21.Формування громадської думки. Засоби маніпулювання громадською думкою

Формування громадської думки здійснюється стихійно і свідомо. Еволюція і розвиток громадської думки починається з встановлення сімейного вогнища, освіти клану і племені.

Якщо раніше до утворення цих спілок діями людини керував виключно егоїзм, то з цього часу починається вперше регуляція дій людини з точки зору інтересів союзу. Керівництвом такого регулювання скрізь і всюди є так зване громадську думку, визначає добро і зло з точки зору інтересів суспільства, а не з точки зору одних особистих прагнень.

Пізніше був створений апарат суду, але суд не усунув сили і значення громадської думки, що грає величезну роль як у примітивних суспільствах, так і в розвинених соціальних організаціях. При цьому громадська думка є більш тонким інструментом в оцінці людської діяльності, моральних вчинків, помислів і моральних почуттів людини, які не можуть бути оцінені судом взагалі. Громадська думка виносить свою абсолютно певну оцінку моральному поведінці.

З громадською думкою зв'язуються і такі суспільні явища, як популярність, популярність, що є для багатьох збудників до дій, що мають суспільний характер і громадський інтерес.

До причин або рушійним силам громадської думки слід віднести масові потреби, інтереси і ціннісні орієнтації людей. [8]

З процесом становлення громадської думки пов'язані економічні, духовні та соціальні потреби. Потреби людей не тільки впливають на динаміку громадської думки, але виступають як її головного чинника, так як містять в собі відчувають людьми глибокі спонукання до досягнення певних умов життя і розвитку. Прагнення до задоволення потреб і виражається через оцінювання, умонастрої, судження.

У результаті складається громадська думка, в якому відбивається зміст і характер тієї потреби, яка викликала його до життя. Свідомий масові потреби людей виступають причиною зародження та формування громадської думки в силу того, що виступають у якості мотивів різних суспільно-психологічних процесів внутрішньо властивих самій природі цієї думки.

Виникаючи на основі потреб і зберігаючи з ними тісний зв'язок, інтереси виражають специфічне ставлення людей до тих об'єктів дійсності, які становлять для них велику значимість і емоційну привабливість. У порівнянні з потребами вони виступають більш сильним спонукальним мотивом для виникнення громадської думки. Ті події та явища дійсності, які викликають до себе інтерес не тільки окремих людей, а й породжують масовий інтерес, стають центром суспільної уваги, оцінок та емоцій.

Крім потреб та інтересів на зміст і спрямованість громадської думки великий вплив мають ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації являють собою з'єднання розумового і чуттєвого ставлення до предмета громадської думки. Формування громадської думки йде на двох рівнях: емоційному і раціональному. Найбільш дієвим і стійким є ту думку, яку захоплює як сферу почуттів людей, так і сферу розуму. У ньому можуть бути виражені не тільки ненависть чи надія, а й раціонально обгрунтована позиція його суб'єкта.

Таким чином, громадська думка як публічно виражене і поширене думка є виразником спільних інтересів людей. Його формування відбувається в процесі боротьби протилежних думок, оскільки не буває повного збігу інтересів людей, їх бажань та устремлінь.

Громадська думка схильна маніпулюванню в силу того, що складається не тільки свідомо, але і підсвідомо, включаючи і свій зміст як судження здорового глузду, і забобони, міфи. Для нього можуть бути характерні емоційна напруженість, психічна нестійкість. Маніпулювання руйнує основи, на яких тримається громадську думку: певну систему цінностей, установки, стереотипи. Сьогодні засоби масової інформації об'єднують людей навколо себе і творять їх свідомість за своєю подобою. Думка сформоване подібним чином, виступає не думкою більшості, а думкою якоїсь нової маси. З настанням масового суспільства телебачення і преса стають основним засобом формування громадської думки, яке створюється, або змінюється на догоду соціального замовника. При цьому глядач не може ні заперечити, ні дізнатися, як багато людей поділяють його думку. [8]

