1. Охорона праці

1.1. АНАЛІЗ УМОВ ПРАЦІ

Вказати виробниче приміщення , де буде встановлене

автоматизоване устаткування.

Докладно охарактеризувати можливі потенційні виробничі небезпеки, які закладені в проектованій системі автоматизації, автоматизованому устаткуванні та виробничому процесі. Аналіз повинен бути конкретним по кожному небезпечному та шкідливому виробничому фактору, вказуючи на негативний вплив їх на організм працюючих (рушійні вузли та деталі устаткування, напруга силової мережі, електродвигуни, освітлювальні пристрої, електронагрівачі, використання та можливість виділення шкідливих речовин, пари, пилу, тепла, утворення шумів, вібрації, впливу електромагнітного випромінювання, утворення статичної електрики, використання горючих та вибухонебезпечних матеріалів та інше) . Встановити причини можливих аварій, пожеж, вибухів, нещасних випадків, професійних захворювань [10-12, 17, 19– 25, 27, 28, 47, 51, 52, 64].

Правильний аналіз вищезазначених небезпечних та шкідливих факторів дозволяє належним чином розробити відповідні заходи та засоби щодо їх недопущення, як в конструктивно-технічному, так і в організаційному плані, що повинно бути відображено в розділі „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ” дипломного проекту [2,6, 27,28,47,51, 52, 64].

1.2. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

Заходи з безпеки передбачають систему організаційних та технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів [10-14,22-25,27,28,41,46-48, 51,64-69,77 ].

Отже, в цьому розділі для системи автоматизації та обладнання (виробництва), що автоматизується, необхідно розробити конкретні засоби та організаційні заходи, які запобігають впливу небезпечних виробничих факторів на працюючих .

1.2.1. Вплив автоматизації на підвищення безпеки праці

Провести порівняльний аналіз існуючого аналогічного устаткування та запроектованого, і показати переваги останнього з точки зору техніки безпеки, ергономіки, технічної естетики. Обґрунтувати доцільність системи автоматизації обладнання (виробництва), що проектується с точки зору охорони праці [10,12,27,28,39,64,66].

1.2.2. Електробезпека

Широке використання в промисловості електродвигунів, нагрівальних приладів, електричних систем управління, працюючих в різних умовах навколишнього середовища, потребують підвищеної уваги до забезпечення електробезпеки, до розробки заходів та засобів, які б забезпечували захист людини від впливу електричного струму [10,13,14,17,29,30,48-50].

Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де проектуються автоматизація та механізація виробничих процесів, застосовуються промислові роботи, а також у приміщеннях, де встановлюються електронно-обчислювальні машини і персональні комп’ютери (далі - ЕОМ) відображені у НПАОП 40.1-1.32-01, ДНАОП 0.00-1.32-01, ДНАОП 0.00-1.31-99, ДНАОП 0.00-1.21-98, ГОСТ 12.2.007.0-75.ССБТ й в нормативно-технічній експлуатаційній документації заводу-виробника [13,14,17,48-50].

Необхідно визначити категорію приміщення щодо небезпеки ураження людей електричним струмом та характеристику середовища в приміщенні згідно «Правил будови електроустановок»(далі ПБЕ) [10,17, 48-50]

Відповідно до ПБЕ, за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом приміщення поділяються на наступні три категорії:

1. Приміщення без підвищеної небезпеки - це приміщення, де відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку. Вони сухі, незапилені, з нормальною температурою повітря й ізолюючою підлогою.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою - це приміщеня, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:

- підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75%);

- висока температура повітря (35⁰С);

- струмопровідний пил ( технологічний, атмосферний пил, що потрапляє в середину агрегатів, технологічного обладнання, осідає на проводах, струмопровідних частинах і погіршує умови охолодження та ізоляції, але не викликає небезпеки аварії);

- струмопровідна підлога ( металева, залізобетонна);

- можливість одночасного дотику працюючого до

з’єднаних з землею металоконструкцій, обладнання з одного боку, та до металевих корпусів електрообладнання – з іншого.

