0

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 5

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО РЕЖИМУ 5

1.1.Поняття та зміст державно-правового режиму 5

1.2.Типи державних режимів 7

РОЗДІЛ 2 13

ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНОГО, АВТОРИТАРНОГО І ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ 13

2.1. Аналіз державного режиму: термінологія, класифікація та характеристика 13

2.2.Політичні і економічні аспекти здійснення державної влади в умовах демократичного, авторитарного і тоталітарного режимів 19

РОЗДІЛ 3 26

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ 26

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

ВСТУП

Сучасна держава – це, насамперед, ефективна інституціоналізована організація громадянського суспільства, яка забезпечує його політичний, соціально-економічний, духовний, інформаційний та екологічний розвиток в умовах тотальних глобалізаційних процесів. Інакше кажучи, держава є формою соціального розвитку, прогресу громадянського суспільства. Водночас існує також зворотний дихотомічний зв’язок: громадянське суспільство кожної країни світу існує та розвивається в тих межах, які встановлює та визначає держава.

Розбудова незалежної Української держави потребує вдосконалення теоретичного розроблення та поліпшення стану практичного здійснення державної влади. Тому особливого значення набуває дослідження елементів форми держави, покликане констатувати сукупність певного кола загальних ознак і взаємозв’язків, що характеризують державу як суспільний феномен.

До складових форми держави входять три елементи: форма державного правління — це елемент форми дер­жави, що характеризує структурну організацію влади, стійкий порядок формування вищих органів державної вла­ди та їх компетенцію, взаємодію між ними, форма державного устрою — це елемент форми дер­жави, який характеризує внутрішню будову держави, тери­торіальну організацію влади та спосіб (порядок) розподілу території держави на адміністративно-територіальні одиниці, взаємодією між ними у межах держави, форма державного режиму — це елемент форми дер­жави, який характеризується як сукупність певних методів (способів) здійснення державної влади.

Всі елементи форми держави пов'язані між собою: будь-яка зміна державного режиму призводить до зміни форми держави і, навпаки, зміна форми державного устрою та прав­ління держави спричиняє зміни державного (політичного) режиму, тому розвиток і вдосконалення форми держави мають здійснюватись на фундаментальних наукових засадах.

Державний режим є способом реалізації державою свого призначення в суспільстві та складається із системи методів, засобів здійснення державної влади.

Метою даної роботи є дослідження еволюції державного режиму в Україні.

Розділ 1 теоретико-методологічні аспекти державно-правового режиму

1.1.Поняття та зміст державно-правового режиму

Державний режим — це система заснованих на нормах права методів, способів та прийомів здійснення державної влади. На відміну від форми державного правління та фор­ми державного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держави, державний режим найшвидше ре­агує на зміни в суспільному житті, характеризує порядок діяльності держави, визначає її функціональне спрямуван­ня. За різних форм правління та устрою може існувати один і той же державний режим [19,с.140].

Наприклад, за формою державного правління Велико­британія — монархія, Німеччина — республіка, а за фор­мою державного режиму — ці держави є демократичними.

Як і інші складові форми держави – форма правління і форма державного устрою, державний режим безпосередньо пов'язаний із владою. Однак на відміну від них він не асоціюється прямо ні з порядком формування вищих місцевих органів державної влади або організацією верховної влади в державі, як у випадку з формою правління, ні з внутрішньою будовою держави, адміністративно-територіальною й національно-державною організацією влади, як це виявляється у формі державного устрою. Державний режим виступає як реальний прояв організаційно оформленої влади, як процес її функціонування.

У науковій літературі є кілька визначень державного режиму й уявлень про нього. Одні з них дуже схожі, інші вносять досить істотні корективи в традиційно сформоване про нього уявлення. Найпоширенішим уявленням про державний режим нині є згадане вище розуміння його як сукупності засобів, методів, способів або прийомів здійснення державної влади. Це найбільш усталений погляд на державний режим [8,с.172].

До нього примикають інші аналогічні, але водночас певною мірою такі, що відрізняються від нього, уявлення. Серед них можна виокремити, наприклад, визначення державного режиму як "конкретного прояву державної організації, що виражається в стані та характері демократії та політичної свободи в суспільстві". У цьому визначенні поняття режиму як процесу здійснення, "прояву" державної влади й організації, доповнюється також посиланням на те, що це "конкретний прояв", який виражається як у "стані й характері", іншими словами, у рівні розвитку демократії, так і в стані (рівні розвитку, ступені гарантованості) політичної свободи в суспільстві.

Іншим, близьким до традиційного, визначенням державного режиму може бути розуміння його як системи або сукупності форм, методів, засобів і способів володарювання, "через які державна влада легітимізує своє існування й функціонування" [8,с.183].

У цьому визначенні привертають увагу два моменти, що відрізняють його від традиційного визначення. По-перше, те, що режим асоціюється не тільки з процесом функціонування державної влади, а й із процесом самого її існування. А по-друге, те, що державний режим пов'язується із процесом легітимації державної влади. При цьому під легітимацією (легітимністю) влади розуміється "прийняття влади з боку підлеглих їй суб'єктів і їхня згода з тим, що ця влада (будучи в ідеалі легальною) відповідає загальним уявленням громадян про справедливу політичну систему". Іншими словами, легітимність влади означає прийняття і підтримку її з боку громадян та їхніх об'єднань як такої, що відповідав їхнім уявленням про справедливість.

Поняття "державний режим" не тотожне поняттю "політичний режим", хоча за значенням вони близькі одне до одного. Державний режим — це різновид політичного режиму, який має більш широке значення ніж державний режим. До поняття "політичний режим" вхо­дять не тільки методи діяльності державних органів, а й форми діяль­ності всіх елементів політичної системи суспільства: політичних пар­тій, громадських організацій та інших об'єднань громадян.

У сучасній науковій літературі наводиться чимало визначень політичного режиму. Одним з найбільш вдалих, на наш погляд, є варіант, запропонований видатним французьким політологом Ж.-Л. Кермонном (за роботою Р. Мухаєва): «Під політичним режимом розуміється сукупність елементів ідеологічного, інституціонального та соціологічного порядку, які сприяють формуванню політичної влади в даній країні на певний період» [11,с.56]

Але на відміну від форми державного правління та форми держав­ного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держа­ви, державний режим характеризує порядок діяльності держави, ви­значає її функціональне спрямування. Державний режим є найбільш нестійким елементом форми держави.