Громадська думка виявляється у дії свідомих і несвідомих (ірраціональних) чинників. Несвідома складова громадської думки включає в себе: прояви інтуїції, інстинктів, неусвідомлених вольових імпульсів, міфів, традицій, стереотипів, символів і т.д. Тому великий вплив на його формування надають різні феномени масової психології, в першу чергу різного роду чутки. Чутки відносяться до числа найбільш впливових і активно циркулюють явищ духовного життя людей і залишаються об'єктивно неминучим атрибутом міжособистісної комунікації. Слух - інформативне повідомлення, основу якого складають правдиві чи неправдиві відомості про реальні або вигаданих фактах, подіях, явищах дійсності. Процесу формування громадської думки під впливом чуток притаманні суперечливість і стихійність. Він протікає досить швидко, і що склалося громадську думку існує відносно недовго. Громадська думка під впливом чуток може приймати форму не стільки звичайного оціночного судження, скільки прямого жорсткої вимоги. Громадська думка розрізняється залежно від того, під впливом якого типу чуток воно сформувалося. Так, громадська думка, що сформувалося під впливом стихійних чуток, виникає спонтанно при активізації таких факторів, як жалість, ненависть і т.д. Подібне громадську думку швидкоплинно і суперечливо.

Громадська думка, що сформувалося під впливом застережливого слуху, спрямоване на застереження людей про небажаний явище чи подію. На відміну від думки, що виник під впливом провокаційного слуху, в ньому практично відсутній агресивність.

Думка, що склалося під впливом правдоподібного слуху, містить деякі елементи достовірних фактів, щоправда, разом з домислами і припущеннями.

Виділяють «чутки-бажання», «чутки-лякало», агресивні чутки. Думка, що сформувалося під впливом «чуток-бажань», зміцнює в людях надію на що-небудь або посилює розчарування. Думка, що сформувалося під впливом «чуток-лякав», є формою масового порушення, супроводжуване діяльністю людей щодо позбавлення від можливої ​​небезпеки. Найбільш негативним за своїми наслідками є думка, що склалася під впливом агресивного слуху, так як характер функціонування цієї думки визначається ненавистю, підозрілістю, ворожістю.

Особливе місце в процесі формування громадської думки посідає віра. Пізнання душевних основ несвідомого відкриває можливості для впливу на зміст громадської думки, його спрямованість, тенденції зміни. [8]

Становлення громадської думки є процес дуже складний. Він визначається не тільки впливом рушійних сил діяльності людей, таких, як потреби, інтереси, цінності, установки, стереотипи. На утримання та інтенсивність формування громадської думки впливають усі масовидність духовно-психологічні освіти, які існують у суспільстві. Крім того, на формування та динаміку розвитку громадської думки впливають економічні політичні, правові, моральні та інші умови.

22.В сучасних умовах світового розвитку дедалі більшу роль відіграють інститути громадянського суспільства. На думку експертів, Європа є одним з регіонів світу, де громадянське суспільство дійшло високого ступеню розвитку. Активний вплив громадянського суспільства Європи на соціальні відносини пов'язаний з високим рівнем демократизації життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо. Саме збільшення ролі громадянського суспільства зумовлює необхідність формування громадської думки, адже вона є на сьогодні регулятором політики держави, а тому, в деякій мірі, і гарантом безпеки держави та союзу.

Громадська думка – це колективне судження людей, у якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності [1].

При прийнятті політичних рішень законодавчі та виконавчі органи держави змушені враховувати громадську думку, оскільки вона слугує джерелом важливої соціально-політичної інформації [2].

Громадська думка як політичний інститут бере участь у здійсненні влади. Шляхом впливу на управлінський апарат вона є важливим механізмом прийняття політичних рішень на всіх рівнях .

Оскільки громадська думка виступає знаряддям політики, то її формування є сферою боротьби за владу. В цьому зв'язку складовою частиною політичного процесу можна вважати боротьбу за громадську думку.

Найбільшу роль у формуванні й поширенні громадської думки відіграють засоби масової інформації.

ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини, але й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми та тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних соціальних установок, формування переконань ЗМІ підштовхують людину до певних вчинків, дій.

ЗМІ є інструментом, за допомогою якого відбувається безпосереднє формування ГД, та важелем участі в соціальному управлінні. Мас-медіа володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом, змінюючи установки, моделі поведінки та сприйняття дійсності [4; 384].

В сучасній політології ЗМІ характеризують як "великий арбітр", "четверта гілка влади". Засоби масової інформації та політична система постійно взаємодіють між собою і функціонують як підсистеми єдиної соціальної системи, а тому і залежні одна від одної. В умовах інформаційного суспільства ЗМІ служать основним засобом, за допомогою якого політична система отримує вимоги і підтримку.