3. Приміщення особливо небезпечні – це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:

- відносна вологість повітря постійно тримається близько 100% (стеля, підлога, стіни покриті вологою)

- хімічно активне середовище ( у приміщеннях є агресивні пари, гази, рідини,які діють на ізоляцію та руйнують струмопровідні частини електроустаткування)

- одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки.

Особливо небезпечними приміщеннями є більша частина виробничих приміщень. До них дорівнюються території розміщення зовнішніх електроустановок [48-50].

Вказати параметри силової мережі електроустановок устаткування, що автоматизується (вид струму, напруга, схема

мережі, режим роботи нейтралі).

Вказати джерело живлення системи, яка проектується, та його електричні параметри.

Враховуючи клас вибухо- та пожежонебезпеки приміщення (відповідно до ПБЕ), в якому буде встановлено устаткування, вибрати необхідне виконання електродвигунів та пускорегулювальної апаратури, тип електропроводки, спосіб її прокладання по конструктивних елементах устаткування , вид роз’ємів та з’єднання електропроводів.

Визначити клас електротехнічних виробів за способом

захисту людини від ураження електричним струмом. Згідно з ГОСТ 12.2.007.0-75.ССБТ. „Изделия электротехнические” існує 5 класів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ.

Клас 0 – вироби, які мають робочу ізоляцію, та не мають елементів для заземлення, якщо ці вироби не віднесені до

класів І чи ІІ.

Клас 0І – вироби, які мають робочу ізоляцію, елемент для заземлення та провід без заземлюючої жили для приєднання до джерела живлення.

Клас І – вироби, що мають робочу ізоляцію та елемент для заземлення, У випадку, коли вироб класу І має провід для приєднання до джерела живлення, цей провід повинен мати заземлюючи жилу та вилку із заземлюючим контактом.

Клас ІІ – вироби, які мають подвійну або посилену ізоляцію та не мають елементів для заземлення.

Клас ІІІ – вироби, які не мають ані внутрішніх, ані зовнішніх електричних ланцюгів з напругою більше 42В.

Вироби, що отримують живлення від зовнішнього джерела, можуть бути віднесені до ІІІ класу тільки в тому разі, якщо вони призначені для приєднання безпосередньо до джерела живлення напругою не більше 42В, в якого під час холостого хода вона не перевищує 50В. При використанні в якості джерела живлення трансформатора або перетворювача його вхідна та вихідна обмотки не повинні бути електричнозв’зані, і поміж ними повинна бути подвійна або посилена ізоляція .

Визначити захист під час переходу вищої напруги в мережу нижчої. В мережах напругою до 1000В для захисту від небезпеки переходу вищої напруги в сторону нижчої(як правило, малої напруги) один з виводів або середню точку обмотки нижчої напруги заземлюють чи занулюють, або використовують заземлений екран чи екранну обмотку поміж обмотками вищої та нижчої напруг трансформатора. При наявності заземленого екрану або екранної обмотки перехід вищої напруги в мережу нижчої неможливий.

Вибрати систему захисту від небезпеки переходу напруги на конструктивні частини електрообладнання у випадку пробою ізоляції та замикання на корпус (захисне заземлення, захисне занулення, захисне відключення)[14,17,29,30,48-50].

Зробити розрахунок заземлюючого пристрою. Метою розрахунку є визначення кількості електродів заземлювача і заземлювальних провідників, їхніх розмірів і схеми розміщення в землі, при яких опір заземлюючого пристрою розтіканню струму або напруга дотику при замиканні фази на заземлені частини електроустановок не перевищують допустимих значень.

Розрахунок захисного заземлення:

Вихідними даними (надає консультант розділу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях”) для розрахунку є:

- допустимий опір розтікання струму землі заземлюючого пристрою(вимоги ПБЕ) R_{З НОРМ.} , табл..1(додаток І)

- питомий опір ґрунту в місці спорудження заземлювача ₃ (Ом*м); тип заземлювача і його конструктивні розміри (труба, куткова сталь, угвинчувана кругла сталь), м;

- конструкція заземлюючого пристрою (заземлювачі, роз-

ташовані в ряд чи за контуром).

