41.Гносеологічні функції мови.

Гносеологічна функція мови виражається в тому, що вона є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу. На відміну від інших істот людина користується не лише індивідуальним досвідом і знаннями, а й усім набутком своїх попередників і сучасників, тобто суспільним досвідом. Але за умови досконалого знання мови, й далеко не однієї.

Пізнаючи будь-яку мову, людина пізнає різнобарвний світ крізь призму саме цієї мови. Оскільки кожна мова є неповторною картиною світу — зникнення якоїсь із них збіднює уявлення людини про багатогранність світу, звужує її досвід. Гносеологічна функція мови полягає не лише в прийнятті й нагромадженні досвіду суспільства. Вона безпосередньо пов'язана з функцією мислення, формування та існування думки.

42.Істина як процес. Види істини та її критерій.

Істина- найголовніше у процесі пізнання. Завдяки істині, ми не тільки пізнаємо, а й оцінюємо. Істина – це знання, яке віповідає своєму предмету, тобто відповідність наших знань, уявлень дійсності. Все,що є корисним- є істинним.

Основні властивості :

1. Істина завжди об’єктивна.

2. завжди конкретна ( відпов. Реальності, а ле і конкретним умовам, за яких вона співвідноситься із реальністю)

Вона є одночасно абсолютною і відносною. Абсолютна істина – повне знання про щось. Відносна істина – відносне знання про істину, входить до складу абсолютної.

43.Антропологічний поворот у сучасному філософствуванні і потреба нового світоглядного узагальнення знань про людину.

Якщо в добу античності людина розглядалася у всесвіті, космосі, тлумачилася не як «я», а як річ серед інших речей, то зараз вона мислиться як окремий світ, людина, яка творить, а не спостерігає. Сократ зробив антропологічний поворот, революцію : він звернувся до самопізнання, внутрішнього світу людини та заклав ідею цілісності людини : « пізнай самого себе так пізнаєш весь світ» . Він звертався до душі, розуму і життєвого шляху людини. Люди розчарувались у більш ранніх філософських поглядах : античних, теоцентриських та заклали новий тип світогляду- антропоцентризм, в якому людина розглядається як найвище створіння в цьому світі, яке здатне саме творити свою долю.

Сартра упомянуть..

44.Відмінність класичного і посткласичного філософствування про людину.

Класичнt ф. шукає єдність людини з природою. Людина постає як продукт природи.ї

Пост класичне розкриває внутрішній світ людини незалежно від природи.

Класичне- ідея свободи- обмежена людина за соц. обставин

Постклас.- людина може вийти за межі соціальності, людина сама вибирає свій шлях. Свобода- те ,що ти сам вибираєш, але не анархія.

Людина не спеціалізована істота, вона є єдиною істотою, яка хоче забезпечити свою індивідуальність та непередбачуваність.

В класичному – загальнолюдське та індивідуальне розмежовувалось

В сучасному – вони поєднуються, відбувається синтез. Одне проникає в інше. Індивідуальне проявляється в загальнолюдському і навпаки.