Владні функції ЗМІ працюють і в зворотному напрямку, здійснюючи тиск на глядачів і слухачів, які відчувають довіру до засобів масової інформації. Ця тенденція, поряд із забезпеченням широкої участі мас у політичному процесі, ховає у собі й небезпеки, пов’язані з намаганнями використовувати ЗМІ для маніпулювання суспільною свідомістю [2].

Одним з найпоширеніших та найпрестижніших засобів масової інформації є преса. Вона посідає важливе місце у формуванні громадської думки.

Нажаль, преса часто виступає в ролі представника інтересів влади чи бізнесу, при тому, що інтереси влади і громадян, бізнесу і громадян не обов'язково протистоять один одному. Але й не завжди збігаються.

Завдання преси в процесі переконання - створити міцне, стійке ставлення до даного явища. Завдяки своїй біологічній природі, людина піддається навіюванню, наслідувальності і заразливості.

Отже преса активно використовується для формування громадської думки, в деяких випадках – для маніпулювання нею.

Прихований вплив реалізується на різних нейрологічних рівнях свідомості: духовність, ідентичність, переконання, поведінка, оточення. Експериментальне дослідження прихованого впливу свідчать про те, що журналістський текст має характеристики щодо зміни емоцій, установок, асоціацій аудиторії.

До методів прихованого впливу на громадську думку належать: нейролінгвістичне програмування; методи асоціацій та стереотипів; інформаційні війни; замовчування чи недомовки та ін. За допомогою цих методів здійснюється маніпулювання свідомістю. До методів явного впливу відносимо пропаганду, використання національної ідеї, соціологічні дослідження та ін [1].

Специфіка діяльності засобів маніпулювання полягає в тому, що в повідомленнях, що передаються пресою, розкривається світ, за допомогою якого культивуються певні зразки, еталони поведінки, норми моралі, художні смаки, які орієнтують особистість.

Для газети, наприклад, важливий акцент на загальну панораму світових подій з виділенням з неї локальних подій, особливо значущих для даної країни, даного регіону або даної групи читачів.

Для газетної продукції властивим є поєднання складніших інформаційних (інтерв’ю, репортаж) та аналітичних (кореспонденція, коментар) жанрів. Тижневі періодичні видання надають перевагу аналітичним жанрам (коментар, огляд, стаття, кореспонденція).

Використовуються емоційно-забарвлені елементи для прихованого та явного впливу на аудиторію. Тонально забарвлені матеріали сприймаються краще, ніж офіційна інформація. Причому факти, обрамлені негативом, більшою мірою викликають бажання до дій. Сприйняття відомостей припиняється, або навіть повністю обмежується після прочитання яскравої, емоційно забарвленої статті.

Маніпулювання інформацією здійснюється, перш за все, тим, що вибираючи для публікації певного роду факти і події та ігноруючи інші (зокрема, в силу того, що вони не можуть привернути увагу широкої аудиторії) преса фактично не відображає реальність, а її конструює, змушуючи повірити в те, що саме є важливим, значущим, а що, як би, не існує, формуючи таким чином певну картину світу і мобілізуючи соціальні групи на підтримку тих чи інших ідей, подій.

Одним з методів формування громадської думки пресою є навіювання. Навіюванням вважають вплив на особистість, що призводить до появи у людини мимо його волі і свідомості певних почуттів і / або спонукає людину до здійснення певних дій.

В багатьох ситуація сьогодні використовується дезінформація. По-перше, дезінформація подається, як правило, з різних джерел і западає в підсвідомість людини, а по-друге, дезінформація використовується в момент прийняття якогось важливого рішення, і коли буде відома правда - мета дезінформації вже буде досягнута. Таким чином, цей метод досить ефективний. Але метод дезінформації є відверто "грубим" і нечасто використовується в сучасних ЗМІ. Можна сказати, що найбільш стійкою є інформація раціонально осмислена й емоційно засвоєна людиною [3; 201].

Ще один метод - метод семантичного маніпулювання. Передбачає ретельний відбір і спеціальну компоновку понять, що викликають або позитивні, або негативні асоціації, що дозволяє впливати на сприйняття інформації. Оскільки метод заснований на певних асоціаціях, він дозволяє легко вплинути на людину в силу його звичок і переконань.

Коли приховати інформацію неможливо, часто використовується метод відволікання. Суспільство не терпить інформаційного вакууму, тому щоб відвернути аудиторію від однієї інформації, необхідно перемкнути її увагу на іншу, подану в максимально сенсаційному вигляді. Мета нової інформації - створити відволікаючу альтернативу і знизити актуальність попередньої інформації.