Нижче наведений порядок розрахунку заземлюючих пристроїв в однорідному грунті за методом коефіцієнтів використання електродів.

Послідовність розрахунку:

1. Визначити розрахунковий питомий опір грунту _р.3:

_р.3= ₃ , [ Ом*м ]

де ₃ - питомий опір ґрунту , Ом*м; отриманий з табл..2 (дод.І) ; - коефіцієнт сезонності , з табл..3, 4

(дод.І).

2. Визначити опір розтікання струму в землі одного вертикального заземлювача, заглибленого h від поверхні

землі, за формулою:

- для електрода з круглої арматурної сталі :

R_В = ( _р.3 / 2 L)* [ ln ( 2L/d )+0,5 ln((4t+l) / (4t-l)] ,

[Ом]

- для електрода із кутникової сталі

R _B = ( _Р.3./ 2 L)* [ ln (2L /( 0,95b) + 0,5 ln((4t+l) / (4t-- l)],

[Ом]

де _Р.3 – розрахунковий питомий опір грунту, Ом*м ;

L – довжина заземлювача, м; d – діаметр заземлювача., м

(для кутникової сталі з шириною полки кутника b (м) :

d= 0,95 b ); b – ширина полки кутника, м; t – глибина закладення половини заземлювача, м

t = 0,5 L + h ,

де h – відстань від поверхні землі до верхнього кінця заземлювача, рекомендовано приймати від 0,5 до 0,8 м.

3 Визначити орієнтовану кількість вертикальних заземлювачів n* :

n* = R_B /R_{3 HOPM.}

4. Визначити з табл. 5 (дод.І) коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів, який враховує ефект екранування при вибраному значенні К = a / L , де а – від-

стань між заземлювачами, м; L – довжина заземлювача,м;

К може бути рівним 1, 2 або 3 .

5. Визначити кількість вертикальних заземлювачів „ n” з урахуванням _В :

n = R_B / ( R_{3NOPM B} )

де R_3HOPM. – найбільший допустимий опір заземлюючого пристрою, Ом ; _В - коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів.

6. Визначити опір горизонтального заземлюючого провідника R_Г ,прокладеного на глибині t (м):

- для провідника - з’єднувальної стрічки :

R_Г = ( _р.3./ 2 L ₁) ln [ 2L² ₁ / ( b₁ t) ], [ Ом ]

де R_Г - опір розтікання струму в землі горизонтального заземлювача, Ом; L₁ - довжина заземлюючого провідника, м ; b ₁– ширина полосової сталі, з якої виготовлено горизонтальний заземлювач, м; t – глибина занурення горизонтального заземлювача, м.

- для провідника - з круглої арматурної сталі:

R_Г = ( _Р..3. ./ 2 L₁) ln [2L²₁ / (d₁ t)] , [ Ом ]

де d₁ – діаметр заземлюючого провідника, м.

Довжину заземлюючого провідника L₁ визначають за формулою:

L₁ = 1,05 a n_B ,

де

a = K L (див. п. 3 вище)

7. Обчислить загальний опір R₃ заземлюючого пристрою за формулою :

R₃ = R_B R_Г / ( n R _{Г В} + R _{B Г} ), Ом

де _Г - коефіцієнт використання горизонтального заземлюючого провідника, який визначають з табл. 6 (дод.І).

Отримане значення опору штучного заземлення не повинно перевищувати допустиме значення опору захисного заземлення за ПВЕ ( R₃ R_3.НОРМ. ) .

1.2.3. Технічні засоби безпеки працюючих

Під час проектування та експлуатації устаткування необхідно передбачити використання пристроїв, які б унеможливлювали контакт людини з небезпечною зоною або знижували небезпеку контакту.

Засоби досягнення безпеки треба розглядати з двох вихідних позицій :

1) колективні засоби, які забезпечують захист всіх працюючих на ділянці (ДСТУ 7238:2011);

2) індивідуальні засоби для підвищення захисних властивостей людини; до них належать також й навчання взаємодії з машинами та устаткуванням в небезпечній зоні (ДСТУ 7239:2011) [73,74].

