- •1.Предмет м/е. М/е суб’єкти та їх взаємодія.
- •2.Методи м/е. Об’єкти м/е. Типи економ. Систем.
- •3. Функції м/е. Нормативна та позитивна м/е.
- •4. Основні м/е показники: національний обсяг вир-ва, загальний рівень цін, процентна ставка. Зайнятість.
- •5. Методи обчислення внп.
- •12. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса
- •21. Основні характеристики депресії та буму.
- •22. Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їх циклічних властивостей.
- •23. Антикризова (кон’юктурна політика) держави.
- •24. Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.
- •25. Мультиплікатор фіскальної політики.
- •26. Основні джерела доходів держави.
- •27. Податки. Основні функції податків.
- •28. Джерело і об’єкт оподаткування.
- •29. Податкова ставка. Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом.
- •30. Крива Лаффера.
- •31. Державні видатки. Структура державних видатків за економічною класифікацією.
- •32. Структура державних видатків за функціональною класифікацією.
- •33. Державний бюджет. Стан держбюджету. Дефіцит держбюджету.
- •34. Державний борг. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.
- •35. Грошова система. Грошовий обіг. Закони грошового обігу.
- •36. Елементи грошової системи. Еволюція грошей.
- •37. Пропозиція грошей. Грошові агрегати.
- •38. Депозитний мультиплікатор. Норма обов’язкових банківських резервів.
- •39. Попит на гроші: а) для операцій; б) для активів.
- •40. Грошово-кредитна політика держави. Роль Центрального банку.
- •41. Основні інструменти грошово-кредитної політики.
- •42. Інфляція: причини, типи (відкрита,закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції)
- •43. Інфляція та перерозподіл національного доходу.
- •44. Показники інфляції.
- •45. Крива Лаффера для інфляційного податку
- •46. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •47. Антиінфляційна політика держави.
- •48. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.
- •49. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.
- •50. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.
- •51. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Міжнародна валютна система.
- •52. Міграція робочої сили. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції.
- •53. Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.
- •54. Крива виробничих можливостей. Типи економічного зростання.
- •56. Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу.
- •57.Парадокс заощадження.
- •58. Банківська система України. Роль комерційних банків.
- •59. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •60. Грошова реформа в Україні.
26. Основні джерела доходів держави.
До основних джерел бюджетно-податкових доходів належать: • податки; • власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності; • платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі; • соціальні та бізнесові трансферти тощо. Держава фінансує свої витрати насамперед за рахунок податкових надходжень. Податки - це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом. Тобто, це фіскальні вилучення, що утворюють доход державного бюджету, в тому числі відрахування доцільових позабюджетних фондів (наприклад: внески до державного пенсійного фонду). За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів. Податки мають свою класифікацію. За механізмом формування: прямі та непрямі. Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. За ознакою співвідношення між ставкою податку та
доходом: пропорційний податок – це середня ставка, що залишається незмінною незалежно від зміни доходу. Регресивний податок – це середня ставка, яка знижується із зростанням доходу. Прогресивний податок – це середня ставка, яка підвищується із зростанням доходу.
Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Вона буває: гранична податкова ставка — це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу; середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходів, які оподатковуються.
27. Податки. Основні функції податків.
Держава фінансує свої витрати насамперед за рахунок податкових надходжень. Податки - це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом. Тобто, це фіскальні вилучення, що утворюють доход державного бюджету, в тому числі відрахування доцільових позабюджетних фондів (наприклад: внески до державного пенсійного фонду). За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого
фонду грошових коштів. Податки мають свою класифікацію. За механізмом формування: прямі та непрямі. Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна одержувачів доходів. Вони також можуть через зростання цін перекладатися на споживача. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. За ознакою співвідношення між ставкою податку та доходом: пропорційний податок – це середня ставка, що залишається незмінною незалежно від зміни доходу. Регресивний податок – це середня ставка, яка знижується із зростанням доходу. Податкова система є регресивною, якщо після сплати податків нерівність зростає. Прогресивний податок – це середня ставка, яка підвищується із зростанням доходу. Прогресивні податки зменшують нерівність у доходах.
Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Вона буває: гранична податкова ставка — це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу; середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходів, які оподатковуються. Рівень оподаткування в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і господарств.