Механізм створення "образу ворога" нерідко використовується для створення негативної громадської реакції, в основі механізму закладена ідея дегуманізації - ворог представляється несхожим на вас: він іншої національності, виду, розумових здібностей, крім того, він агресивний. Малюються тільки негативні риси, відомості про позитивний втаюється.

Вплив преси на свідомість людей нерідко досягається за допомогою стереотипів, міфотворчості і іміджів. Стереотипи ефективно керують всім процесом сприйняття інформації.

Процес сприйняття - це всього-на-всього механічна підгонка ще невідомого явища під стійку загальну формулу (стереотип). Тому преса стандартизує повідомлення, тобто особливим чином "підводить" інформацію під стереотип, загальну думку [1].

Отже, в сучасному світі преса різними методами формує громадську думку. Це ж стосується і Європи, де преса займає важливе місце серед ЗМІ. Розвиненість громадянського суспільства в Європі диктує необхідність у формуванні громадської думки з того чи іншого приводу, адже більшість суспільно-політичних або економічних процесів може мати місце лише при підтримці суспільства. Тобто, через високий рівень розвитку інститутів громадянського суспільства, останнє є не лише об’єктом, але й впливовим суб’єктом політичного процесу, включаючи міжнародний його вимір.

Потрібно наголосити, що органи влади країн ЄС певним чином зобов’язані обговорювати найважливіші питання суспільно-політичного життя з громадськістю, адже стабільність і ефективність роботи влади напряму залежить від підтримки суспільства, схвалення його кроків і дій. Тому і взагалі європейська безпека в деякій мірі залежить від того, яка думка з приводу тієї чи іншої події буде мати місто у європейському суспільстві. І в цьому випадку ми можемо спостерігати дуальність ролі преси у суспільстві, зокрема європейському. З одного боку, європейська преса формує громадську думку (комунікація «держава-суспільство»), а з іншого – може слугувати осередком його вияву (комунікація «суспільство-держава» або зворотній зв'язок). У випадку з європейською пресою різні погляди, опубліковані у газетах різних країн ЄС з приводу якоїсь проблеми можуть, наприклад, послугувати індикатором загальноєвропейських проблем.

Саме відмінність підходів до формування політики Європейського союзу становить загрозу безпеці даних країн, адже її коріння, на нашу думку, може полягати у неправильно сформованій загальноєвропейській громадській думці. Держави ЄС наголошують на необхідності спільної політики, але на цей час переслідують здебільшого національні інтереси, ставлячи під загрозу інтереси Євросоюзу загалом.

23.Будь-яку кампанію в просторі PR-діяльності можна порівняти з парусником в океані громадської думки. Звідки може з`явитися вітер і куди можна поплисти?

Громадська думка - це відношення суспільства до чого-небудь. Вона впливає на вибір. Якщо громадська думка не висловлена - немає і вітру у вітрилах. Якщо ж є відношення, то потрібно дивитися, в яку сторону дме вітер, аби не сісти на мілину, не напоротися на рифи і так далі.

PR-заходи - це суспільно значимі, цільові, плановані акції, що проводяться рекламодавцем або за його замовленням в цілях досягнення PR-результату.

Існують наступні види PR-заходів:

інформаційні,

культурні,

наукові,

освітні,

добродійні,

святкові і тому подібне

За формами PR-заходи класифікуються таким чином:

Брифінг - це акція однієї новини, коротка зустріч офіційних осіб, що представляють державні або комерційні структури, з представниками ЗМІ, на якій повідомляється новина, викладається позиція з певного питання. Брифінг зручний для повідомлення запланованих сенсацій (тобто новин, розрахованих на несподіванку, емоційне сприйняття, на ефект). Цей спосіб розрахований на те, що інформація або ідеологічна теза, захована в цю інформацію, буде сприйнята аудиторією некритично внаслідок того, що емоції подавлять бажання критично осмислити те, що повідомляється.

Прес-конференція - організована зустріч журналістів з представниками установ, компаній, організацій або окремими персонами. Цілі прес-конференції: надання ЗМІ інформації і коментарів з різних аспектів з перших рук, перевірка відомостей і уточнення версій за допомогою питань і відповідей.

Прес-тур - екскурсія, організована для журналістів з метою залучення уваги до регіону, проекту, підприємства. Прес-тур може виступати самостійним інформаційним приводом.