Колективні засоби реалізуються під час механізації та автоматизації виробничих процесів; використання роботів,

дистанційним керуванні обладнанням; визначенні розмірів небезпечної зони; використанні огороджень, блокування, запобіжних пристроїв, попереджувальної сигналізації; здійсненням розпізнавального фарбування [65,66,73,74].

У вирішенні задач захисту від механічних небезпек особливу роль відіграє правильне визначення меж небезпечної зони (ГОСТ 12.0.003-80). До поняття небезпечна зона входить простір, в якому можливий вплив на працюючого небезпечного та (або) шкідливого виробничого фактору . Об’єкти, що рухаються та падають, супроводжують майже кожний виробничий процес, і їх необхідно брати до уваги під час аналізу робочого місця по відношенню до безпечної організації праці. Організаційно максимальна безпека праці забезпечується використанням захисних огорож, запобіжних пристосувань, блокувальних пристроїв, засобів індикації та сигналізації, автоматизації та механізації .

Необхідно визначити найбільш травмонебезпечні зони устаткування, що потребують встановлення захисних огорож(матеріали, заготовки, вироби та частинки матеріалу, що обробляються; бризки розплавленого металу; хімічних речовин, розчинів, мастильно-охолоджувальних рідин тощо). Обґрунтувати вибір виду захисної огорожі(суцільна, сітчаста, з прозорих матеріалів, комбінована) та ії конструктивного виконання. Аргументувати доцільність встановлення захисних огорож з автоматичним блокуванням.

Обґрунтувати вибір відповідних запобіжних пристосувань (зрізних шпильок, штифтів та шпонок,муфт тертя, плавких запобіжників, спеціальних реле, кінцевих вимикачів, пневматичних контакторів, запобіжних клапанів, контактних термометрів та манометрів, терморегуляторів та ін.), призначених для попереджування поломок окремих частин устаткування та аварійних ситуацій.

Обґрунтувати вибір відповідних типів блокувальних пристроїв (механічні, пневматичні, гідравлічні, електричні, електронні, фотоелектричні) та місць їх встановлення. Якщо це оригінальна розробка, то навести принципову схему пристрою та описати її роботу [17,18,20].

Охарактеризувати вибір засобів сигналізації (звукові, світлові) для сповіщення обслуговуючого персоналу про подачу напруги на устаткування, його пуск, несправності відповідальних вузлів та механізмів, порушення режимів роботи чи технологічного процесу, виникнення аварійних ситуацій тощо. Кольори сигнальні та знаки безпеки регламентовані ГОСТ 12.4.026-76. Відповідно до цього нормативного документу у нас, як і в багатьох інших країнах , прийняті основні наступні сигнальні кольори : червоний – „небезпека”, жовтий – „увага”, зелений – „безпека”, синій – „інформація”. Також застосовують знаки безпеки наступних груп: забороняючи, попереджуючі, приписуючи та вказівні. Обґрунтувати необхідність застосування засобів індикації (показників тиску, напруги, температури, рівня води, мастила). Визначити місця встановлення засобів сигналізації та індикації [75].

Надати характеристику системи дистанційного управління, яка забезпечує контроль та регулювання роботи обладнання з робочих місць, віддалених від небезпечної зони [65,66].

1.2. 4. Інструктивні вказівки по безпечній експлуатації

автоматизованого устаткування.

Розробити вимоги безпеки під час експлуатації автоматизованого устаткування. Необхідно вказати основні вимоги щодо дотримання заходів безпеки перед початком роботи, під час роботи та після ії закінчення, а також забороняючи вимоги для попередження дій, які можуть викликати нещасні випадки, поломки, аварії, пожари або вибухи [10,12,29,30,43-48].

1.3. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ ТА ГІГІЄНА ПРАЦІ

Вагомий вплив на працездатність та здоров’я працюючих здійснює виробниче середовище. Це середовище у виробничих приміщеннях в основному визначається мікрокліматом, освітленням, наявністю шкідливих речовин у повітрі, рівнем шуму, випромінювання [10-17,27,28,39,51,52,55-64].

