Б) затверджені в єс:

Цілі (документ Комісії Європейських Співтовариств з назвою: «Податкова політика в ЄС – пріоритети на роки вперед»), що їх мають переслідувати всі країни­члени Союзу:

• сприяння податкової політики ЄС досягненню цілей, визначених на Раді ЄС у Лісабоні, тобто стати найбільш конкурентоспроможною, динамічною та інтелектуально орієнтованою економікою світу шляхом сталого економічного розвитку, створення кращих робочих місць та досягнення більшого рівня соціальної єдності;

• подальше підтримання ефективного розвитку внутрішнього ринку, як до, так й після можливого географічного розширення ЄС, отримуючи усі можливі вигоди від його функціонування;

• сприяння довгостроковому зменшенню загального рівня податкового навантаження в ЄС зі збереженням здорового балансу між зменшенням податків, інвестиціями у суспільний сектор економіки та підтримкою фіскальної консолідації країн;

• посилення в ЄС системи економічного, соціального (на випадок безробіття), медичного, страхового, інноваційного, споживчого захисту та підтримання якісної політики розвитку, екологічного захисту та енергозбереження;

• підтримувати реформування Європейської моделі соціального розвитку.

Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних завданнях :

1) гармонізації ставок ПДВ і впровадження акцизних зборів;

2) уніфікації податків на доходи від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

Основними пріоритетами політики податкової гармонізації, що проводиться в даний час в ЄС, є ліквідація неефективних елементів податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС. Одночасно концепція податкової гармонізації припускає збереження самобутності національних податкових систем і не передбачає повної стандартизації порядку стягування податків в ЄС. На практиці даний підхід був реалізований при затвердженні наступних документів: Директива про злиття, Директива про взаємовідносинах між материнськими і дочірніми компаніями, Арбітражна конвенція, Кодекс податкової конкуренції і інші документи "пакету Монті". Податкова гармонізація одержала лише непряме віддзеркалення в Угоді про Європейське Співтовариство та інші засновницькі документи ЄС. Відмітною особливістю регулювання оподаткування в ЄС є відсутність загального документа (аналогічного Податковому кодексу), що систематизує всі основні норми податкового законодавства ЄС. В даний час положення, що визначають податкову політику в ЄС, є сукупністю окремих рішень інститутів ЄС (Рада ЄС, Європарламент і ін.), які оформляються у вигляді директив, регламентів, рішень, рекомендацій і висновків.

Отже, податкова гармонізація в ЄС ставить перед собою такі основні цілі:

• усунення податкових кордонів з метою забезпечення рівних конкурентних умов для суб'єктів господарювання;

• об'єднання й уніфікація внутрішнього ринку ЄС як основної рушійної сили інтеграційних процесів у регіоні;

• приведення у відповідність структури податкових систем, порядку стягнення основних видів податків у всіх країнах — членах ЄС.

З огляду на зазначене вище, доводиться констатувати, що фактично в ЄС донині не створено єдиного податкового простору, що безумовно ускладнює функціонування єдиного внутрішнього ринку. Разом з тим важливо підкреслити, що за півстолітню історію практики гармонізації національних систем оподаткування країн-учасниць у контексті розвитку ЄС встановлено такі загальні принципи податкової гармонізації:

• узгодження правового регулювання;

• синхронність прийняття гармонізованих законодавчих актів;

• послідовність етапів гармонізації;

• пріоритетність міжнародних угод над національним законодавством.

• забезпечення нейтральності податків з позицій умов конкуренції на єдиному ринку, іншими словами, недискримінаційний податковий режим для всіх його учасників;

• усунення податкового (митного) контролю на внутрішніх кордонах співтовариства;

• виключення можливості подвійного оподаткування прибутку компаній, які здійснюють діяльність у двох або більше країнах ЄС;

• зведення до мінімуму можливості ухилення від сплати податків;

• існування гарантії надходження відповідних доходів у бюджети країн-учасниць.

Ці принципи, у свою чергу, зумовлюють необхідність системного підходу до гармонізації національних податкових систем, основними напрямами якої в ЄС стали: гармонізація стягнення непрямих податків (ПДВ і акцизів); уніфікація оподаткування компаній.

Відповідно до принципів "пропорційності" і "субсидіарності" інститути ЄС не мають права самостійно встановлювати норми оподаткування, без їх попереднього узгодження з країнами-членами ЄС. Принцип "податкової недискримінації" базується на двох основних положеннях:

1. неможливості прямого або непрямого обкладення внутрішніми податками однією державою-членом ЄС продукції іншої держави-члена ЄС в розмірах, що перевищують оподаткування національної продукції;

2. держава-член ЄС не повинна обкладати продукцію інших держав-членів ЄС внутрішніми податками з метою непрямого захисту іншої продукції.

Принцип "податкової недискримінації" часто знаходить своє практичне застосування в арбітражній практиці ЄС.

Тісно пов'язаним з принципом "податкової недискримінації" є принцип "нейтральності оподаткування", що полягає в забороні на відшкодування внутрішнього оподаткування при ввезенні продукції на територію іншої держави-члена ЄС в розмірі, що перевищує рівень сплачених прямих або непрямих податків.

Основними завданнями гармонізації прямих податків є:

• уникнення подвійного оподаткування і мінімізація умов ухилення від сплати податків на дохід, майно і капітал;

• формування раціональних систем оподаткування, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку економіки, зниження податкового тягаря для товаровиробників, заохочення інвестицій у виробничий сектор, формування узгодженої системи податкового адміністрування, скорочення податкових пільг, спрощення оподаткування малого підприємництва.

У сфері оподаткування прибутку корпорацій європейська податкова гармонізація передбачає:

• вирівнювання податкових ставок;

• уніфікацію податкової бази;

• усунення подвійного оподаткування;

• застосування спеціального статусу європейської компанії;

• взаємодопомогу країн — членів ЄС щодо оподаткування прибутку корпорацій.