Міністерство освіти і науки України тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій

Методичні рекомендації і тематика дипломних робіт для студентів спеціальності “Маркетинг”

Тернопіль, 2010

Рекомендовано Методичною Радою Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій

Укладачі:

Бакушевич І.В., Блажевич Н.С., Мартиняк І.О., Перегінець О.М.

Відповідальний за випуск - Бакушевич І.В.

Рецензенти:

Мікула Н. А.- д.е.н, проф., зав. відділом ІРД НАН України

Старицька к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства ТІСІТ

Навчально – методичні вказівки для виконання дипломних робіт призначені для студентів спеціальності «Маркетинг», викладачів вищих навчальних закладів, керівників дипломних робіт, рецензентів, консультантів та членів Державних екзаменаційних комісій.

Метою навчально–методичних рекомендацій є допомога в написанні дипломної роботи відповідно до наданих рекомендацій.

Розглянуто і затверджено на засіданні кафедри міжнародної економіки

Протокол № ___ від «__» ____________ 20 р.

Зав. кафедри _____________ _________

підпис ПІБ

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою інституту

Протокол №___ від «___»___________20 р.

Голова _____________ _________

підпис ПІБ

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………

1. Загальні положення

2. Цілі та завдання дипломної роботи

3. Організація виконання дипломної роботи ( дипломних проектів)

4. Вимоги до змісту дипломних робіт-----------------------------------------------

4.1. Загальні вимоги ---------------------------------------------------------------

4.2 Вимоги до вступу і анотації ------------------------------------------------

4.3 Вимоги до теоретичної частини -------------------------------------------

4.4 Вимоги до аналітичної частини -------------------------------------------

4.5 Вимоги до проектної частини ----------------------------------------------

4.6 Вимоги до спеціальної частини --------------------------------------------

4.7 Вимоги до висновків та пропозицій --------------------------------------

4.8 Вимоги до презентаційної частини --------------------------

5. Вимоги до оформлення дипломної роботи---------------------------------------5.1. Вимоги до нумерації

5.2. Вимоги до ілюстрацій

5.3. Вимоги до таблиць, формул, посилань

5.4. Вимоги до додатків

6. Рецензування та захист дипломної роботи------------------------------------

Додатки------------------------------------------------------------------------------

ВСТУП

Методичні рекомендації розроблені відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики фахівців спеціальності 7.050108 “Маркетинг” для надання допомоги студентам у виконанні дипломної роботи згідно з чинними стандартами України і містять основні вимоги щодо змісту та оформлення, організації виконання, порядку захисту й оцінювання дипломної роботи.

Випускна кваліфікаційна письмова робота є складовою державної атестації, підсумковою дослідницькою роботою, яка дає змогу виявити рівень засвоєння студентами теоретичних знань та практичної підготовки, їх здатність до самостійної роботи в обраній професійній сфері.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дипломна робота виконується на основі поглибленого вивчення чинного законодавства України з питань зовнішньо-економічної діяльності, спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, передового досвіду з проблем, яка вивчається, а також результатів проведених студентом власних досліджень реального об’єкта. Основні етапи виконання дипломної роботи:

1. Вибір теми та об’єкта дослідження, затвердження теми.

2. Розробка завдання на дипломну роботу, складання календарного плану її виконання.

3. Опрацювання літературних джерел і складання плану.

4. Збирання фактичного матеріалу під час дипломної практики на об’єкті дослідження.

5. Обробка фактичного матеріалу із застосуванням ЕОМ.

6. Апробація матеріалів дослідження (доповідь на студентській науковій конференції).

7. Написання першого варіанту тексту, подання його на ознайомлення науковому керівникові.

8. Усунення зауважень, написання остаточного варіанту тексту, оформлення дипломної роботи.

9. Подання роботи на ознайомлення керівництву об’єкта дослідження, отримання відгуку.

10. Подання роботи на кафедру.

11. Попередній внутрішньо кафедральний захист дипломної роботи, внутрішнє рецензування.

12. Зовнішнє рецензування роботи.

13. Захист дипломної роботи у ДЕК.

До виконання дипломної роботи допускаються студенти, які успішно склали заліково-екзаменаційну сесію, завершили переддипломну практику та захистити звіти з них.

Кожному студенту кафедра призначає наукового керівника, консультанта, який надає йому науково-методичну допомогу у самостійній роботі над дипломною роботою. Науковий керівник індивідуально консультує студента, допомагає йому скласти план дипломної роботи, індивідуальне завдання до переддипломної практики, а також контролює дотримання графіку виконання, рецензує частини роботи і завершений рукопис, готує студента до захисту.

Науковими керівниками, консультантами призначаються провідні викладачі і науковці кафедри, а також спеціалісти установ і підприємств, що працюють за профілем дипломної роботи та мають відповідний науковий ступінь.

Розподіл дипломних робіт, які мають виконуватися студентами, відбувається за принципом наступництва наукового керівництва студентською науковою роботою на попередніх курсах навчання, а також з урахуванням наукових інтересів, які виявлені студентом у цей період.

Темою дипломної роботи (предметом дослідження) є одна з актуальних проблем сучасної міжнародної економіки, вирішення якої відповідає компетенціям, передбаченим варіативною компонентою освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста за спеціальністю “Маркетинг”.

Тематика дипломних робіт розробляється кафедрою згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики фахівців з “Маркетингу” відповідно до затверджених програм вивчених дисциплін і відображає актуальну проблематику сучасної міжнародної економіки. Тематика щорічно переглядається та поновлюється.