Розробити основні заходи та конструктивні рішення по

забезпеченню нормованих значень наведених вище параметрів виробничих приміщень та знешкодженню небезпечного впливу на організм працюючих шкідливих виробничих факторів.

1.3.1. Оздоровлення повітряного середовища

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

Встановити оптимальні та допустимі норми метеоумов для робочої зони виробничого приміщення, де буде встановлено автоматизоване устаткування , згідно з ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. [55].

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року [55].

Для того, щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів: температуру, відносну вологість та швидкість повітря.

З метою створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі пари, газо- та пилоподібні речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Необхідно визначити джерела виділення, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин (ГДК), що потрапляють в повітря робочої зони виробничих приміщень, клас небезпеки та агрегатний стан , відповідно до ГОСТ 12.1.007-76. ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности [56].

Висвітлити питання щодо вибору системи опалення та обладнання припливно- витяжної загально обмінної вентиляції , різних типів місцевої припливної та місцевої витяжної вентиляції. Обґрунтувати вибір систем опалення та вентиляції з санітарно-гігієнічної та протипожежної точок зору. Аргументувати необхідність застосування кондиціювання повітря. Якщо кількість шкідливих речовин,які виділяються в повітря робочої зони, створюють концентрації вищі за гранично допустимі, то необхідно, крім застосування систем вентиляції, вирішувати питання про використання засобів індивідуального захисту працюючих [55-57].

1.3.2. Виробниче освітлення.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно бути правильно спроектованим та виконаним, відповідаючи вимогам ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» [12,15,16, 58,64,76].

В виробничому приміщенні вказати, де буде встановлено устаткування, що проектується, вид виробничого освітлення (природне, штучне, змішане). На основі характеристики зорових робіт та ступеня точності виробничих процесів, обраної системи природничого освітлення визначити освітленість , потрібну для створення нормальних зорових умов на робочому місці, згідно з

СНиП ІІ-4-79/85 Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. Розрахувати кількість та площу світлових отворів [15,16, 29,30,76].

Застосування одного природного освітлення недостатньо для створення нормальних безпечних умов праці, тому в даному розділі необхідно обґрунтувати вибір системи штучного освітлення ( загальне чи комбіноване).

Якщо загальне освітлення виробничого приміщення не забезпечує нормальних зорових умов праці, то необхідно зробити розрахунок місцевого освітлення , для чого треба

вибрати вид джерела світла, тип світильників, їхнє розташування у приміщення, визначити необхідну величину світлового потоку лампи та її потужність точковим методом [15,16].

При виконанні робіт І – ІV розрядів рекомендується використовувати, як правило комбіновану систему освітлення, оскільки досягнення необхідної освітленості при загальній системі освітлення вимагає великих витрат електроенергії і є недоцільним. З цієї ж точки зору слід надавати перевагу локалізованому освітленню, в тому числі і в системі комбінованого, витримуючи при цьому допустимі норми нерівномірності освітлення (СНиП ІІ-4-79/85). Освітленість робочої поверхні, створювана світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна складати не менше 10 % нормованої для комбінованого освітлення, однак у всіх випадках не менше 150 лк при газорозрядних лампах і 50лк

- при лампах розжарювання. Вибираючи джерела світла, слід надавати перевагу люмінесцентним лампам, які енергетично більш економічні. Якщо немає застережень стосовно спектрального складу випромінюваного світла, то найкраще, з економічної точки зору, застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу світловіддачу . Для освітлення високих виробничих приміщень широко застосовуються ртутні дугові лампи високого тиску з спрямованою кольоровістю типа ДРЛ. Перспективними є натрієві лампи ДНаТ [10,12,15,16].

Передбачити (при необхідності) встановлення у виробничій будівлі та приміщеннях інших, окрім робочого, видів штучного освітлення (аварійного, евакуаційного), а також потрібну освітленість пульта керування.

1.3.3. Захист від шуму та вібрацій.

При проектуванні устаткування необхідно розробляти заходи щодо зниження шуму, вібрацій, запобіганню їхнього шкідливого впливу на організм працюючих.

Визначити допустимий рівень звукового тиску та звуку на постійних робочих місцях згідно з ДСН 3.3.6-037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку [10,12,59].

