні.

Рівень 2. Повторюваний (repeatable).

Успішна реалізація проектів стає можливою завдяки жорсткому управлінню, плануванню та контролю. Акцент у даному випадку робиться на виробітку вихідних вимог, методи оцінки і конфігураційний менеджмент. Розробка нових проектів ведеться на основі раніше накопиченого досвіду і відповідно до визначених стандартів на розробку ПО. Даний рівень може забезпечити біля 15% організацій. Як показує практика, перехід із першого рівня на другий найбільш складний, оскільки вимагає комплексного впровадження основних технологічних процедур.

Рівень 3. Фіксований (defined).

Процеси, що відносяться до сфери управління й інженерної діяльності, повністю документовані, стандартизовані й інтегровані в єдиний технологічний потік, контрольований керівним персоналом.

Цей рівень у стані підтримувати 8% софтверних компаній.

Рівень 4. Керований (managed).

Організації намагаються оцінити якість процесів і готового продукту кількісно. Для контролю над процесами використовуються кількісні показники (метрики). Усі процеси передбачувані й, укладаються в заздалегідь визначені рамки. Даного рівня досягло біля 1,5% організацій.

Рівень 5. Такий, що оптимізується (optimizable).

Компанії прагнуть поліпшити свою роботу, керуючись кількісними критеріями якості. Є засоби локалізації вузьких місць у виробничих процесах. Основна ціль - випуск бездефектних продуктів, у яких усі помилки усунуті ще на стадії внутрішнього тестування.

Тільки 0,5% компаній можуть підтримувати настільки високий рівень технологічної зрілості.