Приблизну тематику дипломних робіт наведено у Додатку 1.

Студентові надається право самостійно обрати тему дипломної роботи згідно з тематикою, що затверджена кафедрою. Крім того, дипломні роботи можуть виконуватися за тематикою, яку замовлятимуть державні установи, підприємства та підприємницькі структури, що уклали із закладом освіти контракти на навчання студентів або договори про співпрацю та співробітництво. Студент, за погодженням із керівником, може запропонувати свою тему дослідження за умов відповідного обґрунтування доцільності її розробки (відповідно до попередньої власної науково-дослідницької роботи, до місця роботи, можливостей отримання необхідної інформації на об’єкті дослідження).

Разом із вибором теми визначається досліджуваний об’єкт (підприємство, установа чи організація), на матеріалах якого буде виконуватися робота. Діяльність об’єкту дослідження повинна забезпечувати інформаційну базу обраної теми.

Кожен студент випускного курсу формулює у заяві на ім’я завідувача кафедри Міжнародної економіки та маркетингу, яка є підставою для призначення наукового керівника, назву теми і повну юридичну назву об’єкта дослідження (Додаток 2).

Подані теми розглядаються та обговорюються на засіданні кафедри Міжнародної економіки та маркетингу. Список студентів-дипломників, перелік їх тем та наукові керівники кожного затверджується наказом по інституту. Завідувач кафедри готує проект наказу про затвердження тем дипломних робіт і подає його ректору.

Усі подальші зміни (формування назви, об’єкт дослідження тощо) у разі необхідності аргументується письмово (віза на заяві) і потребують зміни у наказі за письмовим клопотанням кафедри (витяг з протоколу засідання).

Перед початком практики оформлюється спеціальний бланк-завдання, в якому зазначаються реквізити автора, тема і план, мета і завдання, графік виконання, а також термін подання готової роботи на кафедру. Завдання підписують науковий керівник і студент, затверджує завідувач кафедри і при оформленні дипломної роботи його слід розмістити після титульної сторінки.

Порушення студентом календарного плану виконання фіксується науковим керівником, який інформує завідувача кафедри. У разі значного порушення графіку виконання за рішенням кафедри Міжнародної економіки студент-дипломник може бути недопущений до її захисту.

2. МЕТА Й ЗАВДАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ (ПРОЕКТУ)

Виконання і захист дипломної роботи є завершальним етапом навчання у вищому навчальному закладі, формою державної атестації випускників.

Дипломна робота є кінцевим результатом самостійної індивідуальної науково-дослідницької діяльності студента, яке підводить підсумки вивчення ним різноманітних дисциплін, що передбачені навчальними планами підготовки за спеціальністю “Міжнародна економіка” та проходження переддипломної практики. Студент-дипломник повинен підтвердити рівень загальнотеоретичної і спеціальної підготовки. Дипломна робота є випускною кваліфікаційною роботою, на підставі захисту якої Державна екзаменаційна комісія (ДЕК) вирішує питання або присвоєння її автору кваліфікації і видачу диплома спеціаліста з міжнародної економіки.

Метою виконання дипломного дослідження є глибоке осмислення професійної проблеми; комплексне оволодіння матеріалом і методами самостійного дослідження та послідовного викладення; практичне застосування теоретичних знань для вирішення конкретних завдань щодо вдосконалення управління діяльністю підприємств на ринку товарів та послуг.

У процесі виконання дипломної роботи студент, відповідно до кваліфікаційних вимог, повинен виявити:

• знання загальнотеоретичних, загальноекономічних, професійно орієнтованих і спеціальних дисциплін, які розкривають теоретичні основи та практичні питання у сфері професійної діяльності;

• вміння відбирати, систематизувати та обробляти інформацію відповідно до цілей дослідження;

• вміння розробляти наукові висновки і конкретні пропозиції щодо вдосконалення управління реальним досліджуваним об’єктом;

• вміння використовувати причинно-наслідкові зв’язки процесів та явищ у прикладній галузі.

Дипломна робота повинна мати логічний, доказовий, аргументований характер і відповідати таким вимогам:

• містити поглиблений всебічний аналіз досліджуваної проблеми;

• містити елементи самостійного дослідження, розрахунки, виконані на ЕОМ;

• містити обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення діяльності на досліджуваному об’єкті;

• бути належним чином оформленою;

• мати всі необхідні супровідні документи;

• бути виконаною і поданою на кафедру в термін, передбачений графіком навчального процесу.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ (ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ)

Орієнтований термін написання дипломної роботи становить 12 тижнів.

Дипломна робота має виконуватися студентом відповідно до затверджених календарного плану та завдання. У випадках відставання від графіку студент зобов’язаний надати пояснення своєму науковому керівнику або завідувачу кафедри.

На період виконання дипломних робіт на кафедрі складається графік консультацій наукових керівників, згідно з яким забезпечується систематична робота над дипломною роботою студента і наукового керівника. Постійні консультації допомагають студенту-дипломнику у виборі методів дослідження, контролі дотримання вимог щодо змісту і оформлення дипломної роботи, своєчасному усуненню відхилень. Оперативне й уважне виконання рекомендацій керівника сприяє своєчасному поданню дипломної роботи та є запорукою її успішного захисту.

Відповідно до календарних етапів студент має подавати роботу частинами на перегляд, а у встановлений графіком кінцевий термін подати завершену дипломну роботу на рецензування науковому керівникові. У разі позитивної рецензії дипломна робота допускається до попереднього захисту на кафедрі.