Визначити гігієнічні норми загальної технологічної

вібрації на постійних робочих місцях та локальної вібрації згідно з ДСН 3.3.6-039-99. «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та ДСТУ 2300-93. «Вібрація. Терміни та визначення» [10,12,60].

Необхідно оцінити чи раціонально розміщено основне та допоміжне обладнання в приміщенні, чи сприяє воно розсіюванню звукових хвиль, чи є можливість згрупувати

найбільш „шумне” обладнання та відокремити його від інших робочих місць. Обґрунтувати вибір заходів щодо захисту працівників від дії шуму, зокрема, шляхом застосування акустичної обробки приміщень (звукопоглинальне облицювання стін та стелі, штучні звукопоглиначі різних конструкцій тощо), встановлення звукоізолюючих кабін, перегородок, екранів, кожухів, застосування індивідуальних засобів захисту [10,12,73,74].

Визначити джерела вібрацій та обґрунтувати запроектовані заходи щодо захисту від їх дії ( застосування віброізолюючих фундаментів під верстати, еластичних прокладок, амортизаторів, компенсаційних розширювачів і вібропоглинальних з’єднань у повітроводах та ін.)

Якщо технічними заходами не вдалося знизити шум та вібрацію на робочому місці до допустимих величин, то вказати на використання відповідних засобів індивідуального захисту [10,12,73,74].

1.3.4. Захист від випромінювання.

Електромагнітні поля (ЕМП) та іонізуючі випроміню-вання,не виявляючись органами чуття людини, справляють негативний вплив на організм, призводячи, як до гострих. так і до хронічних уражень, порушень в системах і органах. Тому виникає потреба захисту працюючих від їх шкідливого впливу.

Необхідно визначити джерела електромагнітних та іонізуючих випромінювань і оцінити їх рівні. Зробити висновок щодо відповідності останніх гранічним величинам, які регламенуються нормативними документами: ДНАОП 0.03-3.30-96. Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. а також ГОСТ 12.1.006-84 „Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах” встановлюють норми змінних ЕМП[10,12,62,64]

Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно – гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінювання як для окремої людини, так і для суспільства взагалі є „Норми радіаційної безпеки України (НРБУ – 97)” [61,63].

Обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів щодо запобігання впливу на працюючих різних видів випромінювань, а саме: екранування, захисні камери, автоматизація процесів, будівельно-планувальні рішення,

використання засобів індивідуального захисту [12,61,62-64,73,74].

1.3.5. Організація і обладнання робочих місць.

Правильна організація робочих місць сприяє усуненню

загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню його продуктивності. Організація

робочого місця повинна забезпечувати відповідність всіх

елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. „Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования”; ГОСТ 12.2.032-84. ССБТ „Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», а також характеру та особливостям трудової діяльності. При організації виробничого процесу необхідно брати до уваги антропометричні та психофізіологічні особливості людини, його можливості по відношенню до величини зусиль, темпу та ритму операцій, що виконуються [65].

Суттєвий вплив на працездатність людини здійснює правильний вибір типу та розміщення органів керування машинами та механізмами. Органи керування виробничим

обладнанням повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81.ССБТ.Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности [66].

Необхідно забезпечити можливість швидкого правильного зчитування показань контрольно-вимірювальних пристроїв

та чіткого сприйняття сигналів. Органи керування та функціонально пов’язані з ними засоби відображення інформації необхідно розміщувати поблизу друг друга функціональними групами таким чином, щоб орган керування або рука працюючого під час маніпуляцій з ними не закривала індикатори.

Панелі приладів треба розміщувати так, щоб плоскості

лицьових частин індикаторів були перпендикулярні до ліній зору працюючого, а необхідні органи керування знаходились в межах досягаємості.

Для кращого розпізнавання органів керування вони повинні бути різними за формою та розміром, фарбуватися в різні кольори чи бути маркірованими, або мати відповідні написи. Під час групування декілька ричагів в одному місці необхідно, щоб рукоятки мали неоднакову форму. Це дозволить працівнику розрізняти їх на дотик, не відриваючи очей від роботи.