Презентація - офіційне представлення нового підприємства, фірми, об`єднання, проекту, товару колу запрошених осіб. Зазвичай презентація проводиться з рекламно-комерційними цілями для отримання покупців демонстрованих товарів, яким роздаються зразки продукції.

Виставка - показ досягнень в області економіки, науки, техніки, культури, мистецтва і інших сфер суспільного життя.

Конференція - нарада представників організацій, учених, фахівців різних сфер діяльності із заздалегідь визначеної тематики.

Шоу-маркетинг - спеціальні програми з просування товарів і послуг в рамках рекламних шоу. Цілі: створення популярності PR-об`єкта у формі сценічного видовища, концерту, дії за участю відомих акторів, спортсменів, політиків і т.д.; розміщення продукції в кіно- і телефільмах (product placement) з метою «інтеграції бренду», коли створюється враження, що дана продукція є обов`язковим елементом певного способу життя і т.п.

Спонсорство - здійснення вкладу (у вигляді грошового внеску, надання майна, результатів інтелектуальної діяльності, надання послуг, проведення робіт) юридичною або фізичною особою в діяльність іншої юридичної або фізичної особи (спонсорованого) на умовах поширення спонсорованим реклами про спонсора, його товарів. Спонсорський вклад визнається платою за рекламу, а спонсор і спонсорований - відповідно, рекламодавцем і розповсюджувачем реклами.

«Гаряча лінія» (hot line) - ефективний засіб двостороннього довірчого зв`язку з громадськістю. Повідомлення про введення «гарячої лінії» дається в газетах і на телебаченні. Вона дозволяє надавати інформацію, а також отримувати відомості про громадську думку. Прес-центр, «гаряча лінія» і тому подібне можуть бути доступні 24 години в добу, фіксувати вміст дзвінків для того, щоб знати, які теми найбільш актуальні.

Промо-акція (promotion) - стимулюючий захід щодо просування бізнес-продукту на ринку, розрахований на формування інтересу до товару, особи, організації або напряму діяльності. Промо-акція відноситься до виду непрямої реклами, одна з основних особливостей якої полягає в більш довірчому характері стосунків з цільовою аудиторією.

Для всіх видів стимулюючих заходів стаття 9 Закону про рекламу передбачає, що в рекламі, яка повідомляє про проведення стимулюючої лотереї, конкурсу, гри або іншого подібного заходу, умовою участі в яких є придбання певного товару (далі - стимулюючий захід), мають бути вказані:

терміни проведення такого заходу;

джерело інформації про організатора такого заходу, про правила його проведення, кількість призів або виграшів за результатами такого заходу, терміни, місце і порядок їх здобуття.

Види промо-акцій

Sales promotion (стимулювання збуту) - комплекс комерційних і маркетингових заходів в різних соціальних групах, направлених на збільшення об`ємів продажів (стимулювання купівельного попиту, підвищення якості обслуговування, прискорення процесу руху товару і реалізації товару, впізнаваності товарного знаку або упаковки). Бувають орієнтовані як на споживача (consumer promotion), так і на продавця (trade promotion).

Consumer promotion - заходи стимулювання споживача, за допомогою яких вирішуються завдання спонукання до здійснення пробної або повторної покупки, збільшення частоти вживання продукту/послуги.

Мерчендайзинг - комплекс заходів, що проводяться в торговельному залі і включають консультації, дегустації, демонстрації, подарунки, обмін товару конкурента на рекламований товар і тому подібне.

Компанія Procter & Gamble з 1996 року проводить в школах найбільших міст Росії «уроки гігієни». Школярам розповідають про те, як потрібно доглядати за зубами, видають брошури з правилами профілактики і зразки продукції під маркою Blend-а-Med.

Семплінг - поширення зразків шляхом їх пропонування споживачам в подарунок. Зразки можуть розсилатися поштою, розноситися «в кожні двері», роздаватися в магазині і тому подібне. Поширення зразків вважається найефективнішим і найдорожчим способом представлення нового товару.

Ігровий маркетинг - проведення лотерей, конкурсів, вікторин для споживачів і розіграші призів.

Візуальні комунікації - комплекс покажчиків (вивісок, табличок, рекламних щитів, інформаційних стендів і тому подібне), що допомагають орієнтуватися в просторі і забезпечують користувачів необхідною інформацією (розташування об`єктів і їх частин, розміщення на об`єктах даних про конкретних співробітників, час їх роботи та ін.).