З метою забезпечення попереднього захисту дипломних робіт на кафедрі створюються комісії у складі 3-4 викладачів у кожній, виходячи з їх спеціалізації за напрямками наукових досліджень та дисциплін, що вони викладають. Члени комісії роблять відповідний запис в індивідуальному завданні. Дипломні роботи, які подані на кафедру з порушенням встановлених термінів роботи комісій попереднього захисту до розгляду не приймаються без дозволу завідувача кафедри.

До захисту подаються матеріали, а саме: підписане завдання на дипломну роботу, рецензія від підприємства (об’єкта дослідження) в якій відмічається достовірність використаних у аналітичних розрахунках даних, а також відгуку або довідки про впровадження основних пропозицій студента, відгуку наукового керівника, рецензії викладача з іншої кафедри. Дипломну роботу реєструють на кафедрі і передають на розгляд завідувачу кафедри. Він приймає рішення про допуск студента до захисту дипломної роботи на засіданні ДЕК.

Дипломна робота, яка не відповідає вимогам щодо змісту та оформлення, написана без дотримання затвердженого плану, не містить матеріалів конкретного дослідження проблеми на реальному підприємстві, обґрунтованих пропозицій, а також не має відгуку від керівника, внутрішньої та зовнішньої рецензії з об’єкта дослідження до захисту не допускається.

Методичні рекомендації розроблені відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики фахівців спеціальності 7.050108 “Маркетинг” для надання допомоги студентам у виконанні дипломної роботи згідно з чинними стандартами України і містять основні вимоги щодо змісту та оформлення, організації виконання, порядку захисту й оцінювання дипломної роботи.

Випускна кваліфікаційна письмова робота є складовою державної атестації, підсумковою дослідницькою роботою, яка дає змогу виявити рівень засвоєння студентами теоретичних знань та практичної підготовки, їх здатність до самостійної роботи в обраній професійній сфері.

4. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

4.1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Дипломна робота складається з розрахунково-пояснювальної записки (надалі – записка) та ілюстративного матеріалу (презентація).

Порядок формування пояснювальної записки наступний: титульна сторінка; завдання на дипломну роботу; анотація; зміст; вступ; теоретична частина; аналітична частина; проектна частина; спеціальні частини (при потребі);заголовки, висновки та пропозиції; список літератури; додатки.

Структура записки та обсяг окремих розділів залежать від особливостей теми дипломного проекту (роботи) виконавця, але повинна формуватися з додержанням таких умов:

1. обсяг пояснювальної записки становить 90 - 120 сторінок при виконанні документу машинописним способом;

2. фінансову та іншу звітність підприємства, а також окремі схеми, рисунки тощо, доцільно виносити в додаток (чи додатки);

3. висвітлення положень і рекомендацій має бути конкретним, без зайвих пояснень і викладень загальновідомих міркувань;

4. кількість сторінок в окремих розділах не регламентується, але має відповідати вимогам достатньої інформативності та обгрунтованості рішень і висновків.

Орієнтовно кількість сторінок у розділах така:

• анотація - 1 стор.;

• вступ – 1 – 4 стор.;

• теоретична частина – 15 - 30 стор.;

• аналітична частина 20 - 30 стор.;

• проектна часина – 20 - 30 стор.;

• спеціальна частина – 10 - 15 стор.;

• висновки і рекомендації – 1 - 4 стор.;

• перелік використаної літератури – 1 - 4 стор.

Загальна кількість слайдів та ілюстративних листів дипломної роботи виконується в межах 10 листів формату А-4.

Зміст кожного розділу у значній мірі залежить від теми роботи та індивідуального завдання на проектування. Проте, існують загальні вимоги до виконання кожного розділу, які наведені нижче.

4.2. ВИМОГИ ДО ВСТУПУ І АНОТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми на дипломне проектування. В ньому розкривається мета роботи та вказати на її новизну. Також у вступі дається характеристика об’єкту дослідження і проектування, предмет дослідження, проблеми галузі, підприємства, які частково будуть вирішені в дипломному проекті (роботі), проводиться постановка задач дослідження.

В анотації подається тема дипломного проекту (роботи), здійснюється коротка характеристика основних розділів проекту (роботи), отриманих результатів, висновків і пропозицій. Вказується загальна кількість сторінок пояснювальної записки та кількість рисунків, таблиць, додатків та використаних джерел.

4.3. ВИМОГИ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ

В теоретичної частині дипломного проекту (роботи) обгрунтовується теоретична база обраної проблеми, дається огляд літературних джерел, нових розробок, іншої інформації, пов’язаних з темою.

Теоретична частина розробляється на засадах вивчення спеціальної літератури, нормативно-законодавчої документації, фінансово-статистичної інформації, досвіду сучасних макро- і мікроекономічних вітчизняних і закордонних об’єктів.

В теоретичній частині розглядаються такі аспекти проблеми:

- категорії, характеристики, законодавчі акти, які відображають тему;

- показники;

- фактори;

- алгоритми;

- формули розрахунків і моделі;

- стратегічні і тактичні передумови формування цілей та завдань, пов’язаних з вирішенням проблеми;

- ступінь вивченості проблеми.

Свої теоретичні дослідження доцільно обгрунтовувати шляхом порівняння динаміки розвитку об’єкту дослідження, узагальнення світового і вітчизняного досвіду, залучення наукових досягнень тощо.