Поверхні приводних органів керування повинні бути виконані з нетоксичних, нетеплопровідних, а в разі необхідності з електроізолюючих матеріалів.

В момент приведення кнопкових, типа „тумблер” вимикачів та перемикачів повинен бути пружний опір, а після завершення дій – падіння опору повинно супроводжуватись „клацанням” або світловим сигналом.

Використання ножного керування дає змогу зменшити навантаження на руки й таким чином знизити загальну стомлюваність працюючого.

Охарактеризувати кольорове забарвлення системи автоматизації з урахуванням психологічного впливу кольору на організм людини. Раціональне використання забарвлення сприяє зниженню стомленості, підвищенню загального тонусу працюючих, а також підвищенню безпеки за рахунок попереджуючих кольорів в небезпечних місцях. Забарвлення системи автоматизації повинно відповідати вимогам основного устаткування, що автоматизується. Розпізнавальне забарвлення служить для виділення окремих видів обладнання, його найбільш небезпечних вузлів та зон відповідно до ГОСТ 12.4.026-76. ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности [75].

1.4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА.

Пожежі на підприємствах представляють велику небезпеку для працюючих й можуть спричинити великі матеріальні збитки. Пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі та пожежного захисту [7,8,10,12,46,50,67-72].

Визначити категорію виробничого приміщення, де буде встановлено автоматизоване устаткування, за вибухо- пожежною та пожежною небезпекою (А,Б,В,Г,Д,Е) згідно з ОНТП 24-86 [67].

Також необхідно оцінити пожежовибухонебезпечність речовин та матеріалів, які застосовуються на даному виробництві. Така оцінка полягає у визначенні цілої низки показників , характеристика та кількість яких залежить від агрегатного стану речовини[71].

Встановити групу будівельних матеріалів за здатністю до загоряння, ступінь вогнестійкості та мінімальні межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій [70,71].

Проаналізувати причини займань та пожеж, що можуть статися під час експлуатації запроектованого устаткування

(довготривалі перевантаження електромереж, короткі замикання, значні перехідні опори, іскроутворення, наявність джерел відкритого вогню, застосування нагрівальних пристроїв, поява та накопичення статичних зарядів і т.д.) Згідно з ПБЕ головним заходом запобігання пожеж та вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях [48-50].

Передбачити засоби щодо недопущень пожеж на такому обладнанні (плавкі запобіжники, автоматичні вимикачі, теплові реле, іскрогасники, термоізоляційні покриття, нейтралізація статичних зарядів, вибір електропроводів з відповідною площею поперечного перерізу провідника тощо) .

Визначити які первинні засоби пожежегасіння можна використовувати при виникненні пожеж, їх необхідну кількість та місця розташування згідно з вимогами стандартів[69,70,72].

Гасіння пожеж може бути виконано: охолодженням речовин, що горять; ізоляцією речовин, що горять від кисню повітря; зниження концентрації кисню спеціальними хімічними сполуками.

Промислові приміщення повинні мати зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84СНиП 2.04.02-84  «Водоснабжение. Наружные  сети  и сооружения».та СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий».

В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні та дренчерні системи для гасіння пожеж [68-70,72].

Установки газового (вуглекислота, азот, аргон) і хдадонового (суміші „3,5”, „3,5В”, хладон) пожежегасіння найбільш ефективні. Вони можуть мати ручний і автоматичний привід. Установки порошковогопожежегасіння застосовуються для ліквідації загоряння речовин і матеріалів, гасіння яких іншими вогнегасники речовинами малоефективне.

Указати встановлені в приміщенні засоби пожежегасіння (внутрішній пожежний водопровід низького тиску, спринклерні та дренчерні системи, вуглекислотні, пінні та інші вогнегасники, бочки з водою, ємності з піском тощо).

Розробити систему пожежного зв’язку та сигналізації для оповіщення працюючих. Навести об’ємно-планувальні та конструктивні рішення шляхів евакуації людей.

Якщо система автоматизації, що проектується, збільшує

пожежну небезпеку, то необхідно передбачити додаткові заходи або первинні засоби пожежегасіння.