54.Припинення зобов’язання щодо утримання батьками дітей.

Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

1.   Відповідно до домінуючих у суспільстві моральних засад для відносин, що складаються в сім'ї, характерною є турбота про малолітніх, неповнолітніх, інших непрацездатних членів сім'ї, надання їм посильної підтримки й матеріаль­ної допомоги. Батьки забезпечують інтереси дитини в житлі, харчуванні, відпо­чинку, лікуванні тощо.

 Батьки виконують обов'язок з утримання своїх неповнолітніх дітей безо­платно. Зобов'язання з утримання є безоплатним, оскільки воно не пов'язане з яким-небудь зустрічним наданням одержувача аліментів. Така риса зобов'язання з утримання випливає з його мети, що полягає в забезпеченні нужденної особи матеріальною допомогою за рахунок іншої особи, яка перебуває з першою у сі­мейно-правових відносинах. Виділення коштів на утримання дитини іншим з батьків, який проживає з дитиною, виступає на стороні одержувача аліментів і відповідно до закону теж зобов'язаний її утримувати, не може розглядатися як зустрічне надання, оскільки кошти адресуються не йому, а дитині. Тобто той факт, що обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків, не означає взаємності зобов'язання з утримання.

8.Обов'язок батьків утримувати свою дитину не пов'язаний з обов'язком дитини утримувати своїх батьків.

 Обов'язок батьків з утримання своїх дітей припиняється з підстав, що пе­редбачені в законі, до досягнення дитиною повноліття.

Обов'язок батьків з утримання своїх дітей припиняється у випадку смерті (оголошення померлими) батька або дитини.Перехід відповідного права або обов'язку до спадкоємців (правонаступництво) не допускається законом, оскіль­ки не відповідає самій суті зобов'язання з утримання. Право на аліменти не вхо­дить до складу спадщини як нерозривно пов'язане з особою спадкодавця (ст. 1219 ЦК України).

У випадку визнання одного (обох) з батьків безвісно відсутнім обов'язок з утримання дітей не припиняється. На підставі рішення суду про визнання фізич­ної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її ін­тересах. За заявою заінтересованої особи опікун надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вона за законом зобов'язана утримувати (ст.44ЦК Укра­їни). Таким чином, опікун над майном того з батьків, якого визнано безвісно від­сутнім, виконує обов'язок з утримання його дитини.

Обов'язок батьків утримувати своїх дітей припиняється у випадку їхнього усиновлення (удочеріння). З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена (ч. 1 ст. 232 СК України). Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини (ч. 4ст. 232 СК України). Іншими словами, усиновлювачі прирівнюються в правах і обов'язках до батьків. Тому у випадку, якщо аліменти на дитину стягувалися в судовому порядку, рішення суду про всиновлення, що набрало чинності, є непорушною підставою для припинення виплати аліментів. При усиновленні дитини однією особою батьківські права й обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажан­ням батька, якщо усиновлювачем є жінка (абз. 2 ч. 1 ст. 232 СК України). Якщо при всиновленні дитини права й обов'язки були збережені за одним з батьків, його обов'язок з утримання дитини не припиняється.

Слід особливо підкреслити, що позбавлення батьківських прав не є підста­вою для припинення зобов'язання з утримання між батьками та дітьми. Відпо­відно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільня­ється від обов'язку щодо утримання дитини. Крім того, суд на вимогу позивача або за власною ініціативою одночасно з позбавленням батьківських прав може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

У випадку влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального закладу або іншого закладу обов'язок батьків щодо її утримання не припиняєть­ся. Відповідно до ч. 1 ст. 193 СК України на користь того з батьків, з ким прожи­вала дитина до влаштування у відповідний заклад, триває стягнення аліментів на дитину, за умови, що вони витрачаються за цільовим призначенням. Згідно з абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосуван­ня судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. саме по со­бі утримання дитини в державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття. Нерідко суди, ухвалюючи рі­шення щодо позбавлення батьківських прав і передачі дітей органам опіки й пік­лування з метою їхнього подальшого влаштування, одночасно стягують із бать­ків аліменти на користь державного закладу, куди будуть поміщені діти^.