Результатом теоретичної частини повинна бути певна теоретична модель (графічна, таблична, словесна, математична) пошуку механізмів розв’язання проблеми, поставленої у дипломному проекті. Ця модель повинна мати наскрізний характер, тобто щоб її алгоритм можна було б використовувати для аналізу відповідної інформації в аналітичній частині, пошуку та обгрунтування рекомендацій, пропозицій і висновків у проектній частині.

4.4. ВИМОГИ ДО АНАЛІТИЧНОЇ ЧАСТИНИ

В аналітичній частині проводиться аналіз явищ, котрі досліджуються у дипломному проекті (роботі). При цьому слід врахувати наступне:

- виробничо-економічний аналіз проблеми повинен здійснюватись з врахуванням факторів позитивної і негативної дії;

- одночасно з аналізом предмету проектування слід вивчати діяльність об’єкту, для якого обгрунтовуються проектні рішення;

- вихідними даними для аналізу є нормативно-правове, технічна, економічна, фінансова, адміністративна, організаційна та інші види документації підприємства, що обов’язково вкладається в додатки пояснювальної записки;

- аналітична частина має бути закінчена висновками, де у стислій формі наводяться результати аналізу і формулюються напрямки проектних розробок.

Форма подання аналітичного матеріалу може бути довільною (словесна; графічна; таблична; у вигляді моделей, блок-схем тощо), але обов’язково повинна кореспондуватися з моделлю, відображеною у теоретичній частині.

Аналітична частина містить аналітичний матеріал з 2 напрямків:

- загальна технічна, організаційна, економічна, фінансова, маркетингова, логістична, виробнича та ін. характеристика об’єкту проектування;

- поглиблений аналіз проблеми у відповідності до теми дипломного проекту (роботи).

Перший напрямок аналізу має спільні риси для всіх тем і передбачає характеристику підприємства ( галузі, території, установи, підрозділу), форми власності, продукції, її конкурентоспроможності, організаційної структури управління, механізмів фінансово-економічної, маркетингової, логістичної, зовнішньоекономічної, господарської та інших видів діяльності, ресурсів, перспектив розвитку, інвестиційних та інноваційних проблем, організації обліку, фондових операцій тощо.

Зміст і структура другого напрямку визначається темою і направлена на виявлення напрямків вдосконалення об’єкту і предмету проектування.

В аналітичній частині для отримання потрібних результатів, аналізу даних, їх динаміки, доцільно широко використовувати відомі методи попередньої обробки даних, методи статистичного аналізу, функціонально-вартісного аналізу, економіко-математичні методи, методи прогнозування та планування (причинно-наслідкові моделі, моделі часових проміжків, моделі сіткового планування тощо) та ін.

Типовий перелiк питань, що досліджуються в аналітичній частині:

1. Місія та стратегія підприємства, його загальна характеристика та аналіз організаційної структури управління.

2. Аналіз основних засобів і використання виробничих потужностей.

3. Аналіз собівартості продукції (послуг).

4. Аналіз обігу та використання трудових ресурсів.

5. Аналіз фінансового стану організації.

6. Аналіз функціонування систем управління матеріально-технічними запасами та управління якістю.

7. Аналіз маркетингової діяльності та системи збуту продукції (послуг).

8. Аналіз і шляхи підвищення ефективності та продуктивності в організації.

9. Аналіз міжнародної економічної діяльності

Місія та стратегія підприємства, його загальна характеристика та аналіз організаційної структури управління. В даному розділі потрібно охарактеризувати місію підприємства ( загальну мету діяльності, для чого воно було створене); існуючі стратегії ( загальна, стратегія продукту, функціональна); основні завдання, що стоять перед організацією, її організаційну структуру. Також потрібно провести коротку характеристику організації (історична довідка, юридичний статус, організаційна структура управління, реквізити).

Таблиця 4.1

Рекомендована послідовність стратегічної діагностики

підприємств та організацій

Етапи стратегічної діагностики		Складові етапу	Методи діагностики	Очікуваний результат
I.Макрорівень	А) визначення поточного положення підприємства на ринку (основні параметри ринку)	1. Карта галузі: -підприємство та його найближче оточення; -постачальники сировини, товарів, Споживачі готової продукції послуг-	Графічний	Систематизація та констатація даних
		2. Межі галузі	Графічний	Визначення найбільш впливових суб’єктів
		3.Взаємозв’язок між учасниками галузі	Метод експортної оцінки «П’яти сил» за Портером	Виявлення вступу впливу
	Б) Аналіз факторів зовнішнього середовища	Політичні Економічні Соціальні Технологічні Інші фактори, що визначаються особливостями галузі	Метод експертної оцінки PEST- аналіз	Розробка сценарію можливих дій
II.Мікрорівень	А) стратегічна оцінка підприємства	1.Загальна оцінка підприємства: -організаційна структура підприємства; -корпоративна культура; -стиль керівництва у вищому управ-лінському ланцюгу. 2.Аналіз ресурсів підприємства: -фінансових, -комунікаційних, -технологічних, -трудових. 3. Знання та оцінка досвіду: - у фінансовій сфері; - у взамовідно-синах із клієнтами; - із конкурентами; Галузей та особливостей бізнесу. 4. Використання ресурсів та знань для досягнення стратегічних цілей: - фінансова стратегія; - маркетингова стратегія; -збутова стратегія; - впровадження стратегічних планів	Метод бальної оцінки SPACE- аналіз	Рекомендації щодо удосконаленнястратегії підприємства і шляхи досягнення успіху

.