Наприклад, при оформленні «готових кімнат» в магазинах IKEA або в магазинах сантехніки створюють фрагмент ванни, викладеної керамічною плиткою. Причому цей фрагмент прикрашений настінною лампою, ванним приладдям... і починає нагадувати частину будинку. Покупець, побачивши цікаве готове рішення, яке йому важко було уявити самостійно, готовий купувати плитку.

Trade promotion - комплекс заходів, направлених на стимулювання збутової мережі для розвитку дистрибуції, прискорення звороту і збільшення об`єму продажів (включаючи мерчендайзинг):

стимулювання торговельного персоналу - це такі заходи, як оцінка ефективності мотивації продавців (наприклад, за допомогою методики mystery shopper (таємний покупець), професійні конкурси, бонусні системи;

програми підвищення лояльності партнерів (виставки, презентації, прес-конференції).

Про сумнозвісну PR-акцію розповідав Михайло Задорнов: «На рекламному щиті напис: «Квартири на Щукінській. Хто купить, той отримає в подарунок бейсболку!».

Direct marketing (прямий маркетинг) - дія на конкретну аудиторію відповідно до бази даних, складеної на замовлення рекламодавця або ним самим, задля здобуття зворотного зв`язку з конкретним споживачем. Суть методу полягає саме в персоналізації рекламного звернення.

Наприклад, в поштовій скриньці лист від компанії «Ів Роше» із зверненням: «Тетяна Миколаївна! Запрошуємо вас...» - це прямий маркетинг, а каталоги ІКЕА в конверті з точною адресою одержувача, до інструментів прямого маркетингу не відносяться, оскільки розсилка безадресна.

Event marketing (подієвий маркетинг) - заходи, направлені на просування торговельних марок, послуг й іміджу за допомогою новинних, яскравих і таких, що запам`ятовуються, спеціальних заходів і акцій:

презентація, церемонія відкриття;

фестиваль, ярмарок, свято;

зустріч, круглий стіл, конференція, семінар;

річниця, ювілей;

день відкритих дверей, екскурсія по підприємству і т.п.;

спеціальні програми просування товарів і послуг в рамках шоу-заходів (шоу-маркетинг);

1. Поняття і суть PR.

2. Історія виникнення PR.

3. Моделі, завдання і головні об'єкти PR - діяльності.

4. PR як частина теорії комунікацій.

5. Зв'язок PR - діяльності з рекламою..

6. Зв'язок PR - діяльності з маркетингом.

7. PR і пропаганда: спільне та відмінне.

8. Інформація: види і напрями дослідження.

9. Соціологія громадської думки в PR.

10. Структура PR - відділу.

11. Форми PR -діяльності.

12. Функціональні обов'язки працівників PR - відділу.

13. Місце та роль діловодів у сфері PR.

14. Кодекси етики та поведінки PR -фахівців.

15. Правові засади PR -діяльності.

16. Громадськість: загальна характеристика.

17. Співвідношення між громадськістю та аудиторією.

18. Сегментування.

19. Критерії сегментування.

20. Етапи сегментування.

21. Громадська думка, її формування.

22. Способи впливу на громадську думку.

23. PR -заходи (загальна характеристика) і їх найпростіші операції.

24. PR -акція, її різновиди.

25. PR -кампанія.

26. PR -плани, їх види.

27. PR -тексти, основні вимоги до них.

28. Вербальні та невербальні форми PR -текстів.

29. Спільне та відмінне в діяльності РК та ЗМІ.

30. Співпраця PR зі ЗМІ.

31. Прес-релізи.

32. Підготовка прес-конференції.

33. Паблісіті.

34. Значення комунікацій у PR-діяльності.

35. Галузевий PR.

36. Лобіювання.

37. Завдання і функції лобіста.

38. Форми лобіювання.

39. Кризові PR.

40. Типологія криз.

41. Антикризові заходи.

42. Дії PR у кризовій ситуації.

43. Корпоративний PR: загальна характеристика.

44. Структура корпоративних зв'язків.

45. Основні канали та засоби внутрішніх комунікацій із персоналом.

46. Принципи роботи корпоративних PR.

47. Корпоративна реклама.

48. Імідж.

49. Створення і розміщення корпоративної реклами.

50. Функціональні обов'язки технічного персоналу під час підготовки прес-конференцій, прес-релізів, паблісіті.