I. Аналіз зовнішнього середовища (макрорівень)

Дослідження бажано провести, чи почати з аналізу факторів зовнінього середовища (див. табл. 4.1).

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Показники обсягів МТ:

1. експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До

2. імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.

З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ – вільний на борту (FOB – free on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIF – cost, insurance, freight).

3. зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

ЗТО = Е + І

4. фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);

5. генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;

6. спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї

СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт

Показники структури:

1. товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;

2. географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;

3. інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;

4. видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

Показники динаміки:

1. темпів росту:

• темпи росту експорту

Т_р.е. = Е_з.р. / Е_б.р. * 100%,

де Т_р.е. – темпи росту експорту;

Е_з.р. – обсяг експорту в звітному році;

Е_б.р. – обсяг експорту в базисному році.

• темпи росту імпорту

Т_р.і. = І_з.р. / І_б.р. * 100%,

де Т_р.і. – темпи росту імпорту;

І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році;

І_б.р. – обсяг імпорту в базисному році.

• темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Т_{р.зт.об.} = ЗТО_з.р. / ЗТО_б.р. * 100%,

де Т_{р.зт.об.} – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

ЗТО_з.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

ЗТО_б.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

2. темпи приросту:

• темпи приросту експорту

Т_пр.е. = Т_р.е.з.р. / Т_р.е.б.р. * 100%,

де Т_пр.е. – темпи приросту експорту;

Т_р.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;

Т_р.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.

• темпи приросту імпорту

Т_пр.і. = Т_р.і.з.р. / Т_р.і.б.р. * 100%,

де Т_пр.і. – темпи приросту імпорту;

Т_р.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;

Т_р.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.

• темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Т_пр.зто = Т_{р.зто.з.р.} / Т_{р.зто.б.р.} * 100%,

де Т_пр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

Т_{р.зто.з.р.} – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

Т_{р.зто.б.р.} – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

Показники результатів:

1. сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;

2. сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;

3. сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

4. сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

5. індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

“Умови торгівлі” відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни.

експорт на душу населення

Е_д.н. = Е_з.р. / населення,

де Е _д.н. – обсяг експорту на душу населення в звітному році;

Е_з.р. – обсяг експорту в звітному році.

6. імпорт на душу населення

І_д.н. = І_з.р. / населення,

де І _д.н. – обсяг імпорту на душу населення в звітному році;

І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році.

7. експортна квота (відношення експорту до ВВП)

Е_к.в. = Е_з.р. / ВВП * 100%,

де Е_к.в. – експортна квота;

Е_з.р. - обсяг експорту в звітному році;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

8. імпортна квота

І_к.в. = І_з.р. / ВВП * 100%,

де І_к.в. – імпортна квота;

І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

9. квота зовнішньоторговельного обігу

ЗТО_к.в. = ЗТО_з.р. / ВВП * 100%,

де ЗТО_к.в. – квота зовнішньоторговельного обігу;

ЗТО_з.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу в звітному році;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

II. Аналіз внутрішнього середовища (мікрорівень)

Аналіз основних засобів і використання виробничих потужностей. В цьому розділі студент повинен проаналізувати об’єм, динаміку, структуру та віковий склад основних засобів за попередній і звітний роки (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 - Структура та динаміка основних засобів

Показники	Попердній рік		Звітний рік		Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Будинки, споруди та передавальні пристрої
Машини та обладнання
Транспортні засоби
…………………………
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)
Разом

Важливе значення має аналіз вивчення руху та технічного стану основних засобів. Для цього розраховують наступні показники (табл. 4.3):

• коефіцієнт оновлення – відображає інтенсивність оновлення основних фондів та вираховується як відношення вартості основних фондів, що поступили за звітний період до їх вартості на кінець цього періоду. При проведенні аналізу необхідно порівняти коефіцієнт оновлення по активній частині з коефіцієнтом оновлення по всіх основних фондах, і вияснити, за рахунок якої частини основних фондів в більшій мірі відбувається оновлення;

• коефіцієнт вибуття – характеризує суть інтенсивності вибуття основних фондів із сфери виробництва і розраховується як відношення вартості основних фондів, що вибули за звітний період до їх вартості на початок цього періоду. При проведенні аналізу необхідно порівняти коефіцієнт вибуття по активній частині з коефіцієнтом вибуття по всіх основних фондах, і вияснити за рахунок якої частини відбувається вибуття. Більш високий коефіцієнт вибуття по активній частині, ніж по всіх інших фондах покаже, що їх вибуття на підприємстві здійснюється якраз за рахунок активної частини і це негативно вплине на показник фондовіддачі за інших однакових умов;

• коефіцієнт приросту – характеризує рівень приросту основних фондів чи окремих його груп за певний період і розраховується як відношення вартості приросту основних фондів до їх вартості на початок цього періоду.

При проведенні аналізу коефіцієнти оновлення, вибуття та приросту основних виробничих фондів потрібно розглядати взаємопов’язано.

Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є коефіцієнт зносу та придатності:

• коефіцієнт зносу – визначається як відношення суми зносу до початкової вартості основних фондів;

• коефіцієнт придатності – це обернений коефіцієнт до коефіцієнту зносу і визначаться як відношення залишкової вартості основних фондів до початкової.

Чим нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан в якому знаходяться основні виробничі фонди на підприємстві.

Таблиця 4.3 - Показники оновлення, вибуття, зносу, приросту та придатності основних засобів

Показники	Попередній рік	Звітний рік
Наявність на початок року, тис. грн.
Знос, тис. грн.
Первісна вартість, тис. грн.
Надійшло за рік, тис. грн.
Вибуло за рік, тис. грн.
Наявність на кінець року, тис. грн.
Коефіцієнт оновлення
Коефіцієнт вибуття
Коефіцієнт зносу
Коефіцієнт приросту
Коефіцієнт придатності

Для характеристики технічного рівня підприємства в процесі аналізу потрібно використати також показники фондоозброєності, енергоозброєності та ін. Їх розраховують як відношення відповідно середньої вартості основних виробничих фондів та кількості використаної на виробничі цілі електроенергії до середньої чисельності робітників в найбільшу зміну (мається на увазі те, що робітники зайняті в інших змінах, використовують ті ж засоби праці).

Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача та фондомісткість. Фондовіддача характеризує виробництво продукції на одиницю середнього обсягу основних виробничих фондів за період, що аналізується. Фондомісткість – показник обернений показнику фондовіддачі. При розрахунку фондовіддачі можуть використовуватись як вартісні так і натуральні вимірники обсягу продукції та основних виробничих фондів. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних фондів, показники фондовіддачі та фондомісткості потрібно визначити по всіх основних фондах, фондах виробничого призначення та їх активної частини (табл. 4.4).

Таблиця 4.4 - Динаміка фондовіддачі, фондомісткості та фондоозброєності

Показники	Попередній рік.	звітний рік	Зміна, %
Фондовіддача основних фондів
Фондовіддача активної частини основних фондів
Фондомісткість основних фондів
Фондомісткість активної частини основних фондів
Фондоозброєність основними фондами
Технічна озброєність праці

Інтенсивне використання основних фондів характеризується не тільки показниками випуску продукції, а й рядом натуральних та умовно натуральних показників таких як, наприклад, зйом продукції з одиниці виробничої площі та інше. Цей показник характеризує також ефективність використання виробничих фондів в їх пасивній частині. Випуск продукції з і-тої виробничої площі визначається як відношення валової продукції підприємства до величини виробничої площі.

Аналіз собівартості продукції (послуг). В плануванні і обліку собівартості продукції застосовується типове групування за статтями калькуляції:

1. Сировина та матеріали;

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

3. Зворотні відходи;

4. Паливо й енергія на технологічні цілі;

5. Основна заробітна плата виробничих працівників;

6. Додаткова заробітна плата виробничих працівників;

7. Відрахування на соціальне страхування виробничих робітників та

інші аналогічні обов'язкові платежі;

8. Витрати на підготовку і освоєння виробництва продукції;

9. Відшкодування зношення спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

11. Загально виробничі витрати;

12. Загальногосподарські витрати;

13. Втрати внаслідок технічного неминучого браку.

Повну собівартість можна одержати, додавши до виробничої собівартості позавиробничі витрати.

Групування витрат за калькуляційними статтями витрат дозволяє визначити рівень собівартості і ціни окремого виробу.

По методу віднесення витрат на собівартість продукції вони поділяються на прямі і непрямі.

1. Прямі витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням продукції і можуть бути прямо включені в собівартість окремих її видів на основі встановлених цін (основні матеріали, покупні вироби, паливо та енергія для технологічних потреб, заробітна плата основних виробничих робітників).

2. Непрямі витрати, пов'язані з роботою цеху чи підприємства, в цілому і їх не можна прямо віднести на собівартість виробу (утримання і експлуатація обладнання, цехові і загальнозаводські витрати). Прямі витрати враховуються окремо по кожному виробу, а непрямі – в цілому по виробництву (цеху або підприємству).

Витрати виробництва по виробничо-економічному значенню розподіляють на основні і накладні. До основних витрат відносяться ті. які безпосередньо пов'язані з здійсненням виробничого процесу. Сюди включаються основні матеріали, оплата виробничих робітників, технологічне паливо, енергія на виробничі. Накладні витрати - це витрати пов'язані з керівництвом відділами, цехами, підприємствами в цілому, а також обслуговуванням виробництва.

По місцю виникнення накладні витрати розподіляються на цехові (загально виробничі) та заводські (загальногосподарські).

Цехові (загально виробничі) витрати - витрати, пов'язані з організацією в даному цеху та управлінні ним.

Ці витрати враховують окремо:

а) витрати, пов'язані з роботою устаткування (зарплата робітників, обслуговуванням устаткування, поточний ремонт, амортизація);

б) загально цехові витрати, пов'язані з утриманням цехового персоналу, тощо.

Заводські (загальногосподарські) витрати – ті, які призначені для загального управління виробництвом та забезпечення в усіх цехах і структурних підрозділах підприємств. До них включають зарплату адміністративно-управлінського і технічного персоналу та освітлення будівель і споруд загального призначення підприємства, поштові та канцелярські витрати, видатки на відрядження, амортизаційні відрахування по загальнозаводських основних фондах.

Класифікація витрат на виробництво продукції дозволяє визначити структуру собівартості (табл. 4.5).

Під структурою собівартості продукції розуміють процентне відношення витрат, що входять до неї, тобто питому вагу різних видів у собівартості продукції. Структура собівартості обумовлена специфічними особливостями роботи кожного підприємства - технічною численністю. ступенем амортизації, обсягом випуску продукції, характером технологічних процесів і використаної сировини чи матеріалів.

Таблиця 4.5 - Калькуляція собівартості продукції

Статті витрат, грн.	попередній р.	звітний р.	Відхилення
			(+/-)	%
Сировина і матеріали
Основна з/п робітників
Додаткова з/п робітників
Нарахування на з/п робітників
Загально виробничі витрати
Виробнича собівартість
Адміністративні витрати
Позавиробничі витрати
Повна собівартість

Аналіз обігу та використання трудових ресурсів. В цьому розділі слід провести аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, визначити резерви трудових ресурсів, шляхи їх більш повнішого та ефективнішого використання (табл. 4.6). Визначити і проаналізувати коефіцієнти обороту щодо прийому та вибуття працівників, плинності кадрів тощо (табл. 4.7).

Таблиця 4.6 – Аналіз кадрового складу підприємства

Категорії персоналу	попередній рік		звітний рік		Відхилення
	чол.	%	чол.	%	(+;-)	%
Адміністративно-управлінський персонал
Виробничий персонал
Допоміжний персонал
Разом

Також провести порівняльний аналіз фактичних показників використання робочого часу з плановими (кількість відпрацьованих людино-днів (людино-годин); середня кількість днів роботи одного робітника; середня тривалість робочого дня; середня кількість годин роботи одного робітника; зміна фонду робочого часу з планом за рахунок: зміни числа робітників, зміни середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником, зміни середньої тривалості робочого дня) (табл. 4.8).

Таблиця 4.7 - Характеристика руху кадрів організації

Показники	попередній р.	звітний р.	Відхилення
			(+,-)	%
Середня облікова чисельність працівників, осіб
Прийнято працівників, осіб
Вибуло працівників, осіб, у тому числі: - за власним бажанням - звільнено за порушення трудової дисципліни - звільнено за скороченням штатів
Коефіцієнт обороту щодо прийому
Коефіцієнт обороту щодо вибуття
Коефіцієнт плинності кадрів
Коефіцієнт загального обігу кадрів

Таблиця 4.8 - Рівень використання робочого часу

№ п\п	Показник	попередній р.	звітний р.	Відхилення
				(+/-)	%
1.	Кількість відпрацьованих л/днів всіма робітниками
2.	Кількість відпрацьованих л/год. всіма робітниками.
3.	Середньооблікова чисельність робітників, чол.
4.	Показники використання робочого часу
4.1.	Середня кількість днів роботи 1-го робітника (п.1/п.3)
4.2.	Середня тривалість робочого дня, год. (п.2/п.1)
4.3	Середня кількість годин роботи 1-го робітника (п.2/п.3).

Провести аналіз продуктивності праці (середньорічний виробіток одного працюючого та робітника; середньогодинний виробіток робітника; зміна виробітку одного працюючого загальна, за рахунок зміни питомої ваги робітників у чисельності працюючих; визначити вплив зміни кількості днів роботи робітника на продуктивність; визначити вплив зміни тривалості робочого дня на продуктивність; визначити вплив зміни середньогодинного виробітку робітника на продуктивність). Провести аналіз трудомісткості продукції (табл. 4.9).

Таблиця 4.9 – Динаміка показників продуктивності праці та трудомісткості продукції

Показники	Поперед-ній р.	Звітний р.	Відхилення
			(+,-)	%
Товарна продукція, тис. грн.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, чол.
Середньорічний виробіток одного працюючого, тис. грн.
Середня кількість годин роботи одного працівника, год.
Середньогодинний виробіток одного працюючого, грн.
Відпрацьовано всіма працівниками, люд.-год.
Питома трудомісткість на 1 тис. грн., год.

Продуктивність праці – головний фактор зростання обсягів виробництва, найважливіша характеристика ефективності використання трудових ресурсів товариства. Аналіз її стану і динаміки має на меті виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві. Узагальнюючими показниками продуктивності праці є виробіток продукції на одного працюючого за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць, день, годину) або витрати робочого часу на одиницю продукції.

Трудомісткість продукції – це затрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виготовленої продукції. Трудомісткість продукції визначається як відношення фонду робочого часу витраченого для виготовлення визначеного виду продукції на кількість виробів цього найменування в натуральному або умовно-натуральному вираженні. Для цього загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції потрібно поділити на вартість випуску продукції. Зниження трудомісткості є важливим показником, який має вплив на зниження собівартості продукції і зростання продуктивності праці.

Аналіз фінансового стану організації. В даному розділі потрібно проаналізувати показники ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства (табл. 4.10).

Таблиця 4.10 - Показники фінансового стану підприємства

№ з\п	Показники	Формула для розрахунку	Рекоменд.. значення	Поп. рік	Звітн. р	Відхил. (+/-)
Показники ліквідності
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції) / Поточні зобов'язання	> 0,2
2	Коефіцієнт поточої ліквідності	(Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції + Дебіторська заборгованість + Готова продукція) / Поточні зобов'язання	> 1
3	Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)	Оборотний капітал / Поточні зобов'язання	2
Показники фінансової стійкості
1	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Джерела власних і прирівняних до них коштів / Валюта балансу	> 0,5
2	Коефіцієнт фінансової залежності	Залучений капітал / Власність майна підприємства	< 0,5
3	Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний кап./ Позичений кап.	1:1
4	Коефіцієнт фінансового ризику	Позичений капітал / Власний капітал	1:1
5	Коефіцієнт загальної заборго-ваності	(Загальний капітал – Власний капітал) / Загальний капітал
6	Коеф. мобільн. (маневрування) оборотного капіталу	Власний оборотний капітал / Власний капітал	0,5
7	Частка основного капіталу у власному	Основний капітал / Власний капітал
8	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал / Загальний капітал	maх

9	Коефіцієнт концентрації позиченого капіталу		Позичений капітал / Загальний капітал	mіn
10	Коефіцієнт співвіднош. позиченого і власного кап..		Позичений капітал / Власний капітал	mіn
Показники ділової активності
1	Коефіцієнт ділової активності		Виторг від реалізації / Валюта балансу	maх
2	Коеф. ефектив. використання фін. ресурсів		Чистий дохід / Валюта балансу
3	Тривалість обігу фін. ресурсів (днів)		Валюта балансу * Кількість днів у періоді / Чистий дохід
4		Коеф. оборотн. оборотного капіталу	Виторг від реалізації / Середній залишок оборотного капіталу
5		Тривалість одного обороту оборотного капіталу (днів)	Середній залишок оборотного капіталу * Кількість днів у періоді / Виторг від реалізації
6	Коефіцієнт забезпечення власними коштами		Власний оборотний капітал / Оборотний капітал
7		Доля оборотного капіталу, %	Оборотний капітал * 100% / Валюта балансу
8		Доля власного оборотного капіталу, %	Власний оборотний капітал * 100% / Оборотний капітал	mах
9		Рентабельність власного капіталу, %	Чистий прибуток * 100% / Середня величина власного капіталу	mах
10		Рентабельність капіталу, %	Чистий прибуток * 100% / Середня величина валюти балансу	mах
11		Рентабельність виробництва, %	Чистий прибуток * 100% / Собівартість продукції	mах

Аналіз і рекомендації щодо покращення функціонування систем управління матеріально-технічними запасами та управління якістю. Розділ передбачає проведення аналізу роботи структурних підрозділів (менеджерів), що забезпечують виконання в операційній системі функцій управління матеріально-технічними запасами та управління якістю. Вивчення існуючих на підприємстві систем управління матеріально-технічним постачанням і якістю, виявлення їх недоліків та розробку рекомендацій по вдосконаленню. Розробку заходів по більш ефективному використанні розглядуваних функцій відповідними підрозділами (менеджерами) підприємства. В даному розділі доцільно навести схему взаємозв’язку операційної сис­теми з постачальниками вхідних матеріалів та споживачами ви­хідних продуктів.

Аналіз маркетингової діяльності та системи збуту продукції (послуг). Розділ передбачає проведення аналізу роботи структурних підрозділів (менеджерів), що забезпечують виконання в організації маркетингових функцій та здійснюють управління збутом продукції (послуг). Проводиться вивчення системи та каналів збуту (розповсюдження) і виявлення їх недоліків, а також розробка рекомендацій по вдосконаленню.

Аналіз і шляхи підвищення ефективності та продуктивності організації. В завершальному розділі контрольної роботи потрібно скласти таблицю основних техніко-економічних показників діяльності підприємства за базовий та звітний роки і провести їх аналіз (таблиця 4.11).

Для характеристики технічного рівня підприємства у процесі аналізу використовують також показники фондоозброєності, енергоозброєності та ін. Їх розраховують як відношення середньої вартості основних виробничих фондів та кількості використаної на виробничі цілі електроенергії до середньої чисельності робітників в найбільшу зміну (мається на увазі те, що робітники зайняті в інших змінах, використовують ті ж засоби праці). Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача та фондомісткість. Фондовіддача характеризує виробництво продукції на одиницю середнього обсягу основних виробничих фондів за період, що аналізується. Фондомісткість – показник обернений показнику фондовіддачі. При розрахунку фондовіддачі можуть використовуватись як вартісні так і натуральні вимірники обсягу продукції та основних виробничих фондів. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних фондів, показник фондовіддачі визначається по всіх основних фондах, фондах виробничого призначення, активної її частини.

Таблиця 4.11 - Аналіз результатів господарської діяльності підприємства

Показники	Попер. рік	Звітн. рік	Відхилення
			(+/-)	%
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.
ПДВ, тис. грн.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.
Валовий прибуток, тис. грн.
Податок на прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.
Чистий прибуток, тис. грн.
Вартість основних фондів, тис. грн.
Вартість активної частини основних фондів, тис. грн.
Чисельність працівників, чол.
Фондоозброєність основними фондами, тис. грн./чол.
Фондоозброєність активною частиною основних фондів, тис. грн./чол.
Фондовіддача основних виробничих фондів
Фондовіддача активної частини основних фондів
Фондомісткість основних виробничих фондів
Фондомісткість активної частини основних фондів
Продуктивність праці одного працюючого, тис. грн.
Трудомісткість продукції, год./грн.
Рентабельність виробництва, %
Рентабельність продукції, %

Для аналізу використання трудових ресурсів аналізується динаміка трудомісткості продукції і продуктивності праці.

Узагальнюючими показниками діяльності організації є прибуток, рентабельність виробництва та рентабельність продукції.

Окрім наведеного типового виконання аналітичної частини студент під керівництвом керівника обирає власний план роботи над розділом для здійснення найбільш ефективного та досконалого аналізу діяльності підприємства загалом та тих проблем, вирішенню яких присвячений дипломний проект (робота).

Висновки по аналітичній частині включають короткий опис основних результатів дослiдження. Вони дають можливість здійснити обгрунтування кращого варiанту вирiшення проблемної ситуації, що склалася в організаційній системi менеджменту конкретного підприємства.